Галина Передерій — професіонал у сфері візових послуг. Крім того, з початку війни вона допомагає людям відкривати можливості за межами України. Зі спокоєм, глибоким співчуттям та вірою у важливість маленьких кроків вона скеровує інших. У розмові з «ФАКТАМИ» експертка Галина Передерій обговорила поточний процес подання заявки на візу, поділилася порадами щодо досягнення успіху з першої спроби та звернула увагу на те, які країни найчастіше відмовляють українцям.
«Багато хто просто не розуміє візових процедур, обґрунтування рішень або тонкощів, які враховують консули».
— Що спонукало вас зайнятися візовою сферою? Як ви почали займатися цією сферою, і що вас тримає в ній донині?
ВІДЕО ДНЯ
— Моє прагнення побачити океан і вільно розмовляти англійською виникло ще в підлітковому віці. У 2006 році, коли я відкрила для себе програму Work and Travel, я одразу побачила в ній свій шанс. Я була першою серед своїх друзів, хто прийняв це рішення, лише у 18 років. Першу візу я отримала через агентство, але моральна підтримка була мінімальною. Окрім моєї мами, яка підписала зі мною контракт, ніхто не вірив у мій потенціал. Я безмежно вдячна їй за її непохитну віру.
Ця подорож змінила мене назавжди. Я не відчувала жодного страху, жодних сумнівів і не вірила, що хтось мене обдурить. Я просто вирушила вперед — і це стало моїм поворотним моментом. Звичайно, програма Work and Travel доступна виключно для студентів. Але що робити, якщо ви не студент? Саме тут почалася моя справжня подорож: пошук можливостей, самовдосконалення, дослідження нових країн та відкриття нових горизонтів. Я не зупинялася, оскільки подорожі — моя пристрасть. Сьогодні я продовжую досліджувати світ та допомагати іншим відкривати його для себе. Я хочу донести, що візи, міжнародний досвід та життя за кордоном доступні не лише для бізнесменів; вони доступні кожному, хто має мрію та готовий зробити цей перший крок.
РЕКЛАМА
— Які поширені помилки роблять українці, подаючи документи на візу? Чому, на вашу думку, людям часто відмовляють?
— З якоїсь причини багато наших людей вважають, що можуть впоратися з усім самостійно. Я щиро розумію цей інстинкт: ми звикли покладатися на себе, особливо в неспокійні часи. Однак реальність така, що більшість людей просто не розуміють візових процесів, логіки прийняття рішень або тонкощів, які враховують консули. Поширеними помилками є погано заповнені заяви, суперечлива або неповна інформація та відсутність узгодженої стратегії подання заявки. Люди часто не можуть належним чином сформулювати мету своєї поїздки або надати документи, що підтверджують їхні зв’язки з рідною країною. Крім того, вони йдуть на співбесіди непідготовленими, не розуміючи, що саме оцінює офіцер. Насправді консул не хоче нікого «дратувати»; його роль полягає в оцінці ризиків нелегальної імміграції. Таким чином, навіть якщо ваші наміри щирі, нелогічна або сумнівна заява призведе до відмови. Ось чому я допомагаю людям ретельно підготуватися: я оцінюю їхню ситуацію, визначаю відповідну візу та підтримую їх на кожному етапі. Найголовніше, я чесно повідомлю їх, якщо їхні шанси невеликі. Тому що отримання візи — це не гра випадку; це залежить від підготовки, довіри та правильного застосування.
— Які країни найчастіше відмовляють українцям у візах, і які основні причини цих відмов?
РЕКЛАМА
— США, Канада, Велика Британія та кілька азійських країн, таких як Південна Корея та Японія, належать до тих, хто часто відмовляє у візах. Усі ці країни встановлюють суворі вимоги до документів та ретельно оцінюють міграційні ризики. Основними причинами відмов є сумніви щодо наміру заявника повернутися додому. Якщо особа не має стабільного доходу, роботи, майна чи сімейних зв’язків в Україні, це сигналізує про потенційний ризик незаконного перебування.
Недостатньо підготовлена документація – ще одна поширена проблема. Багато хто недооцінює її значення. Наприклад, непереконливий маршрут, неточності у фінансовій звітності або сумнівні листи-запрошення можуть призвести до відмови. Негативна візова історія або повна відсутність досвіду подорожей також можуть викликати занепокоєння. Наприклад, коли 22-річна безробітна жінка подає заявку на тритижневу туристичну поїздку до Нью-Йорка з бюджетом у 1000 доларів, це викликає скептицизм. Ось чому я завжди наголошую: кожна візова заявка – це довіра, яка має бути встановлена за допомогою документації, логіки та чесності.
«Я допомагаю людям ретельно підготуватися: оцінюю їхню ситуацію, обираю відповідну візу та підтримую їх на кожному етапі. Найголовніше, я чесно повідомляю їх, якщо їхні шанси малі», – каже Галина Передерій.
— Які країни створюють найбільші труднощі з точки зору візового процесу — щодо бюрократії, термінів та вимог?
РЕКЛАМА
— США, Канада, Велика Британія та Швейцарія — це чотири бюрократичні гіганти, які створюють найбільші проблеми. У США існує складний процес, що включає тривалі анкети, співбесіди та оплати без гарантованих результатів, що часто вимагає тижнів або навіть місяців очікування. Канада вимагає вичерпного переліку документів і проводить ретельну перевірку навіть найдрібніших деталей, часто не пояснюючи причини відмов. Велика Британія дуже формалізована; один неправильний документ або невідповідність дат можуть зупинити весь процес.
«Світ відкрив свої двері для українців, і ми повинні цим скористатися».
— Яка нинішня ситуація з американськими візами для українців — чи стало легше чи важче їх отримати під час війни?
— Це питання виникає часто. Відповідь має нюанси: це стало одночасно і легше, і складніше. З одного боку, після початку повномасштабної війни США збільшили кількість візових місць, доступних для українців у європейських посольствах. З’явилися додаткові можливості, такі як тимчасовий захист або в’їзд з гуманітарних причин, що є значною перевагою.
З іншого боку, процес подання заявки залишається складним і часом стає ще складнішим. Через величезний попит на посольства та нестачу вільних місць для зустрічей, особи стикаються з необхідністю чекати кілька місяців, особливо в таких місцях, як Прага, Варшава та Франкфурт. Крім того, під час війни продемонструвати «зв’язок з батьківщиною», що є вирішальним для отримання американської візи, стало складніше, оскільки багато хто втратив свої домівки, роботу або члени їхніх родин переїхали за кордон. Однак.
