Україна закуповує протитанкові міни M6A2, які були виготовлені 80 років тому і за досить високою ціною. Цей контракт ініціювало керівництво Агенції оборонних закупівель. І є великі сумніви, що ці раритетні міни зміцнять нашу оборону, а понад двісті мільйонів євро буквально закопають у землю.
Про такий контракт стало відомо і доволі детально описано у матеріалі Сергія Згурця для “Еспресо”, основні фрагменти якого наводимо нижче.
Читайте також: Україна завдала наймасовішого та найрезультативнішого удару по РФ: де палає у росіян
31 грудня 2024 року керівниця Агенції оборонних закупівель Міноборони Марина Безрукова звернулась з листом Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони України. І погодила номенклатуру та обсяги товару по проєкту державного контракту з болгарською компанією – посередником на постачання мін.
Протитанкова міна M6
За цим контрактом Агенція готова закупити сотні тисяч протитанкових мін M6A2 з підривником. Вартість – під 600 євро за одиницю. Рік виготовлення мін, як зафіксовано у документі: “1941+”. Тобто виходить, що з часу виготовлення цих мін дійсно пройшло від 84 років. Втім, у контракті зазначено, що “продавець гарантує, що товар є придатним для експлуатації.”
Протитанкова міна М6 та її версії – це американська розробка, міна натискної дії у металевому корпусі. Вага – 9 кг, з яких 5,4 – тротил. Варіанти M6 та M6A1 були оснащені хімічними детонаторами M600 та M601, а у мінах M6A2 застосували більш безпечний механічний підривач M603.
У США вже наприкінці 1944 року було виготовлено 2,5 млн одиниць таких мін. Потім виробництво нарощувалося. З озброєння армії США міни серії M6A1 та M6A2 були зняті наприкінці 1960-х років. Бо було доведено, що 5 кг вибухівки замало, щоб зруйнувати гусениці ворожих танків, М6 замінили на більш потужні міни М15 з масою тротилу у 10 кг.
Протитанкова міна M6
Запасів M6A1 та M6A2 на американських складах не залишилося. Проте, як пишуть, значну кількість цих мін придбали або отримали країни Азії, Південної Америки та Африки. Зокрема, близько 1 мільйона мін було передано урядовим військам Південного В’єтнаму між 1965 і 1970 роками. Й досі є низка країн, де зберігались і зберігаються запаси таких мін, які запропонувала перепродати Україні болгарська фірма-посередник, з намірами отримавши суттєвий гешефт на цій оборудці.
Бо є дуже просте питання, а чи здатні вони виконати головну свою мету взагалі – детонувати та хоча б щось знищити. Бо американські дослідження говорять про 35 річний термін зберігання міни спорядженої тротилом, а радянські – 60 років. І це граничні строки за умови належного зберігання з відповідним температурним режимом. Зазвичай списані боєприпаси та військове майно зберігають аби-як та аби-де, і це не тільки у нас, але і в наших західних партнерів.
При цьому щодо мін М6А2 у відкритих джерелах є й ще один цікавий пасаж: “Термін експлуатації міни не визначений керівними документами. При руйнуванні металевого корпусу міни внаслідок корозії чутливість міни зменшується з 150-338 кг до 3-5 кг.” Тобто виходить, що вона може здетонувати не під тиском гусениці танку, а під значно меншим й не факт, що не в руках у сапера під час закладання. Або взагалі не здетонувати. А потім по полях з цими мінами без втрат пройде російська техніка.
Один з військових інженерів на це відповів так: “Якби нам передали ці міни десь по долару за штуку, – це було б супер. Ми б знайшли вихід – з огляду на дефіцит тротилу як такого. А тут 5 кг разом, можна з чимось поєднати. Але міна – це ще і підривач. Це відповідний пристрій. У якому він стані, де і як він зберігався оці 50 чи 80 років – невідомо. Чи може він детонувати міну – висновки можна зробити лише після відповідної технічної чи лабораторної експертизи. Одним поверхневим оглядом тут не обійтися”.
Читайте також: Деякі бригади ТрО в Польщі отримають САУ Dana, а потім 105-мм артилерію, які варіанти можливі
