Під час виконання бойового завдання на Донеччині зупинилося серце командира 206-го окремого батальйону підполковника Віталія Баранова. Йому назавжди 56 років. Як розповідають на сторінці частини у соцмережі, військовий родом з Житомирщини й змалечку мав хист до спорту, мав значні здобутки у гирьовому виді спорту та любив футбол. Тому на честь улюбленого гравця Київського «Динамо» Андрія Біби взяв собі позивний «БІБА». Свідомо обрав фах військового — закінчив Кам'янець-Подільське вище військове інженерно-командне училище й 20 років віддав служінню Батьківщині. Віталій Баранов звільнився в запас з посади заступника командира військової частини у 2004 році. Збудував будинок, виростив сина й облаштував своє цивільне життя. Та в країну прийшла війна.
У 2014 році Віталій Баранов поновився на військовій службі, бо не міг стояти осторонь. Із січня 2015 року очолив 90-й окремий аеромобільно-десантний батальйон, який особливо відзначився при обороні ДАПу (Донецького аеропорту). За проявлену мужність Віталій Баранов був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступеня. Згодом долучився до ветеранського руху, вів активну громадську діяльність, обіймав посаду заступника голови Товариства сприяння обороні України.
Із січня 2015 року Віталій Баранов очолив 90-й окремий аеромобільно-десантний батальйон, який особливо відзначився при обороні Донецького аеропорту
З першого дня повномасштабного вторгнення підполковник Баранов долучився до спротиву й разом зі своїми товаришами організував заходи протидії окупантам за маршрутом їхнього просування на Київщині. У травні 2022 року вступив до 206-го батальйону, який очолив у серпні, під час виконання бойового завдання на Миколаївсько-Херсонському напрямку. Під командуванням «БІБИ» батальйон пройшов шлях випаленими степами півдня, засніженими лісами Слобожанщини, бездоріжжям мерзлої землі бахмутських полів та лісопосадок й зараз знову повернувся на Донеччину.
За словами підлеглих, комбат вболівав за особовий склад, кожну втрату пропускав крізь серце, турбувався за підвищення ефективності, навченість та спорядження підрозділу. Наполягав на заходах безпеки, команда «вкопувати» звучала, як ранішня молитва на кожній нараді.
Комбат вболівав за особовий склад і кожну втрату пропускав крізь серце
«Хто наші сусіди, довжина кордонів з якими сягає кількох тисяч кілометрів? Правильно, московія і білорусь. Зважаючи на це, наше становище не краще, ніж в Ізраїлю. В цій країні, яка десятки років була оточена ворожими силами, служать усі», — ділився комбат в інтерв’ю АрміяInform.
В останню путь героя проводитимуть у Катюжанці. Підполковника поховають на місцевому кладовищі.
Про те, як захисники на фронті інколи передчувають свою смерть та про що не можна говорити й думати на війні, в інтерв’ю «ФАКТАМ» розповів артист театру Лесі Українки, який став військовим, Володимир Ращук.
Читайте також: «Ти назавжди залишишся для мене щирим»: під час звільнення Роботиного загинув 23-річний воїн.