Британське видання Sky News записало інтерв'ю з вихователькою відділення хронічної токсикології «Охматдиту» Валентиною Гребенюк. Після російської ракетної атаки по дитячій лікарні вона допомогла вивести маленьких пацієнтів у безпечне місце. Її колега Світлана Лук'янчик, лікар-нефролог, загинула.
ВІДЕО ДНЯ
Коли оголосили повітряну тривогу, 30-річна Світлана Лук'янчик побігла до підвалу дитячої лікарні в Києві, щоб перевірити стан своїх маленьких пацієнтів, яких перевели туди в безпечне місце. А потім, ризикуючи життям, повернулася нагору, до лікувального центру, де ще п'ятеро дітей були підключені до апаратів для діалізу, і їх не змогли вивезти в укриття, повідомляє Sky News.
«Незважаючи на небезпеку, вона залишилася з дітьми, щоб переконатися, що їхні життєво важливі процедури можуть продовжуватися, навіть коли земля здригалася від звуків російських ракет, що падали на столицю. Раптом одна з ракет влучила у лікарню, розбивши вікна діалізного центру і вбивши Світлану, яку силою вибуху збило з ніг», — розповіла Валентина.
Світлана Лук'янчик була однією з двох дорослих, які загинули в результаті обстрілу дитячої лікарні «Охматдит». Поранення отримали понад 300 осіб, у тому числі восьмеро дітей, а значна частина комплексу, включаючи палати інтенсивної терапії, операційні та пренатальне відділення, була пошкоджена.
РЕКЛАМА
Валентина Гребенюк, яка працювала з лікарем-нефрологом, розплакалася, згадуючи свою колегу.
«Вона була дуже досвідченою, і люди часто зверталися до неї за порадою, — розповідає Валентина. — Коли почалася повітряна тривога, їй було доручено доглядати за деякими дітьми, які проходили лікування нирок, а також за їхніми батьками, які перебували в укритті. Але коли влучила ракета, навіть вони були змушені евакуюватися з підвалу. Відразу ж пішов дим, стало важко дихати. Повітря було наповнене випарами, було важко визначити, куди діти повинні йти, вони кричали, як і батьки. Тоді я побачила Світлану у вікні… Вибуховою хвилею її відкинуло на підвіконня».
РЕКЛАМА
Відвівши дітей в інший притулок, Валентина повернулася, щоб допомогти тим, хто перебував у діалізній кімнаті. Деякі з них були поранені вибитим склом і вибуховою хвилею.
Відповідаючи на запитання, як тяжко хворі діти впоралися з жахом від ракетної атаки, вона сказала:
«Важко сказати, тому що кожна дитина індивідуальна. Одна мовчала, інша плакала, третя хотіла, щоб її взяли на руки, а четверта кудись бігла. Емоцій було дуже багато. Спочатку вони не розуміли, що сталося. Коли стало безпечніше, вони почали плакати, обійматися, допомагати один одному. Діти, які були зі мною в укритті, фізично не постраждали, без крові. А діти, які були на діалізі, були поранені. Коли інші діти побачили таке, це було досить жахливо».
РЕКЛАМА
Валентина зізнається, що намагалася приховати свої емоції й залишатися сильною заради тих, хто її оточував.
«Це жахливо. Це справді жахливо. Ти знаєш, що треба триматися, тому що там були діти, і їхні матері кричали», — каже працівниця «Охматдиту».
Валентина розповіла, що у неї лопалися вени на руках від напруги, коли вона виносила дітей, а часом і матерів, подалі від небезпеки.
«До вечора починаєш усвідомлювати, де ти був, що з тобою сталося, як ти діяв і що ти робив, — згадує Валентина. — Це було надзвичайно страшно. Але страх не просто приходить в той момент, він залишається надовго, особливо, коли ти стаєш свідком усіх цих подій вперше. А коли це відбувається в лікарні, то біль безмірний. Це справді розриває серце».
Нагадаємо, в той же день, 8 липня, ще одна російська ракета поцілила у київську приватну медичну клініку «Адоніс». Загинуло семеро людей — двоє пацієнтів та п’ять співробітників закладу, серед яких була і 38-річна акушерка-гінекологиня Світлана Поплавська.
Через кілька днів у лікарні померла дитина, яка перебувала в реанімації в «Охматдиті» під час російського удару.
Читайте також: «В такий момент хочеться вбити путіна»: Зеленський у Вашингтоні прокоментував атаку росії на «Охматдит»
