Від 2023 року Православна церква України перейшла на новоюліанський календар, і тепер Різдво християни відзначають 25 грудня, а з 15 листопада до 24 грудня триває Пилипівський піст (чи Різдвяний піст, або Пилипівка). Після Великого це найдовший період постування. А найменування його походить від дня, присвяченого вшануванню пам’яті апостола Пилипа (14 листопада), з наступного дня і починається піст.
За ті 40 днів, впродовж яких триває Пилипівка, життя українських селян зазнавало змін. Основною метою даного посту є підготування до Різдва Христового через стриманість у їжі та духовне очищення.
Основна ціль Пилипівського посту — підготовка до Різдва
– Піст, зокрема, Пилипівський, демонструє традиційну систему харчування, котра регулювалася за допомогою говіння, — роз’яснює Ніна Главацька, етнограф, старша наукова співробітниця відділу експозиційної роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. — У час посту запроваджено обмеження споживання жирних продуктів і введення до щоденного раціону значної кількості рослинної їжі, багатої на вітаміни та мікроелементи — олії, квашених овочів, сухофруктів, горіхів, грибів, риби тощо. Було заборонено у цей період вживати скоромного — м’ясних і молочних страв.
ВІДЕО ДНЯ
Апостол Пилип
У час посту в середу і п’ятницю споживали рослинну їжу без олії, а у вівторок та четвер — з олією. У суботу та неділю, а також на великі свята умови посту ставали більш м’якими. Також робили винятки для тих, хто хворий чи працює на важких роботах, вагітних, годуючих матерів. Варто відзначити, що пісний стіл теж був досить різноманітним, і господині вміли використовувати продукти без завдання шкоди традиціям посту. Загалом у цей час на столі мали бути: пісний борщ, юшка та куліш, куди замість сала додавали олію.
РЕКЛАМА
Також готували голубці з пшоном, смажену рибу, пампушки, різноманітні каші та вареники — з картоплею, квашеною капустою, урдою (підсмаженим конопляним чи лляним насінням), сушеними грушами, тощо.
Під час посту їжа була рослинною
Радощі та розваги на Пилипівські заговини
У переддень посту, 14 листопада, на Пилипівські заговини, ще вільно досхочу могли посмакувати скоромним. У народі з’явився звичай добре наїстися цього дня з веселощами та розвагами. По всій Україні на Пилипа збиралися родинами, одружені діти відвідували своїх батьків, запрошувалися куми. Самітні люди збиралися за вечерею із сусідами. Існувало поняття пилипівської складчини, коли в гості ходили, приносячи із собою їжу та напої. Залишки їжі віддавали бідним людям. У кожній родині готували борщ, локшину, пиріжки, смажене м’ясо, переважно птицю, щоб «гідним чином провести Пилипа». До наших днів дійшли вітальні діалоги на Пилипа, як наприклад: «Чи чуб, чи липа, а сьогодні святого Пилипа. — Тож будьте здорові з ним!» За вечерею співали пісень, а засиджувалися аж до півночі. Коли розходилися по домівках, жінки зголошувалися на сходки — з цього дня починали прясти кужіль на полотно. І якщо жінки використовували цей період для прядіння, то чоловіки намагалися заготовити якомога більше дров, адже наближалася зима і холоди. А в народі жартували: «Якщо хочеш лози, то в Пилипівку вози».
РЕКЛАМА
Серед молоді напередодні заговин на Пилипівку існували так звані «складки» — вечорниці, де хлопці та дівчата пригощали один одного. Дівчата готували вечерю з млинцями, яєчнею, а хлопці приносили вино, горілку, цукерки, пряники й інші куплені солодощі. Окрім того, парубки наймали музикантів.
Незважаючи на те, що піст — це час, коли прагнуть обмежувати себе в їжі та розвагах, молодь продовжувала збиратися на вечорниці та досвітки. У хаті вдови чи самотньої жінки дівчата пряли, вишивали в гурті часто аж до світанку — адже від працьовитості дівчини залежав її посаг.
— Пилипівка перегукується із західним Адвентом, — зауважує Ніна Главацька. — Наше очікування приходу Різдва було ознаменоване виготовленням різдвяних солом’яних «павуків», колядницьких зірок, лагодженням вертепів і шопок, вивченням колядок, формуванням колядницьких гуртів. Часто ці приготування і здійснювалися саме на вечорницях.
«Вечорниці» Ілля Рєпін. 1881 р.РЕКЛАМА
До Пилипа, починаючи з Покрови, влаштовували весілля. Тій із дівчат, яка не дочекалася сватів до Пилипа, доводилося ще дівувати, оскільки у піст весіль категорично не грали. «Пилип не до всіх прилип», — казали в таких випадках. Окрім вінчання, інші треби, наприклад, хрещення, відбувалися незалежно від того, є піст чи його немає.
Пилипівка — час духовного очищення
У цей час посту Церква, бажаючи підкріпити своїх віруючих прикладом святих Старого і Нового Завітів, вшановує пам’ять певних пророків і святих: пророка Наума, святих апостолів Матфея і Андрія; святителя Миколая; преподобних Йоана Дамаскина і Сави Освяченого; мучениць Катерини, Варвари та ін. Традиції цих свят сприяли тому, щоб прийти до світлого дня Різдва Христового у злагоді із собою та оточуючими. Показовим у цьому плані є звичай на Миколая (6 грудня) миритися з недругами (зафіксовано на Слобожанщині) — «братчини». До Микільських братчин пекли пироги і варили ритуальний напій — пиво з ячменю нового врожаю, скликали гостей: «На Микольщину клич друга, клич і ворога, обидва будуть друзі». Під час трапези по колу пускали чашу із цим ритуальним напоєм — братину. Гостини ставали символом взаємного прощення і примирення. До Миколи намагалися віддати борги, говорили: «Або на Миколи, або ніколи».
Прикмети Пилипівки
Пилипівський піст — це період, коли дні найкоротші, про що говориться у прислів’ї: «У Пилипівку день до обіду». Відомі й інші приказки, які виникли на основі багаторічних спостережень в тому числі і за природою:
- «Хто святкує Пилипа, буде голий, як липа» (виставить на стіл все, що є, відзначаючи пилипівські складчини):
- «Іній на Пилипа — буде овес, як липа»:
- «Коли іній, то на врожай, а як дощ — на добру пшеницю»:
- «Якщо хмарно і сніжок притрусив, то травень буде гожим»:
- «Якщо на Пилипівський піст лежить сніг, то він лежатиме до повені» (буде холодною зима):
- «Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку».
Раніше «ФАКТИ» розповідали про незвичайні звичаї свята Андрія — старовинні обряди «кусання Калити», дівочі ворожіння на гідного нареченого і парубочі витівки. Нагадаємо й рецепт традиційного коржа на Андрія — смачної «Калити».
