До парламенту внесено новий законопроєкт, що полегшує виробництво та доступ до “контенту для дорослих”
Верховна Рада готується до другого етапу легалізації порнографії. Минулого пленарного тижня відповідний законопроєкт №12191, розроблений скандально відомим депутатом Ярославом Железняком від фракції “Голос” та його колегами зі “Слуги народу”, не отримав достатньої підтримки, набравши лише 207 голосів. Більше того, народні обранці не змогли навіть відправити його на повторне перше читання чи повернути на доопрацювання.
Проте, той самий Железняк оперативно зареєстрував новий законопроєкт №15294. Цей документ, окрім декриміналізації порнографії для повнолітніх, значно посилює захист дітей від дитячої порнографії, сексуальної експлуатації та втягнення у проституцію. Під цим проєктом підписалися понад сорок депутатів. Він вже переданий до профільного комітету з питань правоохоронної діяльності і може бути розглянутий у першому читанні вже найближчого пленарного тижня. Прихильники цієї ініціативи сподіваються на збільшення кількості голосів цього разу – як за рахунок кращої мобілізації монобільшості та депутатів від “прогресивного” “Голосу”, так і через зміну позиції “Європейської солідарності”, яка попереднього разу повністю проігнорувала голосування.
Минулого пленарного тижня нардепи не змогли прийняти законопроєкт про декриміналізацію порно навіть у першому читанні
Сплатив податки? Готуйся до обшуку!
Питання легалізації порнографії обговорюється у Верховній Раді ще з 2023 року. Тоді був зареєстрований проєкт № 9623 від групи нардепів, серед яких першим вказали прізвище знову ж таки невгамовного Железняка. Законопроєкт пропонував перегляд двох статей Кримінального кодексу: 301-ї, що стосується ввезення, виробництва та розповсюдження порнографії, та 302-ї, яка передбачає покарання за “створення або утримання місць розпусти і звідництво”. Однак, цей законопроєкт був відхилений ще на рівні комітету з питань правоохоронної діяльності.
Ярослав Железняк з «Голосу» є головним популяризатором ідеї декриміналізації порно вже кілька років
Водночас, проблема залишається невирішеною. На практиці, під дію 301-ї статті потрапляють навіть пересилання особистих “пікантних” фотографій у месенджерах. І попри очевидну застарілість цієї норми навіть для доволі консервативного українського суспільства, суди продовжують виносити вироки зі штрафами та навіть тюремними термінами за такі “зазіхання на основні засади суспільної моралі та систему етичних норм”. І це при тому, що порновідео на будь-який смак легкодоступні в інтернеті навіть для не надто досвідчених користувачів.
За трактуванням правоохоронців, під 302-гу статтю Кримінального кодексу щодо “створення місць розпусти” наразі підпадають і так звані вебкам-студії, а також моделі, які підробляють або отримують основний дохід на популярній платформі OnlyFans. Ситуація доходить до абсурду. З одного боку, через “податок на Google” “сервіс для дорослих” перераховує до українського бюджету десятки мільйонів гривень – понад 1,5 мільйона доларів у 2025 році, а Податкова служба випускає спеціальні роз’яснення для українців щодо правильного декларування доходів з OnlyFans. З іншого боку, інформація про сплату податків конкретними особами негайно надходить до правоохоронних органів, які використовують її як “явку з повинною” за 301 та 302-ю статтями, влаштовуючи обшуки у моделей.
За виготовлення або розповсюдження порнографічного контенту (без участі неповнолітніх) в Україні досі передбачена кримінальна відповідальність. Стаття 301 Кримінального кодексу дозволяє карати за такі дії штрафом до 68 тисяч гривень, а в окремих випадках – обмеженням чи позбавленням волі на термін до трьох років.
Покарання за 302-ю статтею за діяльність “місць розпусти” передбачає штраф до 34 тисяч гривень або позбавлення волі до п’яти років.
Відмовка від поліції
Важко сказати, скільки б ще тривала ця абсурдна ситуація, якби не викриття у травні корупційної схеми в Національній поліції. СБУ та Офіс генерального прокурора затримали кількох керівників головних управлінь Нацполіції у трьох областях, які збагачувалися на “полуничці”. За даними слідства, фігуранти організували схему отримання хабарів за “кришування” діяльності осіб, що створювали та поширювали відвертий контент на інтернет-платформах. Посадовці отримували кошти за закривання очей на цю діяльність. Фактично, було задокументовано те, про що багато хто говорив раніше: користуючись застарілими нормами Кримінального кодексу та “засадами суспільної моралі”, правоохоронці створили собі легкий спосіб заробітку.
