Михайло Поплавський, легендарна постать, котрий трансформував себе у дієвий інструмент успіху, напередодні річниці від дня народження в розмові з Григорієм Решетніком на YouTube поділився згадками про 30-річний ювілей свого медійного проєкту «Співаючий ректор» та мріями на перспективу.
30 років «Співаючий ректор»: як починався «Юний орел»
Медійний проєкт «Співаючий ректор як метод» святкує 30 років. Як зазначив Григорій Решетнік, композиція «Юний орел» стала однією з найбільш знаних в Україні та міцно поєднана з особою Михайла Поплавського.
ВІДЕО ДНЯ
Поплавський згадує, що пісня виникла після трьох судових процесів, коли він повернувся до керівництва як ректор завдяки великій підтримці студентської спільноти. Команда наполягала, щоб він вийшов на сценічний майданчик і виконав її, заради промоції маловідомого Київського державного інституту культури.
РЕКЛАМА
«Було нелегко вжитися в амплуа «Юного орла», але ще складніше — покинути його. Зараз Поплавського називають «найкращим вокалістом серед ректорів і найкращим ректором серед вокалістів».
Він підкреслює, що його основна мета — виховання національних фахівців у соціально-культурній царині. «Спершу культура, а потім політика. Культура творить індивідуальність, посилює соціум і державу, передаючи цінності та традиції. Це засіб гнучкої дипломатії, котрий формує позитивний імідж України у світі», — констатує він.
Секрет звершень, за словами Михайла Поплавського, – це рішучість і оперативність. Коли є задум, група має приступати до роботи за п'ять хвилин, а не відкладати на рік-два. «Хто гальмує, той відходить з історичного шляху», — впевнений ректор.
РЕКЛАМА
Вокальні проєкти та підвищення ролі українського контенту
Поплавський ділиться, що збудував кар’єру на інтуїції. Збережена з дитячих років любов до української пісні, мотивувала його співати виключно українською мовою, коли це ще не було поширеним явищем і створювати великі національні заходи, з гордістю позиціонуючи себе як популяризатора українських пісень.
«Коли започатковували „Крок до зірок“, дитячих пісень українською мовою майже не було — все було російською. Ми встановили дві умови: співати українською та наживо. Їздили з відбірковими турами всією країною — співали українською і в Донбасі, і в Криму, на сході і на заході держави. Поети-піснярі, автори музики, аранжувальники — всі „ожили“, почали створювати українські дитячі композиції. Зараз готуємо колекцію дитячих пісень, якої в Україні досі не має. Я вважаю, що маю її профінансувати, створити й подарувати дітям».
Успішність дитячого проєкту сприяла створенню міцного плацдарму для зрілих виконавців. Таким чином, народився широкомасштабний проєкт «Українська пісня року». Поплавському довелося здобути перемогу в судах проти російських медійних організацій, щоб витіснити російські аналоги з українського ефіру. Він отримав патент на назву «Українська пісня року» як торгову марку. Національний музичний проєкт вже понад 20 років об’єднує різні покоління митців і вшановує їх у номінаціях «Легенда», «Гордість» і «Надія української пісні». Після перемоги України планується спільний проєкт із Павлом Зібровим — церемонія нагородження, яка відбуватиметься під девізом «Пісні, обпалені війною».
РЕКЛАМА
Кошти, патенти та фінансування ініціатив
Феномен Поплавського, за оцінкою Григорія Решетніка, в тому, що він не очікував допомоги від держави, а створював її сам.
«Слід мати розум, щоб заробити кошти, а потім вкладати їх», — говорить Михайло Михайлович.
Поплавський зазначає, що заробляв і інвестував у певні національні заходи: «Крок до зірок», «Українську пісню року» та інші. Згодом він зробив своє ім’я на торгову марку: «В мене ПММ запатентований, „Юний орел“ і більше 50 торгових марок запатентовано». Це дає йому змогу отримувати роялті як пасивний прибуток.
Секрет молодості: гени, улюблена справа і «чоловіча сила»
Секрет молодості Михайло Поплавський, котрий відчуває себе на 45−50 років, пояснює так: 50% – спадковість, 25% – здоровий стиль життя, 25% – улюблена праця".
