Сорочинський ярмарок — один із національних символів України. Щороку він проводиться у селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Ця подія вражає своєю оригінальністю. Той, хто колись побував тут, назавжди збереже яскраві спогади.
У розмові для «ФАКТІВ» дослідниця та колекціонерка української фарфорової спадщини, письменниця Людмила Карпінська-Романюк висвітлила відображення ярмаркової тематики у творах українських майстрів порцеляни.
«Ця колекція увібрала найкращі здобутки української фарфорової скульптури середини ХХ століття»
— Серія Валентини Трегубової «Сорочинський ярмарок» з’явилася у 1966 році на Коростенському фарфоровому заводі, — ділиться Людмила Карпінська-Романюк.— Вона вважається вершиною розвитку української порцелянової пластики тієї епохи. Прикрашена золотим декором і яскравими фарбами, композиція набуває урочистого й святкового вигляду. Мисткиня вдало відтворила атмосферу українського торжища. Ось гончар із виробами та торговка цибулею.
ВІДЕО ДНЯ
В. Трегубова. «Продавчиня цибулі», «Гончар із горщиками» — зі скульптурної композиції «Сорочинський ярмарок». Коростенський фарфоровий завод. 1966
Твори Трегубової наче зупиняють час театральної дії: тут танцюристи, торговці й спостерігачі. У роботах відчутні динаміка, емоції та кольорова піднесеність. Різноманітність фігур, їхні рухи й вирази обличчя передають галасливу метушню й барвистість українського ярмарку, що справді втілює національний дух. Вартість комплекту у 1960-х сягала 46 карбованців — значна сума для того періоду, що підкреслює мистецьку значущість та технічну складність виробництва. Лише за 1967 рік 200 наборів відправили до Канади (Монреаль) та ще 30 — до Японії, що свідоцтво міжнародного визнання українського декоративного мистецтва.
РЕКЛАМА
— Чудово!
– Порцелянова шкатулка Валентини Покосовської «Сорочинський ярмарок». Кришка прикрашена жанровою сценою: чоловік залицяється до дівчини у народному строї. Жіноча фігура виглядає самовпевнено й граціозно, з помітною кокетливістю. Орнаменти на корсеті, хустці та спідниці вражають ретельністю опрацювання. Чоловічий образ виконаний із чуттям ностальгії. Закінчивши навчання за спеціальністю «художник-кераміст» у 1951 році, Валентина Покосовська розпочала роботу на Баранівському фарфоровому заводі, де працювала майже до останніх днів. Її творчість — важлива сторінка в історії української декоративної скульптури. Роботи вирізняються витонченою пластикою, етнографічною точністю та вишуканістю, яка поєднує індивідуальний стиль з національними фарфоровими традиціями.
В. Покосовська. Шкатулка «Сорочинський ярмарок». Баранівський фарфоровий завод. 1954РЕКЛАМА
«Твір Олени Жернової вшановує щирість українського характеру»
— Які сучасні майстри працювали над цією темою?
— Виняткова робота — тарілка «Сорочинський ярмарок» Олени Жернової. На першому плані — возик із дарами природи, символізуючий достаток. На другому — намети, килими, глечики — типові ярмаркові атрибути. Верх композиції прикрашає птах, що надихає рух і чудо. Цей твір прославляє щедрість українців, яка проявляється у поєднанні мистецтва, торгівлі й святкових традицій.
О. Жернова. Тарілка «Сорочинський ярмарок» від столового сервізу (дипломна робота у Львівському інституті прикладного мистецтва,), 1989 рік
«Олеся Томків-Войтович оживляє ярмаркові мотиви у декорі посуду»
— Чарівно!
РЕКЛАМА
– Окремо варто згадати серію Валентини Родіонової. Тарілка нагадує ярмаркову сцену: персонажі у народних костюмах з характерними атрибутами — козами, випічкою, глечиками. Яскраві кольори — червоний, жовтий, синій… Кухоль продовжує цю історію: зображені селянки з домашньою живністю. Композиція передає атмосферу гуку, ароматів та жартів. Ці речі — справжні візуальні символи Полтавщини, де традиція живе в побуті.
В. Родіонова. Тарілка та кухоль «Сорочинський ярмарок». Будянський фаянсовий завод, 2003
Олеся Томків-Войтович з Тернополя використовує елементи лубку, щоб створити барвисті та жартівливі сюжети на посудині, наближаючи декор до дитячої графіки чи афіші.
Декольні малюнки О. Томків-Войтович «Сорочинський ярмарок» на предметах чайного сервізу форми В. Спиці, Д. Павлусика «Ромашка». Тернопільський фарфоровий завод. 1991
Особливо цікаво спостерігати, як ярмаркова тематика у фарфорі об’єднує гумористичність, народний дух і художню експресивність. Ці роботи передають енергетику народного свята із усіма його кольорами та характерами. Скульптури стають мініатюрними театрами, де відчувається сила української ідентичності.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про сервізи, натхненні жіночими іменами у розмові з Людмилою Карпінською-Романюк.
Запрошуємо шанувальників порцеляни відвідати ShvetsMuseum — перший український музей фарфорових фігур. Колекція представить унікальні експонати світових мануфактур, подарувавши незабутні враження.
Фото у заголовку В. Трегубова. Скульптурна композиція «Сорочинський ярмарок». Коростенський фарфоровий завод. 1966. Зберігається у Житомирському обласному краєзнавчому музеї
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
