Згідно з твердженнями Голубовської, професори та доценти медичних закладів вищої освіти тепер не вважаються практикуючими лікарями, оскільки їх… не визнає Національна служба здоров’я
Українська вища медична школа протягом минулих десятиліть стикалася з системними викликами, а окремі наслідки реформ професорка-інфекціоністка Ольга Голубовська охарактеризувала як абсурдні. Зокрема, висококваліфіковані викладачі медичних університетів можуть юридично бути позбавлені права працювати з пацієнтами в медичних установах. Про це Голубовська повідомила в бесіді з «Главкомом».
За словами професорки, руйнування традиційних медичних шкіл розпочалося ще в 1990-х роках. Однією з основних проблем вона виділила становище клінічних кафедр у лікувальних установах.
«Багато що змінилося. Але я багато років викладаю у вищому медичному навчальному закладі, розумію, що таке медична освіта, а ще більше – що таке медичні школи. Так ось, руйнування цих шкіл почалося ще десь у 90-ті роки. Клінічні кафедри постійно опиняються в ситуації, коли немає підтримки для нормального навчального процесу. Якщо сказати зовсім просто – ці кафедри нікому не потрібні в лікувальних установах», – заявила Голубовська.
Окремо професорка зосередила увагу на положенні викладачів медичних вишів після проведення реформ. «А з останніми реформами дійшли взагалі до абсурду: викладачі медичних вишів – професори, доценти, висококваліфіковані фахівці, серед яких хірурги, що виконують унікальні операції, – не є лікарями в системі Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Тобто професор, який працює на кафедрі, юридично може навіть не мати права піти подивитися хворого. Звичайно, ми ходимо, консультуємо. У мене така спеціальність, що мене часто запрошують. Але ви розумієте рівень цього хаосу і деморалізації вищої медичної школи?» – наголосила вона.
Згідно з Голубовською, ця проблема особливо гостро проявилася під час пандемії коронавірусу. «Під час пандемії це доходило до абсурду. Коли був локдаун, фахівці кафедр взяли на себе величезний тягар: готували нормативні документи, навчали лікарів, працювали з хворими у клініках. Але коли співробітник кафедри замовляв таксі, яке перевозило медиків, тому що транспорт у той час не курсував, йому відповідали: НСЗУ не підтверджує, що ви лікар, тому ми до вас не приїдемо. Добирайтеся як хочете», – розповіла професорка.
Голубовська вважає, що подібні проблеми деморалізують медичне середовище. «Я часто емоційно реагую на такі речі, і люди іноді не розуміють чому. А тому, що вони не усвідомлюють глибини морального падіння. Як працювати в деморалізованому середовищі? Медицина – це не про «вкрав чи не вкрав». Тут людина або вижила, або померла», – сказала вона.
Професорка також порівняла українську модель з європейською практикою університетських клінік та навела приклад видатного українського хірурга Петра Фоміна.
«У Європі існують університетські клініки. У нас їх поки що небагато, тож навіщо створювати такий нонсенс? Наведу приклад Петра Дмитровича Фоміна – унікального хірурга, якого, на жаль, вже немає. Він розповідав мені: «Я роблю операцію, а мою операцію записує на себе завідувач відділення або інший лікар». Бо в системі (НСЗУ – «Главком») він фактично не був лікарем», – зазначила Голубовська.
За словами професорки, ситуація залежить і від керівництва конкретної лікарні. Якщо адміністрація створює необхідні умови, кафедри можуть нормально функціонувати. Водночас через прогалини в системі рекомендації навіть відомого фахівця, якого НСЗУ не ідентифікує як лікаря, юридично можуть не виконуватися.
Голубовська також згадала досвід роботи під керівництвом академіка Жанни Возіанової. Тоді до щоденних розборів після чергувань залучали лікарів, медичних сестер та студентів шостого курсу. На думку професорки, саме така система формувала повноцінну медичну школу. На думку Голубовської, багаторічні проблеми вже позначилися на медичній освіті.
Нагадаємо, професорка Ольга Голубовська в інтерв’ю «Главкому» розповіла про знищення медичних шкіл, скрутне становище лікарів клінічних кафедр, кризу екстреної допомоги, кадровий голод і навіть втрату поваги до професії, яку завжди цінували.