В одній із наших публікацій ми розповідали про те, з чого складається Х-47М2 “Кинжал”, опираючись деталі з фото від хвостовика до головки самонаведення. Ця публікація окрім всього іншого демонструє те, наскільки кропітким може бути процес збору даних про будь-яку російську далекобійну ракету, і чому в такій справі не буває жодних дрібниць.
Також в наших публікаціях ми зокрема висловлювали припущення, що у “Кинжала” напевне був “попередник”, на що власне і вказує індекс Х-47М2, значить логічно десь мав бути і виріб під індексом наприклад Х-47. Як одна із цілком реалістичних версій – попередником рашистського “Кинжала” мала бути радянська протисупутникова ракета 79М6 “Контакт”, що мала запускатись із відповідно переробленого МиГ-31Д.
Читайте також: Велика Британія хоче в 2028 році заміну Storm Shadow, але є один нюанс
Про особливості проекту ракети 79М6 “Контакт”, і чому “Кинжал” цілком може бути її реінкарнацією, ми уже розповідали в окремій публікації. А зараз ми б хотіли розповісти про деякі особливості по МиГ-31Д як носія “Контакта”, котрі цілком могли “перекочувати” і на МиГ-31К як носій “Кинжала”.
Як нам вдалось знайти у відкритому доступі, проектні характеристики протисупутникової 79М6 “Контакт” передбачали, що літак-носій МиГ-31Д мав виконати наступні параметри: дальність польоту літака до точки пуску – максимум 600 кілометрів, висота точки пуску має складати 15-18 кілометрів, швидкість польоту в момент пуску – 2120 – 2230 км/год, точність виходу на точку пуску – зміщення бокове до 2 кілометрів, та до 2 градусів по курсу.
МиГ-31Д із 79М6 “Контакт”, початок 2000-х років, архівне фото з відкритих джерел
Відзначимо, що тут йдеться скоріше про теоретично змодельовані характеристики, які так і не вдалось апробувати під час випробувань, оскільки до розвалу СРСР встигли провести лише льотні випробування двох дослідних зразків МиГ-31Д, а випробувальні пуски 79М6 “Контакт” не відбулись. Однак можемо припускати, що і для МиГ-31К теж можуть бути строго визначені параметри швидкості та висоти польоту в момент пуску, та по дальності для виходу на пусковий рубіж.
По згаданим вище МиГ-31Д варто деталізувати, бо є дещо цікаве. Як стверджується в деяких джерелах, для переробки МиГ-31 на носій протисупутникового “Контакта” була потрібна відносно невелика кількість змін: демонтаж носової РЛС із заміною на макет масою 200 кілограмів, демонтаж усіх штатних пілонів та установка підфюзеляжного пілона під “Контакт”, та установка “ласт” на кінцівках крил для більшої стійкості літака в польоті (протисупутниковий “Контакт” мав бути доволі габаритною ракетою з довжиною корпусу 10 метрів і стартовою масою 4,55 тонн).
Один із МиГ-31Д під час випробувань наприкінці 1980-х років, архівне фото з відкритих джерел
Але тут цікавим є таймінг робіт по МиГ-31Д: проектування почалось в 1983 році, побудова дослідної машини почалась в 1985 році, а викатка із цеху та початок випробувань відбулись уже в 1987 році. І це при тому, що виготовлення МиГ-31Д відбувалось із стройових МиГ-31. З чого можна зробити висновок, що російські інженери могли успадкувати від своїх радянських колег уміння затягувати роботи по тим чи іншим “вундерваффе”.
Ну а далі пропонуємо звернути увагу на такі дані у відкритому доступі. У 2009 році головнокомандувач ВПС РФ генерал-полковник Зєлін заявляв про реанімацію проекту модифікації МиГ-31 під “протисупутникову оборону”. А в 2018 році у відкритому доступі з’явились фото із начебто випробувань МиГ-31Д (тільки без “ластів”), який начебто виступав в ролі носія того ж “Контакту”, на чому завзято наголошували тоді російські пропагандисти.
Ці два моменти цілком можуть собою підсилити гіпотезу, що радянський протисупутниковий “Контакт” міг бути попередником російського аеробалістичного “Кинжала”.
Російський МиГ-31Д із начебто протисупутниковою ракетою “Контакт” в 2018 році, фото з відкритих джерел
Читайте також: Аналітики на Заході пишуть, що ракета KN-23 з КНДР може бити на до 900 км
