Україна останніми роками суттєво просунулась у напрямку втілення рівності та запобігання дискримінації Безбар’єрність як цінність: шлях України до інклюзивного суспільства
Визначальними документами у розбудові суспільства без обмежень стали Президентський указ «Про гарантії формування безбар’єрного простору в Україні» (№ 533/2020 від 03.12.2020) та державний план із забезпечення доступності до 2030 року.
Згідно з Національною стратегією, безбар’єрність є базовою основою державного курсу, що поширюється на всі аспекти життя – від архітектурного планування до цифрових рішень, від освітніх методів до захисту прав на участь у громадській діяльності.
Документ закріплює право кожної людини, незалежно від стану здоров’я, на вільний доступ до інфраструктури, отримання даних у зручній формі, використання державних й соціальних сервісів, рівні шанси у здобутті освіти та включення у всі сфери суспільного життя.
Цей принцип визначає вектор державної політики та є необхідною передумовою для створення інклюзивного суспільства.
Освіта без обмежень: коли доступність стає стандартом
Пріоритетом державного плану є усунення перешкод у освіті, що призвело до створення Стратегії розвитку інклюзивного навчання до 2029 року. Друга ціль документа фокусується на формуванні умов для отримання якісної освіти у комфортному, безпечному середовищі, де доступність є обов’язковою нормою, а не винятком для окремих груп.
Інфраструктурна, цифрова, інформаційна та комунікаційна доступність мають бути основою освітнього простору, що забезпечує рівні права для всіх. Лише інтегрувавши ці принципи в культуру та систему освіти, можна досягти справжньої інклюзії, яка розкриває потенціал кожної людини та підвищує якість навчання.
Втілення ініціативи «EU4Youth – Постконфліктна освіта та педагогіка з урахуванням травми»
Через наслідки війни збільшилась кількість людей з фізичними й психологічними травмами, що зумовило потребу у нових освітніх підходах. В рамках проєкту, який реалізується спільно з Університетом Вітовта Великого (Литва) за фінансування ЄС та литовського МЗС, факультет спеціальної освіти УДУ ім. Драгоманова розробив навчальні модулі для відповіді на актуальні виклики.
У 2024–2025 рр. запроваджено курс «Організація доступного освітнього середовища», що охоплює фізичні, цифрові, соціальні та інші аспекти інклюзії. У навчанні взяли участь студенти спеціальностей «Психологія», «Спеціальна освіта», а також працівники спеціалізованих закладів.
Одночасно проведено серію тренінгів «Створення інклюзивного простору в освіті», де учасники аналізували існуючі перешкоди та розробляли практичні інструменти. Програма включала вивчення універсального дизайну, методів супроводу людей із вадами зору та способів підвищення інформаційної доступності.
Доступність інформації
Важливим елементом інклюзивного середовища є адаптація навчальних матеріалів для різних форм сприйняття – вербальної, тактильної, візуальної – з урахуванням індивідуальних потреб.
Досвід свідчить, що ефективне інформаційне середовище створюється через поєднання універсальних підходів і спеціальних адаптаційних механізмів.
Для людей із вадами зору застосовуються великі шрифти, висококонтрастні матеріали, аудіоверсії текстів, шрифт Брайля та екранні читачі.
У разі порушень слуху важливе значення мають субтитри, інфографіка, жестова мова та відео із сурдоперекладом.
Для тих, хто має труднощі у навчанні, інформація подається простою мовою, структурується у вигляді списків, схематичних зображень, із можливістю індивідуального темпу вивчення.
Універсальним правилом є дублювання ключових даних у різних форматах, створення матеріалів на основі принципів доступності та дотримання міжнародних стандартів у цифрових ресурсах.
Аудіоопис як засіб інклюзії
Для незрячих ключовим інструментом доступу до інформації залишається тифлокоментування – стислий вербальний опис візуальних об’єктів або подій.
Ця технологія, також відома як аудіодискрипція, активно використовується у освітньому процесі, особливо під час викладання мистецтва, історії, літератури, де є потреба у описі зображень або відеоконтенту.
Тактильні рішення для незрячих
Тактильні матеріали, зокрема рельєфні зображення та контурні моделі, допомагають у формуванні просторових уявлень. Вони дозволяють зосередитись на ключових деталях, ігноруючи другорядні елементи.
Візуальна інклюзія: глибокий підхід
Для людей із когнітивними або зоровими порушеннями важливо використання:
- великих шрифтів із високою контрастністю;
- логічно структурованого візуального контенту;
- адаптованих мультимедійних матеріалів;
- спеціальних збільшувальних пристроїв.
Ці принципи мають бути частиною кожного елементу освітнього процесу – від оформлення аудиторій до цифрових платформ.
Спрощена мова – інструмент інклюзивності
Використання зрозумілої мови спрямоване на забезпечення доступності для людей із когнітивними особливостями або тих, хто вивчає українську. Основні принципи включають лаконічність, чітку структуру та відсутність складних термінів, що не зменшує глибину змісту, а робить його зручним для сприйняття.
Безбар’єрність – вибір майбутнього
Для України подолання бар’єрів – це свідомий крок до утвердження соціальної справедливості. Процес охоплює законодавчі зміни, трансформацію свідомості та постійне вдосконалення освітніх підходів.
Реалізація проєктів, що враховують травматичний досвід, та системне покращення доступності свідчать про рух до суспільства, де кожна людина має можливість реалізувати свій потенціал. Цей шлях є основою стабільного розвитку та євроінтеграційних прагнень.
Источник: osvita.ua