Кожного ранку він споживає три некруті яйця, а один раз на тиждень — «ексклюзивний делікатес» — бичачі яйця, які називає «чоловічою силою». «Не знаю, чи допомагає, але я вірю в це. Важливо ж вірити. А віра — це диво», — каже Поплавський.
Студент — «особлива людина» і головна персона університету
Своє 33-річне ректорство Поплавський обґрунтовує дуже просто — любов до студентів. Ідеологія університету: «Студент — центральна і ключова фігура університету. Без студентів немає викладачів. На студентах тримається університет».
Будь-який студент має можливість завітати до ректора в будь-який час — немає встановлених годин прийому, тільки відкриті двері.
Михайло Поплавський запевняє, що ніколи не підтримував жодну політичну партію. Навіть коли В’ячеслав Чорновіл запрошував його до Народного руху, він відповів: «Я не можу бути ректором однієї політичної сили. У мене студенти — святі люди, незалежно від того, хто їхні батьки і з якої вони політсили». На це Чорновіл відповів: «Ви розумна людина».
Поплавський додає: «По-мічурінськи студентську симпатію та повагу прищепити не можливо».
Університет майбутнього: диджитал, ШІ та мільйони фоловерів
Головний задум життя Михайла Поплавського — Національний університет культури і мистецтв.
«Я бажаю залишити після себе добрий спомин на землі. Своїх „поплавків“, які завжди будуть на поверхні. Нині тримається університет на індивідуальностях, на керівниках курсів, на тих, хто вже досягнув успіху у своїй кар'єрі. Завдання кожного педагога-майстра — захопити студентів та закохати у фах. Ми робимо максимум, щоб діти були щасливі».
Колектив активно застосовує цифрові технології: у Михайла Поплавського понад 10 мільйонів прихильників у соцмережах. Він впровадив штучний інтелект в освітній процес, відкривши Лабораторії ШІ: «Сьогодні університет проводить рекламну кампанію через соціальні мережі. Ми йдемо попереду всіх закладів вищої освіти України. Соціальні мережі — це перспектива, це медійний бізнес. Ми першими розробили й запатентували „Університет у смартфоні“. Лабораторії ШІ надають студентам та викладачам доступ до найсучасніших технологічних можливостей. У їхньому користуванні — найновіші бета-версії штучного інтелекту. Не варто боятися ШІ — він має сприяти в навчальному процесі та професійному становленні студентів».
Книги, нові пісні та прощальний виступ
На завершення, Поплавський повідомив, що готується передати управління університетом молодій команді, а сам планує стати головою наглядової ради.
«Я живу онуками зараз: найстаршому Єгору, йому 10 років, Олексію — 2 роки, а наймолодшому Мирону — 1 рік. Всі хлопчики. Рід Поплавського продовжується. Це дуже цінно для кожного чоловіка».
Щодо творчих планів — планується презентація книги «Національні проєкти», історичної розповіді про відомі масштабні національні мистецькі ініціативи, такі як Всеукраїнський дитячий телевізійний вокально-хореографічний конкурс «Крок до зірок», проєкт «Наша пісня», який згодом трансформувався в «Українську пісню року», всесвітньо відомий Телемарафон української пісні «Пісня єднає нас», що ввійшов до Світової книги рекордів Гіннеса, а також концертні програми: Шевченківський вечір «Ми діти твої, Україно», до Дня матері — «Мамо, вічна і люба», телевізійна програма «Шеф-кухар країни» та інші.
Також Поплавський записує нові хіти до Прощального концерту:
«Нова пісня має просту назву — „Хочу придбати молодість“. Щастя — це наша молодість, наш оптимізм і те, чим ми живемо. Ця пісня — філософія існування. Усі хочуть бути юними, гарними, привабливими, коханими. Роки швидко минають. Життя продовжується. Живіть на повну, живіть на всі сто, не звертайте уваги на те, хто й що про вас думає чи каже, адже життя дається нам один раз, і прожити його потрібно у стилі фанк».
«Я мрію, щоб в Україні було престижно бути українцем. Мрію, щоб було модно навчатися в українських університетах. Підтримуймо разом українську хвилю. Україна — понад усе!» – висловився Михайло Поплавський.
