Що таке “середник” і “запинка”? / Magnific. Ілюстративне фото
Крапка, кома, тире, лапки… Ми користуємося цими знаками щодня, але майже ніколи не замислюємося, що колись вони мали зовсім інші українські назви.
Як раніше українською називалися розділові знаки, розповідаємо з посиланням на мовознавицю Аліну Острозьку.
Як розділові знаки називалися раніше?
Кожна наука має власну термінологію. Українське мовознавство – не виняток. Наприкінці XIX – на початку XX століття вчені не просто описували правила мови, а й шукали українські назви для мовних понять. Так з’явилися цікаві історичні назви розділових знаків. Деякі з них сьогодні звучать незвично, інші – навпаки, напрочуд логічно й образно.
Про ці цікаві історичні назви розповіла мовознавиця Аліна Острозька у своєму відео. Колись українською розділові знаки називали так:
-
, (кома) – ковика, запинка, перетинка, протинка;
-
! (знак оклику) – окличник, викличник;
-
? (знак питання) – питайник;
-
– (дефіс) – розділка, павза, пружка, риска;
-
; (крапка з комою) – середник;
-
. (крапка) – точка;
- […] (квадратні дужки) – клямри.
Ці назви можна знайти в українських граматиках і правописах кінця XIX – початку XX століття. Тоді українська мовознавча термінологія лише формувалася, тому вчені прагнули створювати власні, зрозумілі кожному українцеві назви. Їх можна знайти у словниках до 1933 року.
Які назви розділових знаків були раніше: дивіться відео
Чому саме “запинка” і “розділка”?
Мабуть, це одна з найвлучніших назв. Слово “запинка” походить від дієслова “запинатися” – робити коротку зупинку під час мовлення. Адже саме таку функцію й виконує кома: вона не завершує думку, а лише робить невелику паузу.
А слово “кома” прийшло до нас із грецької і буквально означає “відрізана частина”. В XV столітті її використовували нарівні з крапкою, щоб позначити, де закінчується речення.
Та й крапка позначала паузу між словами у мовленні, тому мала три позиції: верхня, середня та нижня. А сучасні три крапки в кінці “…” почав вживати в українській мові Іван Петрович Котляревський. Хоча можливо і раніше.
Назва “розділка” теж дуже промовиста. Вона походить від слова “розділяти”, адже тире відокремлює частини речення або підкреслює різкий перехід думки.
До унормування українського правопису різні мовознавці пропонували власні терміни. Частина з них прижилася, інші залишилися лише на сторінках старих підручників. Подібна історія і з математичними термінами: чули про “відрізну”, “залежник” чи “витвірну”?
До речі, і назви сучасних розділових знаків, як-от “гештег”, мають свої українські відповідники замість популярних англіцизмів.
Мова постійно змінюється. Одні слова відходять у минуле, інші стають літературною нормою. Але старі мовознавчі терміни й сьогодні нагадують, наскільки творчо українські вчені підходили до творення власної наукової мови.