Генпрокуратура та СБУ викрили схему прикриття посадовцями Нацполіції «порноофісів» у трьох областях
Якби порнографія в Україні була декриміналізована, подібні випадки були б виключені. Не кажучи вже про те, що дефіцитний кадровий ресурс Нацполіції можна було б переорієнтувати на більш актуальні завдання, ніж пошук та аналіз пікантних фото та відео у смартфонах.
Важко уявити кращу ілюстрацію для розблокування в парламенті ініціатив щодо легалізації контенту для дорослих. Тим більше, що на тлі цього скандалу законопроєкт №12191 отримав підтримку в МВС, що стало значним зрушенням для відомства. Ще в січні голова Нацполіції Іван Вигівський стверджував, що правоохоронні органи не в захваті від депутатської ініціативи: “У нас є свої традиції інтимних стосунків, і я вважаю, що така легалізація може мати негативні наслідки”. Однак, після скандалу з “порно-шантажистами в погонах”, міністр внутрішніх справ Ігор Клименко запевнив, що міністерство погодило текст законопроєкту практично без зауважень.
Проте, історичним шансом не скористалися самі народні депутати. “Слуги народу” дали за законопроєкт 172 голоси (причому консервативне “церковне лобі” Московського патріархату – Артем Культенко, Павло Халімон та Євген Петруняк – демонстративно голосували “проти”, а дружина Железняка з монобільшості Ольга Коваль просто проігнорувала голосування), фракція “Голос” – лише шість, а “Європейська солідарність” та “Батьківщина” – жодного голосу. Депутатські групи, що складаються переважно з мажоритарників, та позафракційні депутати також здебільшого не ризикнули підтримати рішення, яке не так просто пояснити виборцям.
Найкумедніше, що найбільше критики в соціальних мережах після провалу голосування полетіло в бік… “Європейської солідарності”. Фракції Петра Порошенка нагадали, що така її позиція суперечить заявленим нею цінностям Євросоюзу, в країнах якого порнографія здебільшого вже легалізована. Депутати від “ЄС” надавали дуже непереконливі пояснення, що дає підстави припускати, що у разі повторного винесення аналогічного законопроєкту вони все ж нададуть йому голоси.
Тим більше, що доопрацьований проєкт, автором якого є той самий Железняк, містить певні нововведення, які політики зможуть використати для пояснення його підтримки навіть найбільш консервативним виборцям.
Спроба №2
У новому проєкті, який нещодавно з’явився в комітеті з питань правоохоронної діяльності, основний акцент фактично зміщується з декриміналізації “дорослого порно” на системний захист від сексуальної експлуатації дітей.
“Доросла” частина
Пропонується скасувати кримінальну відповідальність за ввезення, зберігання, перевезення, виготовлення, пересилання, збут та розповсюдження порнографічних матеріалів серед повнолітніх осіб. Ця норма просто зникне з Кримінального кодексу.
Натомість, запроваджується додаткова відповідальність за так званий “revenge porn” (“порно з помсти”) – виготовлення, збут чи розповсюдження порнографічних матеріалів без згоди особи, яка на них зображена. Покарання – до 10 років позбавлення волі. Примушування повнолітньої особи до участі у створенні порнографічних матеріалів також карається терміном до 10 років.
“Дитяча” частина
Відповідальність за виготовлення, збут дитячої порнографії, розповсюдження звичайного порно серед неповнолітніх, організацію сексуальних шоу за участю дітей, втягнення дітей у проституцію вже передбачена статтями 301, 302 та 303 Кримінального кодексу. Новим законопроєктом пропонується посилити відповідальність за ці злочини.
Один з останніх випадків втягування дітей до зйомок порно: 1 червня на Закарпатті взято під варту 32-річну матір, яка знімала контент з малолітньою дочкою та транслювала це в інтернеті
Що кажуть депутати
Чи допоможе така зміна акцентів у новому законопроєкті його більш успішному проходженню у Верховній Раді?
Член комітету з правоохоронної діяльності Сергій Алексєєв від фракції “Європейська солідарність”, який є одним з підписантів законопроєкту, вважає, що його фракції слід змінити позицію та підтримати нову редакцію. “У всіх цивілізованих країнах порноіндустрія легалізована, і нам також потрібно, щоб вона функціонувала в умовах державного регулювання, – зазначає Алексєєв. – Цей проєкт балансує ситуацію: з одного боку, він легалізує порно для дорослих, з іншого – значно посилює відповідальність за дитяче порно. Думаю, політичні перспективи цього рішення зростуть, і сподіваюся, воно буде ухвалене. Зрештою, ми маємо адаптувати своє законодавство до європейського, оскільки прямуємо до членства в ЄС. Я точно підтримаю цей проєкт і буду агітувати за це колег з фракції”.
