Загинув поблизу Часового Яру: ворожий снаряд забрав життя легендарного командира з Тернополя

6 квітня, виконуючи бойове завдання поблизу Часового Яру на Донеччині, загинув воїн з Тернополя Сергій Коновал з позивним «Норд». Він був командиром 2-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ.

«Сергій вступив до Пласту в 2020 р. в місті Тернополі. Член 5 куреня УСП „Орден Хрестоносців“ ім. А. Шептицького, де здобув внутрішньий курінний ступінь „Лицар“. Пройшов крайовий вишкіл дійсного членства № 228. Був інструктором з військової справи у курінному юнацькому таборі 51 куреня ім. Святослава Завойовника. Планував скласти пластову присягу, проте не встиг це зробити через участь у бойових діях. Здобув вищу освіту за спеціальністю стоматолога в Тернопільському національному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського», — йдеться у некролозі.

Боєць був активний у громадському житті Тернополя, а ще захоплювався велосипедним спортом та грою на гітарі. Був оператором і співпродюсером фільмів «Шлях поколінь», «Дорога в Карпати», «Трохи нижче неба». Знімав кліп про Тернопіль на пісню місцевого гурту «Кожен з нас».

«Сергій — учасник Революції гідності. Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону „Госпітальєри“ ДУК „Правий сектор“, згодом — командир 6-ї резервної сотні ДУК „Правий сектор“. Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар’їнку. Учасник ГО „Білі берети“. Один із засновників „Дому ветерана“ в Тернополі. Працював начальником відділу Тернопільського обласного молодіжного методичного центру. Співорганізатор національно-патріотичних заходів».

Під час повномасштабного російського вторгнення воював за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Згодом служив на Лиманському напрямку. Мав звання молодшого лейтенанта. В 2023 р. був нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня.

«Загинув на фронті поблизу міста Часів Яр Донецької області внаслідок прямого попадання ворожим снарядом в бліндаж де знаходився під час виконання бойового завдання з побратимом та земляком Петришином Тарасом „Химерою“. Залишив дружину-волонтерку Ольгу Данченко, з якою одружився в січні 2024 р., маму та молодшого брата Артема, що теж воює на фронті»

Раніше «ФАКТИ» писали про те, що у пам’ять про єдиного сина, що загинув на фронті, мама облаштувала студію звукозапису на Вінниччині.

No votes yet.
Please wait…

No votes yet.
Please wait…
No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *