У РФ зенітний ракетний комплекс С-400 називають ледь на найяскравішою зіркою власного експорту озброєння, який не просто успішно конкурує, а навіть переважає всі західні розробки на ринку. Водночас, як заявив начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов, багаторазове, а головне – систематичне знищення С-400 Силами оборони України підірвало експортний потенціал цього виду озброєння.
РФ дійсно утворила доволі сталий міф відносно популярності С-400 на міжнародному ринку. Справа в тому, що загалом кількість операторів цього ЗРК у світі доволі обмежена.
Читайте також: Як Саудівська Аравія втратила в Ємені аж 20 танків Abrams, і чим це важливо для ЗСУ
Окрім РФ він знаходиться на озброєнні лише чотирьох країн: Білорусі, Китаю, Туреччини та Індії. Окрім питання чи варто розглядати Білорусь окремою суверенною державою важливо звернути увагу на кількісний параметр замовлення.
С-400 для Китаю, Туреччини та Індії
Перший експортний контракт на С-400 був підписаний з Китаєм у вересні 2014 року (оголошено у 2015), який стосувався двох полкових комплектів, перший з яких був переданий у 2018 році, другий – у 2020 році. Загальна вартість угоди склала, за наявними неофіційними даними, понад 3 млрд доларів. При цьому станом на 2021 рік з’явились інформація, що станом на 2021 рік РФ не виконала зобов’язання щодо передачі всього об’єму замовлених ракет.
Але коли Китай купує російське озброєння він не сильно планує його стале постачання. Й експорт С-300 у середині 90-х років призвів до доволі швидкої появи та запуску у серійне виробництво брата-близнюка HQ-9.
Китайський HQ-9
Окремим й голосним епізодом експорту С-400 стала Туреччина. Контракт від 2017 року на один полковий комплект з чотирьох дивізіонів за 2,5 млрд доларів став результатом більше суперечки з США щодо продажу Patriot та загального напруження відносин з Вашингтоном.
Але в результаті продаж країні НАТО цього ЗРК навряд виявився далекоглядним рішенням Кремля. Бо перше, що зробили повітряні сили Туреччини після отримання С-400 – “облітали” його власною авіацією. І здається, що випробування будь-яких нових турецьких ракет та літальних апаратів відбувається за обов’язковою участю саме російського ЗРК.
Ще один, можливо не пов’язаний аспект, але після отримання С-400 Туреччина активізувала розробку національних ЗРК за проєктом HISAR, включно із далекобійним ЗРК Siper (раніше відомим, як HISAR-U) з дальністю до 100 км.
Й таким чином єдиним дійсно масовим покупцем С-400 є Індія, яка й продовжує закупівлю попри балансуванні на межі отримання санкцій. Контракт на 5 полкових комплектів (зменшеного двохдивізіонного складу) з цінником у 5,5 млрд доларів був підписаний у 2018 році.
Попри те, що строк його завершення сплив ще у квітні 2023 року він ще не завершений, а з його виконанням у РФ виникли величезні проблеми. Бо за наявною інформацією було передано лише два полкові комплекти.
“Цікавість” до С-400 без інтересу
Тобто чотири країни (якщо рахувати Білорусь), з яких об’єктивно лише дві могли закупити щось інше – це точно не про “бестселлер” на ринку озброєння. Але у РФ дійсно змогли створити цей міф за рахунок того, що масово повідомляли про “цікавість” до С-400 з боку “потенційних” покупців.
У цей перелік потрапила Саудівська Аравія, Марокко, Ірак, В’єтнам, останній при цьому “прицінюється” до С-400 аж з 2016 року. І майже кожен рік у РФ повідомляє що Ханой зараз точно їх купить, востаннє це пролунало у березні 2023 року, при цьому нібито мова йшла про план комплексної закупівлі разом Су-57. Результат – зараз В’єтнам та США ведуть перемовини про закупівлю F-16.
Звісно ніякий С-400 не купила й Саудівська Аравія, яка взагалі замовила американську систему протиракетної оборони THAAD та додаткові Patriot. Але це звісно не заважає у РФ говорити, що цілих 13 країн “цікавляться” С-400 навіть попри санкції. І це в той час, коли той самий Patriot має 18 поточних операторів та два твердих контракти. Включно з Марокко, яка “цікавилась” С-400, але замовила американський ЗРК у 2021 році.
Бо різниця між “цікавістю”, реальним інтересом, перемовинами, твердим контрактом та його виконанням на кожному етапі – астрономічна. Але звісно після того, як С-400 показав свої реальні можливості проблеми вочевидь вже виникають на першому етапі.
Й зрештою, коли знищення С-400 знімається з БПЛА, вкрай важко потім розповідати про його “аналоговнєтність”.
Як і про переваги інших російських ЗРК, які мали прикривати цей комплекс – а мова йде про “Тор” та “Панцирь”. А разом до них – й про те чи дійсно такі ефективні засоби РЕБ, як про це говорять у РФ. Більше того, окремий цвях в експортний потенціал С-400 може забити ATACMS, бо у Кремлі активно говорять про те, що цей ЗРК може перехоплювати балістичні цілі.
Читайте також: ЗСУ збили 91% “Калібрів” та всі Shahed-и, але залишилась проблема “Оникс” та ще один фактор