Гайгерлох (нім. Haigerloch) — невеликий німецький муніципалітет, розташований у передгір'ях Швабського Альбу в землі Баден-Вюртемберг. Зараз немає залізничної станції, а автобус курсує кожні дві години з найближчого міста. У 1940-х роках це місце було досить віддаленим. Що ще може знадобитися для підпільної установи? Саме тут у листопаді 1943 року була створена таємна лабораторія, яка мала надати фюреру першу атомну бомбу. 23 квітня 1945 року американська розвідка розкрила це, відкриття, яке принесло велику радість і глибоке розчарування. Ми розмірковуємо над цією главою Другої світової війни в той час, коли розгортається ще жахливіший конфлікт із нащадками нацистів – росіянами.
Ненавмисне відкриття
Хто міг подумати, що найруйнівніший винахід людства – атомна бомба – походить від ненавмисної знахідки? У 1938 році в Інституті кайзера Вільгельма в Берліні німецькі дослідники під керівництвом Отто Хана бомбардували зразки урану (найважчий відомий на той час хімічний елемент) пучком нейтронів. Підсумовуючи, вони прагнули створити трансуранові елементи (які не зустрічаються в природі та є важчими за уран), але вони були невдалими. Натомість виникли легші атоми барію. захоплююче!
ВІДЕО ДНЯ
У лабораторії працювала помічниця Отто Хана Ліза Майтнер. По суті, вона встановила, що нестабільний ізотоп урану-235 відповідальний за утворення атомів барію в зразках урану. Цей ізотоп присутній у природному урані близько 0,7%. Однак під час опромінення нейтронами він зазнає поділу, викликаючи ланцюгову реакцію та вивільняючи значну кількість енергії. Фактично, 1 кг урану може дати приблизно 24 мільярди кіловат-годин енергії, що еквівалентно спалюванню близько 3 мільйонів тонн вугілля!
Ланцюгова реакція поділу ядра урану 235 РЕКЛАМА
Ті, хто розщеплюють уран: професор Отто Хан і його помічниця Ліза Майтнер в лабораторії. Хан і Майтнер підтримували дружні стосунки до кінця життя
Отто Ган і його колега Фріц Штрасман поспішно опублікували свої висновки в журналі Naturwissenschaft у січні 1939 року. Ліза Майтнер, єврейська емігрантка з Австрії, не була включена до числа авторів відкриття ядерного поділу; якби вона була, це становило б значний ризик як для неї, так і для її колег. У середині 1938 року вона покинула Німеччину, щоб уникнути «остаточного вирішення єврейського питання». Отто Ган сприяв її нелегальній еміграції через Голландію до Швеції, звідки вона зрештою потрапила до Сполучених Штатів.
Наукова помилка чи навмисний саботаж?
У квітні 1939 року Ган і Штрассманн отримали запрошення на наукову конференцію, організовану Міністерством освіти Рейху. Там вони були включені до «Робочої групи з ядерної фізики», неофіційно названої «Урановим клубом», яка збирала провідні уми німецької науки.
РЕКЛАМА
Вернер Гейзенберг, вчений, який очолював Урановий проект і, можливо, став німецьким «батьком атомної бомби»
Проектом керував учений Вернер Гейзенберг.
У 1940 році в Гамбурзі, Берліні, Лейпцигу та Гейдельберзі з використанням кількох реакторів малої потужності почалися перші обнадійливі експерименти, спрямовані на створення уранової бомби.
Схематична внутрішня будова та зовнішній вигляд «Уранмашини», як назвали свій реактор німецькі дослідники. Він складався з двох сферичних форм (одна вкладена в іншу), наповнених урановим порошком. Простір між ними був заповнений важкою водою. Все це було в алюмінієвому сферичному контейнері. «Уранова машина» містила 750 кілограмів уранового порошку і 140 кілограмів важкої води. Контейнер опускали в басейн, також наповнений важкою водою, в середині якого контейнер опромінювали пучками нейтронів
Однак 23 червня 1942 року в Лейпцигу стався перший інцидент: вода проникла в урановий порошок, що призвело до вибуху водно-уранової суміші. (Набагато масштабніший подібний випадок стався через 44 роки в Чорнобилі — Авт. ) Примітно, що ніхто з присутніх не постраждав.
Проте, незважаючи на серйозні зусилля німців, вони не змогли швидко створити атомну бомбу.
РЕКЛАМА
По-перше, країні не вистачало запасів урану, щоб виготовити хоча б одну атомну бомбу. Основним постачальником урану в Німеччині була компанія Auergesellschaft в Оранієнбурзі, яка мала обмежену кількість уранових шахт на території Німеччини. Навіть після анексії Судетської області в Чехословаччині, що дало німцям доступ до уранової шахти в долині Святого Іоахіма, доступність уранової руди все ще була критично низькою. Однак після окупації Бельгії нацистам вдалося захопити значні запаси уранової руди, яку видобували бельгійські колоністи з Конго. Цих запасів вистачило для експериментів до кінця 1944 року.
Читайте також: Київські мости підірвали разом з людьми на них: історик на Радянському
