16 вересня виповнюється 26 років від дня зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе. У рамках Тижня пам’яті відбулася публічна розмова “26 років незавершених розмов”, під час якої учасники згадували журналіста, обговорювали обставини його зникнення та говорили про те, як змінилася українська журналістика за ці роки. Окремо згадали загиблих медійників і журналістів, яких Росія незаконно утримує в неволі.
Журналіст і засновник “Історичної правди” Вахтанґ Кіпіані розповів про перші дні після зникнення Ґонґадзе. За його словами, тоді правоохоронці не до кінця розуміли, як працюють журналісти, особливо ті, хто працював із новими на той час інтернет-медіа. Він згадував, що після зникнення Георгія намагався передати правоохоронцям інформацію, яку мав. Кіпіані також говорив про те, як справа Ґонґадзе вплинула на журналістське середовище та людей, які продовжили відстоювати свободу слова.
“Суспільство виокремило із себе певну когорту людей, які продовжували справу Ґонґадзе, навіть не знаючи його. І зараз у професії є багато молодих людей, дехто народився вже після його загибелі. Вони роблять те, що робив би Гія, якби він був зараз із нами”, – сказав Кіпіані.
Письменниця та правозахисниця Лариса Денисенко наголосила, що згадувати Ґонґадзе важливо не лише як загиблого журналіста, а й у контексті того, що його справа досі не отримала повного правового вирішення.
“Ми не просто згадуємо Георгія, але щоразу, коли збираємося 16 вересня, ми збираємося ще й для того, щоб нагадати, що за всі роки з часу цієї трагедії головні питання щодо Георгія Ґонґадзе досі офіційно не розв’язано”, – сказала Денисенко.
За її словами, ця справа залишається важливою і для розуміння стану української демократії.
Під час зустрічі також говорили про журналістів, яких Росія переслідує та незаконно утримує. Аналітикиня Центру прав людини ZMINA Нарі Усенко зазначила, що нині в російській неволі перебувають 27 українських журналістів. Серед них – громадянські журналісти з окупованого Криму, зокрема Сейран Салієв, Марлен Асанов, Сервер Мустафаєв, Осман Аріфметов, Ремзі Бекіров та інші.
Також згадали журналістку Ірину Левченко з Мелітополя, яку російська влада засудила до 15 років ув’язнення за звинуваченням у “шпигунстві”.
“Це історія про право суспільства знати правду”, – сказала Усенко, говорячи про українських журналістів, які продовжують працювати в умовах окупації та російського переслідування.
Учасники зустрічі наголошували, що питання, які постали після зникнення Ґонґадзе, а потім і його вбивства, залишаються актуальними й сьогодні.
Нагадаємо, цьогоріч лауреатами Премії імені Георгія Ґонґадзе стали журналісти Ольга Руденко та Михайло Ткач.