Пам’яті вчителя, добровольця Романа Бузінського

Пам’яті вчителя, добровольця Романа Бузінського Хвилина мовчання 27.01.2024 09:00 Укрінформ Його життєвим кредо були слова «Вперед і вгору»

27-річний доброволець, солдат Роман Бузінський із села Стріхівці Хмельницької області вважався зниклим безвісти на Луганщині із 18 квітня 2022 року. Рідні змогли поховати його лише через 17 місяців після загибелі. 

«Під час бойових дій загинув випускник історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка Роман Бузінський. Справжній патріот України, людина з активною громадянською позицією. Працював за фахом – учителем історії та правознавства, захисту Вітчизни. Був керівником гуртка «Джура», – повідомили про загибель Героя в університеті. 

Роман із дитинства захоплювався історією, тож його участь у війні була лише питанням часу – як і для мужніх воїнів, про яких він розповідав своїм учням. Після закінчення школи у Стріхівцях хлопець пішов навчатися до коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету, а потім вступив на історичний факультет університету ім. І. Огієнка.

Після бакалаврату він планував продовжувати навчання у магістратурі, але присвятив себе іншим справам. Історик займався волонтерською діяльністю, був учасником громадської організації «БУР», допомагав відбудовувати житло на сході України, яке постраждало внаслідок бойових дій. Роман любив шахи, інтелектуальні ігри, подорожі, захоплювався бігом та став ультрамарафонцем. Колеги пригадують, що життєвим кредо Романа були слова: «Вперед і вгору».

«Ми познайомились на олімпіаді з історії для студентів у моєму рідному Херсоні в 2017-му. Бродили весняним містом, пили пиво, говорили про всяке. Потоваришували і зберегли зв’язок. Мене в Ромі вражали дві речі: його потужна громадянська позиція та неймовірне бажання продовжити освіту історика у Києві. Я кілька заходів допомагав йому зі вступом у КНУ, після кількох спроб йому таки вдалося, міг подавати оригінали, але не пішов, було занадто багато планів. Пригадуються наші нечасті, але дуже теплі зустрічі: посиденьки в моєму музеї, чай в аспірантському гуртожитку, пиво на Виноградарі», – згадує знайомий Героя Євген Шатілов. 

Після університету Роман працював за фахом учителем у Солобковецькому ліцеї та Глушковецькій гімназії, був керівником гуртка національно-патріотичного виховання «Джура» і рою «Січові стрільці».

«Рома був чудовим істориком. Знаєте, є когорта людей, для яких професія – це хобі. Уже на істфак Роман прийшов з чудовими знаннями, особливо майстром він був з наполеонівських воєн та військових кампаній Другої світової війни. А про битву під Ватерлоо Рома міг розповідати годинами. А ще Рома був першокласним шахістом, на мою думку, входив у топ-10 гросмейстерів міста Кам'янець-Подільського», – написав про хлопця знайомий Володимир Ярич.

Знайомий історика, головний редактор альманаху «Вічний мандрівник» Віталій Горбуленко поділився, що Роман хотів стати на захист України ще під час АТО. У 2017 році він взяв в університеті академвідпустку і подався в десантно-штурмові війська. Під час вишколу у нього виникли проблеми зі здоров’ям, і після операції та тривалого лікування хлопця комісували.

«Повернувшись до цивільного життя, Роман вчителював, але його продовжувала «муляти» незакінчена військова історія. Він записався в оперативний резерв, активно зайнявся відновленням та спортом (бігав марафони) та почав роздумувати про повернення до війська. Насправді Бузінського зовсім не цікавила військова кар'єра, та й загалом не цікавила тривала військова служба. Але він хотів, щоб у його «життєвій книзі» були сторінки воїна-захисника, хотів довести, насамперед собі, що та перша невдача у війську його не зламала. В той час ми багато спілкувалися, Роман роздумував, вагався… Але жодних вагань у нього не було 24 лютого 2022 року. Він одразу подався у ЗСУ, знову у десантно-штурмові війська», – додав Горбуленко. 

У перший день повномасштабного вторгнення Роман опублікував у своїх соцмережах довідку військово-лікарської комісії, в якій зазначалося, що він придатний до військової служби.

Того дня він написав: «Я не знаю, що буде завтра чи навіть сьогодні, але одне я точно знаю: на нашій стороні правда, справедливість, Бог, ЗСУ і весь адекватний світ, а значить – перемога буде за ними!» 

Друзі Романа згадують, як перед відправленням на схід він поділився, що мріє погуляти Херсоном. У пеклі війни десантник був виснаженим, але постійно прагнув принести якомога більше користі війську.

«Як же так, Рома? Мій колега-історик, ти ж так і не навчив мене грати в шахи… Про таких, як ти, говорять: майбутнє нації. Молодий, розумний, талановитий. Ти любив Україну не на словах. Пам'ятаю, з яким захватом ти описував свою волонтерську діяльність, роботу з дітьми. Ціле життя в тебе було попереду. Тепер тобі назавжди 27. Україна багато втратила разом з тобою. Немає слів. Вічна слава і  пам'ять тобі, Герою!» – відреагувала на загибель захисника колега Світлана Яременко. 

Цього року в день народження Романа Бузінського, 20 січня, у Маліївцях на Хмельниччині провели толоку, яку присвятили Герою.

«Зранку фб нагадав, що сьогодні День народження Романа Бузінського. Тому толоку ми присвятили пам’яті Романа. Рома жив і працював вчителем історії в селі Стріхівці. Спортсмен, ідеаліст, щирий і натхненний. Патріот… У малієвецькому парку досі є купа зотлілого хмизу, яку зібрав Рома. Спеціально не палю. Просто», – написала директорка Малієвецького історико-культурного музею Анастасія Донець.

Того ж дня в Стріховецькій гімназії відкрили меморіальну дошку на честь Романа Бузінського.

Вічна шана і слава Захиснику!

Фото: Фейсбук-сторінка Roman Buzinskyi, Солобковецька територіальна громада

Хмельниччина Пам'ять Війна Війна з Росією #stoprussia

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *