Один із інструментів російської пропагандистської машини, спрямованої на залякування мешканців тимчасово окупованих територій, — це “профілактика екстремізму” серед підлітків. Найчастіше це відбувається у формі лекцій від окупаційних силовиків у школах, коледжах та вишах, або через “навчальні” ролики в інтернеті.
Такого висновку дійшли автори дослідження “Реальної газети” під назвою “Залякування нелояльних”: як Росія будує інформаційну машину терору на окупованих територіях України”.
Насамперед, у цій системі поняття “тероризм” максимально розширюють. До нього прирівнюють “ідеологію тероризму, неонацизму, українського націоналізму”. Таким чином, в пропагандистській парадигмі український націоналізм опиняється в одній смисловій категорії з терористичною діяльністю.
“Для молодої аудиторії це створює просту схему: українська політична чи національна ідентичність може подаватися не як позиція чи переконання, а як потенційно небезпечна ідеологія”, — йдеться в дослідженні.
Цю конструкцію посилює образ зовнішнього ворога, діяльність якого описують висловами на кшталт: “зусилля колективного Заходу, спрямовані на дестабілізацію”, “міжнародні терористичні організації, українські спецслужби та вербування через соцмережі й месенджери”.
Окупанти та колаборанти описують молодь як “найвразливішу до зовнішнього впливу категорію населення”. Така риторика формує уявлення, що підліток чи студент постійно перебуває під загрозою чужого впливу, а звичайна онлайн-комунікація потенційно може бути каналом вербування, пояснюють дослідники.
Молоді пояснюють, що через соцмережі можуть діяти вербувальники, поширюватися “ідеологія тероризму” та відбуватися “залучення до протиправних дій”. Формально це подається як навчання з цифрової безпеки, але в контексті інших тез така “профілактика” привчає сприймати певні політичні погляди, український контент і контакти в інтернеті як потенційний ризик.
Як показовий приклад, “Реальна газета” наводить анімаційний ролик окупантів, побудований як історія про небезпеку знайомств в інтернеті. Молодий чоловік починає спілкуватися з дівчиною, яка повідомляє, що хоче приїхати до Луганська, але не має грошей на квиток. Після того, як герой погоджується переказати їй кошти, образ співрозмовниці змінюється: замість дівчини з’являється військовий у кашкеті з українським тризубом. Він вимагає від молодого чоловіка підпалити залізничне обладнання, після чого героя затримують.
“Таким чином формується причинно-наслідковий ланцюг: контакт у мережі з незнайомою дівчиною (чи навіть гірше – з однолітком з підконтрольної території) може призвести до “екстремістського злочину” і кримінального покарання”, — пояснюють дослідники.
Альтернативний сценарій, запропонований авторами ролика, передбачає звернення до російської поліції одразу після отримання підозрілих пропозицій. Поліцейського при цьому зображено усміхненим і доброзичливим, тобто силові структури протиставляються прихованій українській загрозі як джерело захисту.
Водночас, розширене трактування “екстремізму” простежується в матеріалах окупаційних правоохоронних органів. Наприклад, “управління з боротьби з екстремізмом та організованою злочинністю МВС ЛНР” повідомляло про ексдепутатку Станично-Луганської районної ради Наталю Журбенко. Їй приписували “пособництво націоналістичним батальйонам”, “пропагандистську діяльність”, організацію мітингів на підтримку України, співпрацю з СБУ та участь у “вербуванні цивільних осіб”.
При цьому значна частина представлених у повідомленні “доказів” стосувалася політичних поглядів та української ідентичності. Серед вилучених речей демонстрували шеврони та наліпки з написами “Україна понад усе”, “Я бандерівка” та “Росія = окупант”, книги “Справа Василя Стуса” і “Як виникла УПА”, а також прапорці Євросоюзу та США. У повідомленні про “злочин” пропагандисти додатково маркували ці предмети як “націоналістичну літературу” та “укропатріотичну” або “націоналістичну” атрибутику.
Загалом, категорія “екстремізму” в комунікації окупаційних структур є дуже широкою. В одному смисловому полі опиняються твердження про співпрацю зі спецслужбами та “вербування”, участь у проукраїнських мітингах, книжки з історії України, політичні наліпки та символіка західних держав і організацій.
Отже, межа між реальною протиправною діяльністю, політичною позицією та культурною або національною самоідентифікацією в такій комунікації фактично стирається, підсумували в дослідженні.
Раніше ZMINA повідомляла, що, згідно з дослідженням “Реальної газети”, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року демонстрація репресій на ТОТ у російських та окупаційних медіа стала публічнішою.