У листопаді минулого року тодішньому 25-річному командиру розвідувальної роти капітану Юрію Жуковцю було присвоєно звання Героя України. Він прибув із зовнішньою фіксацією на руці та ортезом на нозі, оскільки відновлювався після поранення, отриманого в Курську, де ворог обстріляв його з автоматичної зброї майже з упору (приблизно 10 метрів). Це справжнє диво, що жодна з п’яти куль, які влучили в нього, не вразила жодного критичного органу. Юрій Жуковець, який входить до складу 103-ї бригади територіальної оборони імені Андрея Шептицького, в інтерв’ю «ФАКТАМ» поділився, як йому вдалося вижити.
«Солдати, які йшли за мною, вступили в бій, не даючи ворогові добити мене»
«Чи було у вас відчуття, що щось подібне може статися до травми?» Запитую у Юрія Жуковця.
ВІДЕО ДНЯ
— Ні, я не передбачав, що постраждаю, — зізнається офіцер. — Проте була інтуїція. Розумієте, на фронті поступово вибудовується мережа професійної військової розвідки. Мені доповіли, що ворог закріпився в будинках, які стоять на пагорбі трохи вище нас. Моя команда відчувала те саме. Тому ми вирушили до тих підозрілих будівель для проведення обшуку, і дійсно, там ми зіткнулися з ворогом. Якби ми не були пильними (якби ми не перевіряли ті будинки), то росіяни могли б напасти на нас зі спини — обстріляти нас, як на тирі.
— Ворог відкривав по вас вогонь з кулеметів через те, що ви рушили першими?
РЕКЛАМА
— Сценарій був такий: ми взяли під контроль населений пункт, і мені потрібно було розмістити свої війська, щоб убезпечити стратегічний об’єкт, який на той момент там був. У мене була обмежена кількість особового складу — мені потрібно було більше солдатів, щоб зачистити поселення.
Однак я зрозумів, що не зможу продовжити, не провівши другу розгортку. Тому я попросив дозволу командування на його проведення. Я отримав наказ продовжувати. Ми організували групу і розділили територію, яка потребувала очищення, на сектори. Коли я зайшов за один із будинків, російський солдат майже з упору (приблизно за десять метрів) випустив у мене черги з автоматів.
Юрій воює з перших днів повномасштабного вторгнення. Фото з сайту https://suspilne.media/ РЕКЛАМА
— Скільки куль у тебе влучило?
“П'ять. Двоє вдарили мене по руках, два вдарили по лівій нозі, а один проник у живіт. На щастя, жоден не зачепив життєво важливих органів”.
— Ви втратили свідомість?
— Ні, я залишився при свідомості. Солдати, які йшли позаду мене, вступили в бій, щоб ворог не зміг мене добити. Це дозволило мені відступити. По рації я призначив іншого солдата старшим замість мене. Моя команда діяла ефективно, ліквідувавши вогневу позицію, на яку я кинувся. Вони захопили чимало полонених і виконали бойове завдання. З нашого підрозділу всі залишилися живі, тільки я отримав поранення.
РЕКЛАМА
Медик наклав джгути, щоб зупинити кровотечу, перев’язав мене. Товариші стрімко вивезли мене в зелену зону. Там знімали джгути (важливо, щоб вони не залишалися на пораненому надто довго) і проводили тампонаду (введення тампонів у рану для зупинки кровотечі. — Авт. ). Джгути були на мені близько 15 хвилин — значний проміжок часу.
Після цього мене швидко відправили на евакуаційний пункт, а звідти після надання необхідної допомоги доставили до лікарні, де зробили першу операцію. Багато в чому наслідки моїх травм були не такими серйозними, як могли б бути, пов’язані зі швидкою та професійною медичною допомогою, яку я отримував на кожному етапі.
«У 20 років я заснував власне агентство нерухомості»
— Біль з’явився одразу після травми чи «наздогнав» пізніше?
— Одразу відчула сильний біль. Проте, як кажуть, на адреналіні вдалося відступити.
— Тобі дуже пощастило — ти вижив, коли шанси були проти тебе. Ти носив з собою оберіг?
— Чесно кажучи, я не забобонна людина і не особливо вірю в містику. Однак під час тієї місії зі мною був молитовник мого брата. Молитовник був у РПС (системі плечового ременя), який я тоді носив. Той РПЗ належав моєму братові, але я забрав його разом із молитовником усередині, тому що мій балістичний жилет не привезли вчасно до мого виїзду на бойове завдання. Тож коли ворог випустив по мені автоматну чергу, одна з куль влучила в молитовник.
Одна з куль, яка влучила в Юрія. Фото з сайту https://suspilne.media/
— Як Ви дізналися про присвоєння звання Героя України?
— Мене не повідомляли про це заздалегідь. Тому присвоєння звання Героя України стало для мене великою несподіванкою. Сталося так: мені зателефонували з лікарні (перепрошую, але не можу назвати точне місце). Зазначу лише, що там були і мої товариші, які отримували ордени «За мужність». Я був дуже задоволений цим.
— Хто вручив вам «Золоту Зірку» Героя України?
— Президент України Володимир Зеленський.
— Як відзначили нагородження?
«Я ще не зовсім готувався до святкування — у мене була зовнішня фіксація на руці та ортез на нозі.