Один з підписантів нового законопроєкту про декриміналізацію порно Сергій Алексєєв з «ЄС» впевнений, що його фракція має виправити помилку
Алексєєв переконаний, що сфери, які генерують прибуток і не контролюються державою, за замовчуванням перебувають під кримінально-корупційним тиском: “Ми вимагаємо, щоб моделі OnlyFans сплачували податки, і водночас притягуємо їх до відповідальності, хоча жодної соціальної небезпеки в їхній діяльності немає. Просто той, хто створює такий контент, повинен розміщувати його офіційно, а все інше буде блокуватися. Так само, в сучасному світі, абсурдно, що у нас фактично поза законом є фотографії, які, скажімо, чоловік надсилає дружині, і нікуди їх не продає. Ми ж, зрештою, не Іран”.
Олексій Кучеренко від фракції “Батьківщина” не лише проігнорував голосування за законопроєкт №12191, як і вся його консервативна фракція, але й натиснув кнопку “проти”. Однак, зараз він вважає, що повторна спроба легалізації порнографії має всі шанси пройти парламентську залу.
“Потрібно враховувати, що такі питання мають не лише юридичну, а й соціально-політичну площину, – зауважує народний депутат. – На мою думку, істерика в залі, нервові виступи та надмірний галас були помилкою при просуванні проєкту. Адже всі – дорослі люди, всім потім доведеться давати пояснення своїм близьким, виборцям. А у нас з лібералами виборець різний. Я особисто був проти та вказував, що потрібно в цьому законопроєкті виправити – зокрема, й моменти, що стосуються дитячої порнографії. Нехай знову зареєструють проєкт, і, думаю, він пройде абсолютно нормально, голоси будуть зібрані”.
На думку Кучеренка, перед повторним винесенням на розгляд парламенту таке делікатне питання слід краще прокомунікувати: “У мене є своя позиція, у нас є фракційна дисципліна, і я іноді навіть випереджаю у більш прогресивному плані свою фракцію. Якщо цей законопроєкт знову буде внесений з цими правками щодо дитячої порнографії, у нас відбудеться спокійна дискусія, і ми знайдемо аргументи як для лідера, так і для інших депутатів. Але, думаю, голосів вистачить і без нас”.
Фракція “Голос”, членом якої є головний ініціатор Ярослав Железняк, під час голосування за його законопроєкт у травні поводилася пасивно. Навіть половина соратників не підтримали ідею Железняка. Народний депутат від “Голосу” Андрій Осадчук, який є завзятим прихильником легалізації “контенту для дорослих”, також впевнений, що ситуацію можна виправити.
“У нас того дня було присутнє близько 10 депутатів, адже хтось постійно у відрядженні, хтось захворів. Плюс у нас є, скажімо, радикально ліві феміністки, які інакше дивляться на це питання, – пояснює Осадчук. – І ми, чесно кажучи, взагалі не працювали над мобілізацією голосів, внутрішньої дискусії не було. Але ця ситуація показала, що її потрібно провести, більше попрацювати з бізнес-групами та мажоритарниками з різних фракцій. Там є розумні люди, з якими можна це нормально обговорити і знайти підтримку”.
Нардеп від «Голосу» Андрій Осадчук вважає узаконення порнографії «декомунізацією мізків»
Осадчук підкреслює, що давно почав просувати скасування криміналізації порнографії, вважаючи цю норму наслідком тоталітарної радянської системи.
“Зараз це просто виглядає як дикість, варварство, адже якщо комусь дуже хочеться “контенту для дорослих”, то в відкритому доступі в інтернеті його, напевно, більше, ніж будь-якого іншого, – розповідає депутат. – Але все одно деякі депутати не підтримують легалізацію порнографії, прикриваючись своїм правим радикалізмом, мажоритарники бояться, що їм цього не пробачать бабусі на окрузі, плюс включилася пропаганда, яка розповідає про жахи порнографії. Тому проєкт провалився в залі, і це було дуже прикро. Але мені дуже сподобалася реакція соцмереж, яка була досить жорсткою щодо тих, хто не голосував. Думаю, новий формат законопроєкту – це якраз спроба надати можливість зберегти обличчя та політичний простір для розумних політичних сил, які тоді не голосували з певних електоральних міркувань, щоб за наступної спроби вони вже змогли його підтримати”.
При цьому Осадчук, який є членом профільного для законопроєкту комітету з правоохоронної діяльності, дуже обережний щодо термінів повторного розгляду цього питання в залі.
“У комітеті утворився плюс-мінус консенсус щодо цієї теми, – стверджує він. – Але у нас зараз стільки нагальних питань на розгляді, що не можна гарантувати першочерговий розгляд цього проєкту. Потрібно витримати певну паузу, дати можливість висловитися експертному середовищу. Нехай деякі галасливі громадські організації попрацюють з тими ж депутатами-мажоритарниками. Але, безумовно, ми будемо добиватися цього питання, бо для мене воно дорівнює “декомунізації мізків”.
Павло Вуєць, «Главком»