Державна установа «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» (ЦОЗ ДКВС України) разом із правозахисними організаціями та Омбудсманом України розробили зміни до наказу Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі». Документ містить удосконалення, що стосуються підстав для подання до суду матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання.
ЦОЗ ДКВС України повідомив Центр прав людини ZMINA листом про наступний етап обговорення змін, а громадськість дізналася про це на своїй сторінці у Facebook.
Відомство оприлюднило для громадського обговорення порівняльну таблицю проєкту змін до Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від відбування покарання.
Як відомо, чинний перелік хвороб міститься в додатку 13 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572.
Пропонується враховувати випадки, коли людина в місці несвободи має три й більше хронічних хвороб, жодна з яких сама по собі не є підставою згідно з переліком. Якщо в сукупності вони призводять до стану, що відповідає двом критеріям одночасно, такий стан визнаватиметься підставою для подання до суду нарівні з хворобами з переліку. Перший критерій – стійка й незворотна втрата здатності до самообслуговування (індекс Бартела ≤ 20 балів або індекс Карновського ≤ 40%). Другий – потреба в постійному спеціалізованому догляді чи паліативній допомозі, яку неможливо забезпечити в установі виконання покарань або слідчому ізоляторі.
Перший критерій підтверджує лікарсько-консультативна комісія, а другий – спеціальна комісія ЦОЗ ДКВС. Якщо йдеться про три й більше хронічних хвороб, враховуватимуть також висновок медичної комісії закладу охорони здоров’я ЦОЗ ДКВС і, за можливості, висновок незалежного лікаря-фахівця, якого залучають у встановленому порядку.
Перелік хвороб, що є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, відповідно до порівняльної таблиці, запропонували доповнити такими захворюваннями:
- Новоутворення III–IV стадії за міжнародною класифікацією TNM з гістологічним та морфологічним підтвердженнями, будь-якої локалізації, за наявності ускладнень, що унеможливлюють самообслуговування (оцінка за шкалою ECOG ≥ 3 або індекс Карновського ≤ 40%).
- Розсіяний склероз у стадії вторинно-прогресувального або первинно-прогресувального перебігу зі шкалою EDSS ≥ 7,0 (нездатність до самостійного пересування).
- Бічний аміотрофічний склероз на будь-якій стадії з огляду на прогресувальний та невиліковний характер і несумісність з умовами установ виконання покарань.
- Тяжкі наслідки черепно-мозкових травм та/або інсульту, що супроводжуються персистувальним вегетативним станом, станом мінімальної свідомості та повною функціональною залежністю.
Серед пропозицій було зарахувати хронічну серцеву недостатність IIБ–III стадії з фракцією викиду лівого шлуночка нижче 25%, що не піддається корекції та потребує постійного апаратного або паліативного лікування. У ЦОЗ зазначають, що така редакція значно звузила б коло випадків, тоді як чинний перелік охоплює всі хвороби серця з хронічною серцевою недостатністю IIБ–III стадій.
Відомство запропонувало внести до чинної редакції застереження про те, що ув’язнені, які «своїми діями або бездіяльністю свідомо погіршують перебіг захворювання на ВІЛ-інфекцію, відмовляючись від прийому терапії або не дотримуючись режиму її прийому, не підпадають під випадки, передбачені Переліком хвороб».
ЦОЗ ДКВС отримало пропозицію внести до переліку «термінальні стани при гемобластозах (лейкемія, лімфома, мієлома) на стадії рефрактерності до лікування». Рефрактерність у медицині означає стійкість або нечутливість хвороби до лікування. У контексті онкології та хвороб крові, як-от лейкемія чи лімфома, стадія рефрактерності вказує на те, що пухлина або ракові клітини перестали реагувати на медикаменти чи хіміотерапію.
У ЦОЗ ДКВС вважають недоцільним саме посилання на термінальність, оскільки це значно звузило б випадки звільнення і змусило б чекати, поки хвороба дійде цієї стадії.
Також пропонувалося внести до переліку туберкульоз із широкою медикаментозною стійкістю (ШМС-ТБ) або «тотальною стійкістю» з підтвердженим неефективним лікуванням упродовж щонайменше 24 місяців. У ЦОЗ відповіли, що чинна редакція вже охоплює всі необхідні випадки, зокрема туберкульоз із широкою лікарською стійкістю (ШЛС-ТБ), за умови наявності всіх інших проявів. Поняття «туберкульоз із тотальною стійкістю» в офіційних медичних документах в Україні та у документах ВООЗ не використовується.
До опрацювання цього документа долучалися такі громадські організації:
- Центр прав людини ZMINA;
- Ліга сильних;
- Захист в’язнів України;
- Українська Гельсінська спілка з прав людини;
- Харківська правозахисна група.
Наразі триває етап збору зауважень та уточнень від громадськості. Після цього ЦОЗ ДКВС планує провести круглий стіл для остаточного узгодження редакції та її подання на затвердження до Міністерства юстиції України.
Напередодні ZMINA повідомляла, що у 2025 році 56 засуджених звільнили за хворобою, але 13 померли в очікуванні.