«Курт», оператор FPV полку «К-2»: Зараз дуже цікаво бути в армії, бо можеш стати серйозною проблемою для росіян 06/12/2025 11:55 Укрінформ Що спонукає вас приєднуватися до найефективніших безпілотних підрозділів, які прагнуть очолити технологічний прогрес у військовій справі?
Як виглядає сучасне поле бою очима українського кулеметника чи оператора БПЛА? Які емоції відчуває пілот FPV-дрона, спостерігаючи за переслідуванням свого дрона ворога через окуляри віртуальної реальності?
«Курту», оператору безпілотних систем полку «К-2», лише 21 рік. Ми познайомилися під час короткої перерви в бойових діях, коли він та його товариші брали участь у змаганнях «Дикі дрони», де демонструвалися найкращі екіпажі бойових БПЛА.
Ми ділимося його шляхом від добровольця та кулеметника механізованої бригади до одного з тих, хто відповідальний за ліквідацію 80-90% окупантів на фронті та розвиток технологічних можливостей українських збройних сил.
«Курт»
«Я ВІДРАЗУ ЗАХОТІВ СТАТИ КУЛЕМЕТНИКОМ»
Оператор БПЛА, відомий як «Курт», добровільно вступив до армії на початку 2023 року, невдовзі після досягнення 19-річного віку. Він здобував інженерну освіту, але вирішив призупинити навчання, щоб захищати Україну.
«Мої батьки дізналися про моє рішення лише за чотири дні до мого відправлення на БЗВП (базова загальновійськова підготовка, – ред.). Я фактично поставив їх перед доконаним фактом», – згадує «Курт», насолоджуючись кавою перед наступним сегментом конкурсу бойових розрахунків БПЛА «Дикі дрони», в якому він також бере участь. «У мами й тата були змішані почуття: здивування, хвилювання, гордість за мене…»
«Курт» розглядав можливість вступу до лав Збройних Сил України з самого початку повномасштабного вторгнення. Тоді він вирішив вступити до піхоти.
Тренувальна стрільба
«Мені подобалася служба з самого початку. Я отримав те, чого бажав. У мене було сильне бажання стати кулеметником – і я ним став у 21-й мотострілецькій бригаді. Кулемет – це така грізна та потужна «знаряддя», що окупанти її панічно бояться. З кулеметом у руці відчуваєш неосяжну силу!»
«Курт» понад рік орудував кулеметом, прикриваючи своїх товаришів під час бою. За цей час він отримав поранення та важкий струс мозку, що змусило його поставитися до ситуації з надзвичайною серйозністю.
Молодий солдат встановив власні правила виживання, працюючи кулеметником на передовій. Він виділяє найважливіші з них:
«Ключ до всього — зрозуміти свою ідентичність. Ви — кулеметник, що робить вас значною мішенню для ворога. Бути кулеметником означає постійну зміну позиції та стилю бою».
Він яскраво пам'ятає свій перший бій, де застосував щільний вогонь, щоб прикрити «сусідні підрозділи» (підрозділ, розташований поруч з вашим – ред.) від російського наступу.
«Того дня розпочався штурм сусідньої позиції, і я допомагав цим військам своїм вогнем. Це був мій перший бій, і я майже не звертав уваги на орієнтири, необхідні для прицілювання сусідніх позицій. Мій брат, гранатометник, який добре знав цю ділянку нашої оборони, підказав мені, куди цілитися, і тоді я «пішов на повну!». Щоб досягти цього, мені довелося перегрупуватися та змінити сектор вогню майже на 90 градусів. Пізніше товариші з тієї позиції висловили мені величезну вдячність за допомогу…»
Окупанти розташовувалися за 100-150 метрів від українських ліній та за понад 300 метрів від кулеметного гнізда Курта. Російська штурмова група опинилася під перехресним вогнем і була розгромлена, тоді як українській піхоті того дня вдалося уникнути втрат.
«Курт» описує настрої серед наших піхотинців, коли вони чують вогневу підтримку:
«Коли, наприклад, сусідній кулемет відкриває вогонь, це завжди викликає заспокійливу думку: «Ти тут не один!» Тебе відступають, і це чудове відчуття!»
Роль кулеметника вимагає відданості та фізичної витривалості. «Курт» працював разом з помічником, «спорядником». Вони старанно доглядали за своїм «бельгійським» калібром FN MAG 7.62×51 та стежили за його бездоганним станом: протягом року бойових дій він жодного разу не виходив з ладу.
|
Сон після виходу з бою |
Коли їм довелося перевозити свого сталевого «звіра» разом з боєприпасами та аксесуарами на резервну позицію, це становило понад 12 кілограмів на людину, не враховуючи їхнього особистого спорядження.
«Ти хапаєшся за цей «інструмент» з БК (боєприпасами) і мчиш крізь окоп. Твій номер два йде одразу за тобою… Під час бою ці 12 кілограмів відчуваються як ніщо», – сміється солдат, згадуючи свій час служби кулеметником.
Пізніше, діючи на Лиманському напрямку, вони потрапили під вогонь російського танка, який з'явився в полі та почав «обстрілювати» українські позиції прямою наводкою. Танковий снаряд вибухнув поблизу їхньої кулеметної позиції.
«Курт» згадує лише втрату свідомості, а потім відновлення свідомості в лікарні. Він отримав осколкові поранення, прокол легені, переломи ребер.
Источник: www.ukrinform.ua
