Речі-трансформери сьогодні дуже популярні у фешн-індустрії. Наприклад, капелюх, який легко перевтілюється у пляжну сумку, або плащ, який може стати платтям. А чи чули ви про сервізи-трансформери? Це дуже незвичайні речі. Зустрічаються вони досить рідко, але тим і цікаві. Наприклад, кришка чайника може служити чашкою або піалою…
Можливо, і у вас в оселі є такий посуд? А чи знаєте його історію? І як часто ним користуєтесь?
Про незвичайний посуд в інтерв’ю «ФАКТАМ» розповіла колекціонерка та дослідниця історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк.
«Радію, що незвичайний сервіз-трансформер є у моїй колекції»
— Ексклюзивні вироби, створені в одному екземплярі або лімітованим тиражем — терен, де майстер може дати волю фантазії та блиснути талантом, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Робота художника подібна до джазової імпровізації. Однак на мануфактурах переважає масове виробництво, яке ставить жорсткі рамки: щоб було красиво, швидко та бюджетно. Ви, напевно, здивуєтесь, але, як стверджують митці, звичайні кружки приносять набагато більше прибутку, аніж ексклюзив.
ВІДЕО ДНЯ
Якщо у вас вдома є посуд Сумського фарфорового заводу (а, напевно, є), то велика ймовірність, його автори — подружжя Віталій та Людмила Шевченко. Майже третина серійних виробів заводу 1970−1990-х років — це розробка подружжя. Проте вони створювали й справжній ексклюзив. Одна із найколоритніших робіт — подарунковий фігурний набір для чаю «Одарка та сумський козак» (фото у заголовку). Вражає фантазія глиняних справ майстрів. Кришки чайника та глечика у наборі можуть служити чашками, блюдцями, піалами. Радію, що ця робота є у моїй колекції.
В. та Л. Шевченки. Подарунковий набір «Одарка та сумський козак». Сумський фарфоровий завод. 1996РЕКЛАМА
— Де ви її придбали?
— В антикварному магазині. Коштувала вона дорого. Сьогодні це справжній раритет. Такий набір і функціональний, і одночасно є окрасою оселі. Я користуюсь ним з якоїсь особливої нагоди або можу налити у таку чашку чай і насолоджуватися ним, милуючись красою фарфорового виробу. Блюдечко, звісно, використовую під тістечко. Взагалі треба сказати, що створені за ескізами Віталія Шевченка та розписані його дружиною Людмилою вироби випускалися десятки років і мали постійний попит. Підписували їх логотипом ШВЛ.
РЕКЛАМА
Читайте також: «Одна із робіт за мотивами „Лісової пісні“ Лесі Українки прийшла до моєї колекції містично», — колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк
— Цікаво.
РЕКЛАМА
— Віталій Шевченко тривалий час працював головним художником Сумського фарфорового заводу. Його творча манера яскрава та самобутня. Це ж можна сказати й про його дружину. Віталій та Людмила Шевченки приїхали до Сум наприкінці 1960-х років, як тільки у місті з'явився порцеляновий завод.
Роботи подружжя зберігаються у Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького. До речі, цей музей та Сумський художній музей знаходяться навпроти дивовижної Альтанки, яка є однією з візитівок міста. Ажурна перлина Сум надихнула Віталія Шевченка на створення чайного сервізу «Собор». Чайничок для заварки асоціюється з куполом собору. Кришкою у доливочному чайнику служить оригінальна цукорниця у вигляді блюдця. Такі набори для чаювання є так званими репрезентативними предметами. Вони не призначені для декорації звичайних інтер'єрів, адже в ієрархії керамічних жанрів зайняли почесне місце, потрапивши до розряду творів «високого стилю». Виставкові зразки фарфору наділені глибоким естетичним та емоційним змістом.
В. Шевченко. Чайний сервіз «Собор». Сумський фарфоровий завод. 2000.
«Форма та колірна гама чайника-трансформера нагадує снігура, яка зазвичай гніздиться в Карпатах та на Поліссі»
— Які ще трансформери у порцеляні створювались українськими митцями?
— Чайна чашка є кришкою для чайника і в наборі «Снігур» фарфориста Миколи Лампеки. Форма чайника-трансформера та його колірна гама нагадує пташку, яка зазвичай гніздиться в Карпатах та на Поліссі.
М. Лампека. Чайний набір «Снігур». Київський ЕКХЗ. 1988
— Дуже стильна сучасна робота. Навіть не віриться, що створена понад тридцять років назад…
— Микола Лампека — художник декоративної кераміки, скульптор, лауреат Премії імені Катерини Білокур. Упродовж більш ніж десяти років працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, з 1997 по 2000 рік викладав у Київській дитячій академії мистецтв. З 2000 року був викладачем у Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука. З 2008 року — доцент кафедри графічного дизайну Інституту дизайну і ландшафтного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Читайте також: «Подавайте узвар на Великдень у красивому глечику»: колекціонерка порцеляни Людмила Карпинська-Романюк розповіла про набори для напоїв
Митець працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва. Разом із дружиною Наталією Черниченко-Лампекою виконав серії ужиткового порцелянового посуду і пластики малих форм. Розробив моделі керамічних розеток для Михайлівського Золотоверхого собору та кахлі для печей у митрополичих палатах на території Софійського собору в Києві. Микола Лемпека є учасником всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. Його персональні виставки не раз проходили у Києві. Роботи митця зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, Музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Білого у Чорноморську.
«Такі незвичайні речі є чудовим подарунком»
— Сервізи-трансформери дуже зручні. Чи не так?
— Справді. І водночас компактні. Ще одна робота, про яку хочу розповісти — штоф «Біля тину», створений київським фарфористом Василем Мусієнком в 1990 році. Штоф — керамічна пляшка, в якій зберігають та подають на стіл різні спиртні напої — горілку, вино, настоянки, наливки… Кришкою у штофі «Біля тину» служить стопка.
Василь Мусієнко. Штоф «Біля тину». Київский ЕЗХК. 1990
— В кінці 1990-х в Україні виріс попит на лікеро-горілчаний фарфоровий посуд, — продовжує колекціонерка. — Його випускали та поставляли великими партіями на лікеро-горілчані підприємства України чимало вітчизняних фарфорових заводів. Штофи Василя Мусієнка, розроблені на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, самобутні та унікальні. Роботи митця зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, чимало їх є у приватних колекціях.
Читайте також: «Коли надворі побачите блакитного метелика, обов’язково загадайте бажання»: колекціонерка порцеляни Людмила Карпінська-Романюк розповіла про найкрасивіший посуд з метеликами
— У вашому зібранні, мабуть, теж є?
— Так. Штоф «Біля тину» я придбала саме у той період. Цікаво, що зазвичай такі штофи можна було купити у лікеро-горілчаних магазинах з напоєм. У моєму зібранні є такі, що зберігаються багато років.
Людмила Карпінська-Романюк: «Робота художника подібна до джазової імпровізації»
— Чим особливі, на вашу думку, порцелянові трансформери?
— Вони приваблюють незвичайністю. Гості будуть вражені такими дивовижними порцеляновими виробами та ще довго згадуватимуть зустріч. Такі речі також є чудовим подарунком. Вони нікого не залишать байдужими. Спливатимуть роки, а пам'ять про тих, хто дарував таку річ, та про саму нагоду, ще довго зберігатиметься у родині.
Раніше дослідниця історії вітчизняного фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про порцелянові статуетки українського виробництва, натхненні красою птахів.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
На фото у заголовку: В. та Л. Шевченки. Подарунковий набір «Одарка та сумський козак». Сумський фарфоровий завод. 1996
