Михайло Поплавський розповів про річницю 30-річного ювілею свого іміджевого проєкту «Співаючий ректор» та задуми на майбутнє Михайло Поплавський: «Юний орел» – це кредо мого буття
Михайло Поплавський, персона-бренд, котрий трансформував себе в технологію звершень, напередодні Дня народження в розмові з Григорієм Решетником на YouTube поділився спогадами про 30-річний ювілей свого іміджевого проєкту «Співаючий ректор» та планами на майбутнє.
30 років «Співаючий ректор»: як з’являвся «Юний орел»
Іміджевий проєкт «Співаючий ректор як технологія» святкує вже 30 років. Зі слів Григорія Решетніка, пісня «Юний орел» стала однією з найбільш відомих в Україні і тривалий час асоціюється з фігурою Михайла Поплавського.
Поплавський згадує, що композиція виникла після трьох судових процесів, коли він повернувся на посаду ректора завдяки активній підтримці студентства. Колектив наполіг, щоб він вийшов на сцену і заспівав, для промоції маловідомого Київського державного інституту культури.
«Було нелегко увійти в амплуа «Юного орла», але ще складніше – покинути його. Нині Поплавського називають «найліпшим співаком серед ректорів і найліпшим ректором серед співаків».
Він підкреслює, що його першочергова мета – виховання національних фахівців у соціокультурній царині. «Спочатку йде культура, а потім політика. Культура формує індивідуальність, зміцнює соціум та державу, передаючи цінності та звичаї. Це інструмент м’якої дипломатії, що творить позитивний імідж України у світі», – констатує він.
Секрет успіху, за словами Михайла Поплавського, – це рішучість і швидкість. Якщо є задумка, група має розпочинати працювати за п’ять хвилин, а не відкладати на рік-два. Хто вагається, той зникає з дороги історії», – впевнений ректор.
Музичні проєкти та розбудова українського контенту
Поплавський запевняє, що створив кар’єру на інтуїції. Прищеплена з дитинства любов до української пісні, надихала його виконувати пісні винятково українською мовою, коли це ще не було популярним, і формувати масштабні національні проєкти, з гордістю величаючи себе популяризатором українських пісень.
«Коли починали «Крок до зірок», дитячих пісень українською мовою майже не було – все було російською. Ми встановили дві умови: співати українською і вживу. Мандрували з відбірковими турами всією країною – співали українською і на Донбасі, і в Криму, на сході й на заході країни. Поети-піснярі, композитори, аранжувальники – всі «ожили», почали творити українські дитячі композиції. Наразі готуємо збірку дитячих пісень, якої в Україні досі немає. Я вважаю, що мушу її профінансувати, зробити й подарувати дітям».
Успіх дитячого проєкту посприяв творенню потужної платформи для дорослих виконавців. Так виник грандіозний проєкт «Українська пісня року».
Поплавському довелося виграти суди проти російських медійних структур, щоб витіснити російські відповідники з українського ефіру. Він запатентував назву «Українська пісня року» як торгову марку.
Національний музичний проєкт вже понад 20 років об’єднує різні покоління артистів і відзначає їх у номінаціях «Легенда», «Гордість» і «Надія української пісні». Після перемоги України планується спільний проєкт із Павлом Зібровим — церемонія нагородження, що відбуватиметься під гаслом «Пісні, обпалені війною».
Кошти, патенти та фінансування проєктів
Феномен Поплавського, за словами Григорія Решетніка, у тому, що він не чекав підтримки від держави, а створював її самотужки.
«Потрібно мати мозок, щоб заробити кошти, а потім вкласти їх», – говорить Михайло Михайлович.
Поплавський акцентує, що заробляв і вкладав у конкретні національні проєкти: «Крок до зірок», «Українську пісню року» та інші. Згодом він перетворив своє ім’я на торгову марку: «У мене ПММ запатентований, «Юний орел» та понад 50 торгових марок запатентовано». Це дає йому змогу отримувати роялті як пасивний прибуток.
Секрет молодості: генетика, улюблена робота і «чоловіча сила»
Секрет молодості Михайло Поплавський, який почувається на 45–50 років, пояснює так: 50% – генетика, 25% – здоровий стиль життя, 25% – улюблена робота».
