Дата: 30 Серпня 2026 A+ A- Щоб отримувати корисні матеріали, Підписатися
Російський військовий трибунал виніс вирок мешканцю Мелітополя Артему Мурдіду, призначивши йому довічне ув’язнення. Його матір, Ганну, засудили до 22 років ув’язнення у колонії, а його цивільну дружину, Ганну Вошкодер, — до 20 років. Окупаційна влада звинуватила їх в організації вибухів та спробах замаху на представників нової влади. Усі троє заперечують свою провину, стверджуючи, що російські правоохоронці отримали від них свідчення під тиском тортур.
Про це інформує видання «Ріа-Південь».
Фото з відкритих джерел
Артем Мурдід мешкав у Мелітополі разом зі своєю матір’ю Ганною, цивільною дружиною Ганною Вошкодер та її дитиною. До початку повномасштабної війни він працював інкасатором в «Ощадбанку», а у вільний час захоплювався автомобілями та читав наукову фантастику. Після захоплення міста російськими військами родина ухвалила рішення залишитися.
У червні 2025 року російський військовий трибунал призначив Артему довічне ув’язнення, його матері Ганні — 22 роки колонії, а дружині — 20 років. Всі троє не визнали себе винними.
Ганну Вошкодер та Ганну Мурдід звинуватили у незаконному поводженні з вибуховими речовинами у складі організованої групи, участі в «терористичному співтоваристві», скоєнні теракту, що призвів до загибелі людини, а також у замаху на міжнародний терористичний акт. Артему, окрім цих звинувачень, інкримінували незаконне виготовлення вибухових пристроїв у складі організованої групи.
Перші вісім років свого довічного терміну Мурдід проведе у в’язниці. Додатково, суд наклав на нього штраф у розмірі 900 тисяч рублів. Його матір зобов’язали сплатити 600 тисяч рублів штрафу, а дружину — 550 тисяч.
За версією російського слідства, у червні 2022 року Мурдід нібито встановив зв’язок із невказаним представником СБУ на ім’я Олег, який нібито керував «терористичним співтовариством» з території, підконтрольної Україні. Згодом Артем, як стверджується, залучив до своєї діяльності матір та дружину Ганну.
«У червні 2022 року, будучи прихильником проукраїнської ідеології, Артем Мурдід з власної ініціативи та через неприязне ставлення до РФ розпочав співпрацю з «Олегом», — зазначається в обвинувальному акті.
За заявами ФСБ, жінки здійснювали нагляд за представниками окупаційної адміністрації та відстежували рух поїздів, а також передавали координати місць зберігання вибухівки. Артему нібито надавали детонатори та мікросхеми, а також інструкції зі збирання вибухових пристроїв (за версією росіян — бомб).
Ключовим епізодом справи став замах на керівника окупаційного підприємства МУП «Міський транспорт» Івана Ткача. Згідно зі слідством, 14 березня 2023 року Мурдід заклав вибухівку під автомобіль чиновника і здійснив дистанційний підрив. Ткач помер у шпиталі, а його пасажирка, співробітниця підприємства Олена Сиващенко, зазнала серйозних ушкоджень.
Крім того, Мурдіду інкримінували ще кілька невдалих замахів. Один із них стосувався начальника залізничної станції Дерябіна. За версією російського слідства, у вересні 2022 року Мурдід встановив міну з дистанційним детонатором біля дверей його будинку. Вибух стався, коли Дерябін проходив повз, проте він не отримав жодних фізичних травм.
Ще один епізод стосується представника окупаційної адміністрації Мелітополя Миколи Волика. Згідно зі слідством, у грудні 2022 року Мурдід підірвав вибуховий пристрій біля під’їзду посадовця. Волик отримав легкі ушкодження — зокрема, садна на щоці та гомілці.
Сам Мурдід на судовому засіданні заявив, що про суть висунутих йому звинувачень дізнався лише після затримання, коли російські правоохоронці застосували до нього тортури.
«Я ніколи в житті не чинив протиправних дій. Про суть пред’явлених мені звинувачень я дізнався лише від представників правоохоронних органів РФ, які створили певні фізичні умови — насильство та тортури, внаслідок чого я змушений був дати свідчення, на яких ґрунтується звинувачення», — висловився Артем під час свого останнього слова.
Він також наголосив, що не вважає себе винним у злочинах проти Росії та не підтримує нацистські ідеї. Мурдід просив суд призначити йому мінімальне покарання.
«Я щиро вважав, що мешкав на території України, відповідно, на мене поширюється виключно законодавство України. Я ніколи не був прихильником нацистських ідей, жив у багатонаціональній країні, зовсім не замислюючись, що я до когось зневажливо ставлюся через його національність», — підкреслив Артем.
У листі, зміст якого оприлюднило видання The New York Times, Мурдід докладно описав події, що сталися з ним після затримання у березні 2023 року. Він стверджує, що російські силовики неодноразово били його та застосовували електричний струм під час допитів. За словами Артема, його також змушували спостерігати за насильством над матір’ю, яку також катували.
