Ізраїльські оборонні компанії вже далеко не в перше демонструють максимально прагматичні рішення, коли вже розроблені ракети встановлюються на повітряні платформи (та навпаки). І якщо раніше Elbit розробив повітряний Rampage, який є аналогом GMLRS для HIMARS й успішно продав його Індії для МиГ-29, то тепер своє слово сказала Israel Aerospace Industries.
Ця компанія на авіасалоні ILA, який пройшов минулого тижня у Берліні, показала адаптовану під повітряний пуск балістичну ракету Lora. При цьому підвісити її можливо навіть на такий легкий винищувач, як F-16. І хоча дальність пуску не розкривається, для орієнтування можливо лише помножити 400 км, яку ця ракета досягає під час пуску з землі.
Читайте також: А що як рашисти хочуть теле-керовані танки-сараї, і що реально можуть
А вигадати щось ефективніше та прагматичніше, ніж взяти існуючу далекобійну ракету та ще більше збільшити її дальність за рахунок повітряного пуску – важко. Більше того, сама Lora є вкрай цікавою ракетою, яка має задекларовану високу точність у +/- 10 метрів навіть в умовах РЕБ, а також бойову частину вагою 570 кг, з варіантом протибункерного виконання. І хоча зрозуміло, що ракета буде розганятися до гіперзвукових швидкостей, у IAI не гоняться за цим званням і не акцентують на цьому увагу.
Все це в габаритах 5,2 метра довжини, 624 мм діаметра та 1600 кг загальної ваги. А це вже і дозволяє говорити про те, що її можливо підвісити навіть на F-16, у кількості двох одиниць, не говорячи вже про інші літаки. Більше того, в IAI пропонують її встановлювати навіть на машини створені на базі цивільних авіалайнерів, наприклад на літаки радіотехнічної розвідки, протичовнові чи AEW&C.
Окрім того, увагу можливо звернути на те, що сама адаптація, якщо говорити виключно про конструкцію, навряд потребувала дуже серозних змін у самій ракеті. Зокрема на фото Air Lora можливо помітити, що мова йде, скоріш за все, про монтаж зовнішньої системи кріплень, а не про виробництво ракети з новим корпусом з нуля.
Air Lora (фото: Breaking Defense)
А фоні цього звісно може виникнути питання – а чи можливо те саме зробити з ATACMS. Бо це більш реалістичний варіант отримати щось схоже на Air Lora, ніж сподіватися, що Ізраїль скасує своє мовчазне ембарго на не те що продаж, а навіть реекспорт озброєння до України.
Водночас слід одразу нагадати, що в ATACMS цілком міг називатися JTACMS – Joint Tactical Missile System, бо на початку його розробки хотіли створити універсальну ракету, як для армії, так і для повітряних сил. Але у 1984 році повітряні сили США вийшли з проєкту, а через два роки Ling-Temco-Vought (зник у 2001 році) виграв конкурс зі своєю версією MGM-140. Тобто на стадії проєкту ATACMS планувався для повітряного пуску.
Більше того, його носієм також мав бути й F-16 і також у кількості двох одиниць. Але все що залишилось від цього проєкту – пластикова модель у вкрай поганому стані.
JTACMS
І якщо подивитись на ATACMS, то мова буде йти про ракету із вагою 1 667 кг для варіанту із касетною бойовою частиною та дальністю 165 км та близько 1 350 кг для для версії із дальністю 300 км, при довжині 3,975 метра та діаметрі 610 мм. Тобто ATACMS навіть менший за Lora.
Але звісно складність адаптації ATACMS полягає не лише у питанні, як підвісити ракету під літак. Бо також необхідно внести зміни в алгоритми навігації ракети, яка буде стартувати вже не з параметрами нульової висоти та швидкості. А також навчити літак взаємодіяти з цим озброєнням. Але JTACMS демонструє, що з високою долею вірогідності всі обрахунки та методи були вже опрацьовані у 80-х роках.
І, якщо дійсно задатися метою, то задача інтегрувати ATACMS під крило винищувача вбачається реальною. А нагородою стане можливість ураження цілей на дальностях, які значно перевищують 300 км.
Читайте також: Німеччина хоче мати майже 300 САУ та до 100 ракетних систем, але де вона візьме солдат