Щоранку він споживає три некрутих яйця, а раз на тиждень – «шок-делікатес» – бичачі яйця, які називає «чоловічою силою». «Не знаю, допомагає чи ні, але я вірю в це. Головне ж вірити. А віра – це диво»,– говорить Поплавський.
Студент –«свята людина» і ключова особа університету
Своє 33-річне ректорство Поплавський пояснює дуже просто – любов до студентів. Філософія університету: «Студент – основна і головна особа університету. Без студентів немає професорів. На студентах тримається університет».
Кожен студент може прийти до ректора у будь-який день – немає графіків прийому, лише відчинені двері.
Михайло Поплавський акцентує, що ніколи не підтримував жодну політичну силу. Навіть коли В’ячеслав Чорновіл запрошував його до Народного руху, він відповів: «Я не можу бути ректором однієї політичної сили. У мене студенти – святі люди, незалежно від того, хто їхні батьки та з якої вони партії». На це Чорновіл промовив: «Ви мудра людина».
Поплавський додає: «По-мічурінськи студентську любов та повагу прищепити не вийде».
Університет майбутнього: диджитал, ШІ та мільйони читачів
Головний проєкт життя Михайла Поплавського – Національний університет культури і мистецтв.
«Мені кортить залишити по собі добрий слід на землі. Своїх «поплавків», котрі завжди будуть на плаву. Нині тримається університет на особистостях, на майстрах курсів, на тих, хто вже зробив свою успішну кар’єру. Завдання кожного викладача-майстра – закохати в себе студентів та захопити у професію. Ми максимально робимо все, щоб діти були щасливі».
Команда активно використовує цифрові технології: у Михайла Поплавського понад 10 мільйонів читачів у соцмережах. Він запровадив штучний інтелект у навчальний процес, відкривши Лабораторії ШІ: «Нині університет проводить рекламну кампанію через соціальні мережі. Ми йдемо попереду всіх закладів вищої освіти України. Соціальні мережі – це майбутнє, це медіабізнес. Ми першими створили й запатентували «Університет у смартфоні». Лабораторії ШІ дають студентам та викладачам доступ до новітніх технологічних можливостей. У їхньому розпорядженні – передові бета-версії штучного інтелекту. Не треба боятися ШІ – він має допомагати в навчальному процесі та професійному становленні студентів».
Книжки, нові пісні та прощальний концерт
На завершення, Поплавський зауважив, що готується передати управління університетом молодій команді, а сам планує стати головою наглядової ради.
«Я живу онуками сьогодні: найстарший Єгор, йому 10 років, Олексію – 2 роки, а наймолодшому Мирону – 1 рік. Всі хлопці. Рід Поплавського триває. Це дуже важливо для кожного чоловіка».
Щодо творчих планів – планується презентація книжки «Національні проєкти», історичного епосу про відомі масштабні національні мистецькі ініціативи, такі як Всеукраїнський дитячий телевізійний вокально-хореографічний конкурс «Крок до зірок», проєкт «Наша пісня», котрий згодом еволюціонував в «Українську пісню року», всесвітньо знаний Телемарафон української пісні «Пісня об’єднує нас», що увійшов до Світової книги рекордів Гіннеса, а також концертні програми: Шевченківський вечір «Ми діти твої, Україно», до Дня матері – «Мамо, вічна і кохана», телевізійна програма «Шеф-кухар країни» та інші.
Також Поплавський записує нові хіти до Прощального концерту.
«Нова пісня має просту назву – «Хочу купити молодість». Щастя – це наша молодість, наш оптимізм і те, чим ми живемо. Ця пісня – кредо життя. Усі хочуть бути молодими, вродливими, привабливими, коханими. Роки минають. Життя продовжується. Живіть на повну, живіть на всі сто, не зважайте на те, хто й що про вас думає чи говорить, адже життя дане нам одне, і прожити його треба у стилі фанк».
«Я мрію, щоб в Україні було модно бути українцем. Мрію, щоб було модно навчатися в українських університетах. Тримаймо разом українську хвилю. Україна – понад усе!» – промовив Михайло Поплавський.
#Михайло Поплавський#Григорій Решетнік#Університет культури#КНУКіМ#ШІ#Освіта#Українська пісня року
Источник: osvita.ua