Мурдід розповів, що під час допитів від нього вимагали визнання про свою причетність до вибухів та співпрацю з українськими спецслужбами. Як він стверджував, через фізичне насильство та погрози він погодився надавати свідчення, які були потрібні слідству. Саме на них, на думку Артема, значною мірою ґрунтувалося обвинувачення.
Описуючи пережитий досвід, він також повідомляв про погрози щодо його близьких, використовуючи інших членів родини для досягнення своєї мети – змусити його підкоритися.
Його мати Ганна відкинула звинувачення окупантів щодо прихильності до нацизму чи націоналізму. Жінка також заявила, що після затримання зазнала жорстоких знущань. Вона попросила суд врахувати її стан здоров’я та потребу в постійній медичній допомозі.
«Хочу заявити про застосування до мене фізичного насильства після затримання – зокрема тортур електричним струмом та побиття», — зазначила вона.
Вошкодер під час свого останнього слова заявила, що ніколи не поділяла людей за національною ознакою і вважає всіх рівними. Вона також просила суд взяти до уваги, що має малолітню дитину, яка потребує материнської опіки.
«Я громадянка України. Спілкуючись з людьми, я ніколи не звертала уваги на їхню національність. Тому я не можу бути націоналісткою і прошу виключити це з матеріалів справи», — заявила вона.
Родина подала апеляційну скаргу на вирок ще влітку 2025 року.
Нагадаємо, що минулого року в Росії лише Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону ухвалив майже сотню вироків щодо українців у справах про «тероризм» та «шпигунство». Загалом, майже кожен п’ятий засуджений за теракт у Росії у 2023 році є уродженцем України.
Високопосадовці РФ відкрито закликають до «винищення» критиків, а українцям в окупації погрожують трудовими таборами в Сибіру. Правозахисники, дослідивши сучасні практики тиску в РФ, дійшли висновку, що влада продовжує радянську практику знищення української ідентичності.
Теги: воєнні злочини Росії в Україні, Мелітополь, незаконно засуджені в РФ цивільні, право на справедливий суд, російсько-українська війна Поділитися: Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter або ⌘+Enter.
Новини
30 Серпня 2026
“Я часто кажу, що росіяни катують мене на відстані”: донька Плачкових продовжує шукати викраденого росіянами батька
У Донецьку підірвали автомобіль одного з керівників Оленівської колонії, причетного до катувань полонених
Понад 2 600 цивільних бранців залишаються в російській неволі – МІПЛ
У Милі на Київщині кількість поранених через російський удар зросла до 52
Жителя окупованого Донецька Олексія Корнілова засудили до 23 років колонії за “державну зраду”
Новини 30 Серпня 2026
“Я часто кажу, що росіяни катують мене на відстані”: донька Плачкових продовжує шукати викраденого росіянами батька
Новини
У Донецьку підірвали автомобіль одного з керівників Оленівської колонії, причетного до катувань полонених
Новини
Понад 2 600 цивільних бранців залишаються в російській неволі – МІПЛ
Новини
У Милі на Київщині кількість поранених через російський удар зросла до 52
Новини 30 Серпня 2026
“Я часто кажу, що росіяни катують мене на відстані”: донька Плачкових продовжує шукати викраденого росіянами батька
Новини
У Донецьку підірвали автомобіль одного з керівників Оленівської колонії, причетного до катувань полонених
Новини
Понад 2 600 цивільних бранців залишаються в російській неволі – МІПЛ
Новини
У Милі на Київщині кількість поранених через російський удар зросла до 52
Популярне
за тиждень за місяць за рік вибір редакції
- за тиждень
- за місяць
- за рік
- вибір редакції
Колонки Надія Бабинська 24 Серпня 2026
Чому я вирішила створити реєстр урядових ШІ-проєктів і до чого тут права людини
Тексти Дарина Довгоп’ята 27 Серпня 2026
Чому українці в окупації беруть російські паспорти?
Тексти Олександра Єфименко 26 Серпня 2026
“Маємо перемогти, аби бути”: історія кримчанки Марини Рифф, яка зникла після звинувачень окупантів через проукраїнські дописи
Тексти Наталія Адамович 24 Серпня 2026
Від заперечення до демонізації: як змінювалися російські наративи про український спротив в окупації
Тексти Людмила Тягнирядно 28 Серпня 2026
“Він повертав не тіла, а душі”. Пам’яті Олексія Юкова — пошуковця і волонтера, який зробив повернення загиблих справою життя
Новини 24 Серпня 2026
На засіданні в справі Мудрої згадали про ймовірний вплив на СБУ та суд
Новини 26 Серпня 2026
Літня українка Світлана Лой заспівала “Пісню про рушник” у російському суді: вирок у 15 років залишили без змін
Новини 25 Серпня 2026