Людина системи чи прихований рушій Незалежності. Міфи та істина про Івана Драча Спецпроєкт 29.07.2026 09:00 Укрінформ
Як нам оцінити поета двох епох, Івана Драча, котрий прагнув до компромісу між радянською та незалежною Україною
Віра – це праця. Все інше – гниль.
Дихаю Леніним до останнього подиху…
Навшпиньки завмерла сива земля
В передчутті вогнеликого звершення.
(Дихаю Леніним)
Ходить Гітлер по Вкраїні,
Носить жорна при коліні:
– Якби вас перетовкти
Та од Сталіна втекти.
А я сиджу на рядні
Та рахую трудодні.
(Ніж у сонці)
Ці цілком різні цитати з канонічного радянського вірша та сучасної поеми належать одній особі. Шістдесятнику, комуністу та рухівцю, депутату радянського та українського періоду й Герою України Івану Драчу. Про вартість компромісу та критерії оцінки його життя, зокрема й у шістдесятництві, йдеться далі.
Укрінформ у партнерстві з Українським інститутом національної пам’яті презентує мультимедійний проєкт «Правда чи міф: совєтська епоха». Слідкувати за новими відеовипусками можна на ресурсах Укрінформу та Інституту національної пам’яті, у соціальних мережах, а також читати текстову версію тут.
ЕТИЧНИЙ ЗРУШ 1965 РОКУ. ПОКАЯННИЙ ЛИСТ ІВАНА ДРАЧА – ЦЕ АКТ ПОВНОЇ ЗРАДИ ЧИ ВИМУШЕНИЙ ТАКТИЧНИЙ ХІД ДЛЯ ВИЖИВАННЯ В СИСТЕМІ?
4 вересня 1965 року, під час прем’єрного показу фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна», відбувся відкритий виступ протесту. Іван Дзюба закликав піднятися тих, хто виступає проти арештів української інтелігенції. Більше про цей епізод слухайте та читайте у першому сезоні подкасту. Якщо частина залу піднялася, то поет Іван Драч, як і переважна більшість присутніх у залі, залишилися сидіти. Понад те, вже за кілька днів на сторінках газети «Літературна Україна» з’явився його так званий покаянний лист, де він публічно заявив про свою відданість радянській історії, культурі та комуністичному курсу.
Для тодішнього шістдесятницького оточення це стало величезною внутрішньою драмою, яка на десятиліття вперед визначила радикальне розмежування: безкомпромісний Василь Стус, котрий не підписав жодного покаянного листа і був відправлений на далеку північ СРСР, до Колими. Іван Драч же, після каяття, отримав «дозвіл» від влади й незабаром виїхав у складі радянської делегації письменників до Сполучених Штатів Америки.
Джерело: www.ukrinform.ua