У Верховній Раді зареєстрували проєкт нового Трудового кодексу, який закріплює пряму заборону дискримінації за ознаками статі, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Реформа пов’язана з наближенням українського законодавства до права ЄС.
Про важливі зміни, які передбачені в проєкті кодексу, розповіли в Національному ЛГБТІ-консорціумі.
Уряд вніс проєкт нового Трудового кодексу до Ради 2 вересня 2026 року. Законопроєкт зберігає гарантії захисту від дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ) у сфері трудових відносин.
«Наш парламент включив ознаки СОГІ як захищені до трудового законодавства після багатьох запеклих дискусій у 2015 році. Сьогодні ці норми справді знизили градус дискримінації щодо ЛГБТІК+ у сфері праці. Але поки держава оперує двома ознаками СОГІ, Євросоюз рекомендує нову модель захисту – вже за чотирма ознаками: сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, гендерне самовираження та статеві характеристики. Остання ознака особливо важлива для інтерсекс-людей», – зазначив координатор консорціуму з політики та законодавства Святослав Шеремет.
Національний ЛГБТІ-консорціум проаналізував, що уряд пропонує змінити в контексті прав людини для ЛГБТІК+ і гендерної рівності. Заборона дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності вже є у чинному Кодексі законів про працю. У новому кодексі її пропонують перенести до статті 5 «Рівність трудових прав. Заборона дискримінації, мобінгу (цькування), харасменту (домагань)».
Також залишається захист людей, які живуть із ВІЛ. Проєкт уточнює, що заборона на дискримінацію включає підозру чи наявність ВІЛ/СНІДу.
У переліку підстав недопущення дискримінації внесена нова – вагітність. У новому кодексі вагітність додана до ознак, за якої посадовці органів місцевого самоврядування не підлягають атестації. Також збільшена потенційна відпустка у зв’язку з вагітністю – норму з «не може перевищувати 126 календарних днів» пропонують замінити на «не менше 126 календарних днів».
Також у проєкті нового кодексу уряд пропонує окреме визначення, що таке пряма та непряма дискримінація. Наприклад, дискримінацією у сфері праці пропонують вважати розрізнення, виключення або надання переваги за захищеними ознаками, через що обмежуються рівні можливості або рівного ставлення – щодо оплати та умов праці, професійного навчання та працевлаштування.
Пряма дискримінація – ситуація, коли з людиною через певну ознаку поводяться менш сприятливо, ніж з іншою людиною в аналогічній ситуації. Непряма – коли начебто однакове для всіх правило, вимога чи практика насправді створює для певної групи менш сприятливі умови або має непропорційно негативний вплив.
«Актуалізація національного трудового законодавства – складне завдання, оскільки сучасні умови трудових відносин віддалилися від офіційних регуляцій. Мало прийняти новий Трудовий кодекс, потрібно, щоб довкола нього виникла суспільна згода з правильністю та доречністю його норм», – звернув увагу Шеремет.
Раніше у Держетнополітики розробили законопроєкт, у якому пропонується розширити сферу захисту від дискримінації та додати до базового закону поняття «дискримінація за асоціацією», «множинна дискримінація» та «мова ворожнечі». Наразі в чинному Законі «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» відсутні ці поняття, які є невіддільною частиною директив ради 2000/43/ЄС та 2000/78/ЄС.
Нагадаємо, ZMINA писала, що Комітет Верховної Ради з питань євроінтеграції підтримав законопроєкт №13597, який оновлює підхід до протидії дискримінації. Документ пропонує розширити перелік ознак дискримінації, запровадити адміністративну відповідальність за дискримінаційні дії без насильства та окрему кримінальну статтю – за публічні заклики до насильства з мотивів нетерпимості. Запропоновані в документі норми схвалили й в уряді.