Дитина не відповідає на звернення на ім’я, її мова нечітка, вона не може всидіти на місці або, навпаки, здається надто спокійною — за цими ознаками можуть ховатися різноманітні особливості розвитку.
Затримка розвитку у дитини: РАС, ЗПР або СДУГ / © www.credits
Кожен малюк розвивається у власному ритмі, і порівнювати його з іншими може бути не тільки складно, а й не завжди доцільно. Водночас, певні риси в поведінці, мовленні, рухах та соціальній взаємодії можуть слугувати сигналом, що дитині потрібна додаткова консультація фахівця. Дитяча невролог Ольга Топоркова пояснила, на які ознаки варто звернути увагу батькам та чому не кожна затримка мовлення вказує на розлади аутистичного спектра.
Серед найчастіших запитань від батьків — як розрізнити розлад аутистичного спектра (РАС), затримку психічного розвитку (ЗПР) та синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ).
На перший погляд, деякі прояви можуть бути схожими, проте характер труднощів та спосіб, у який дитина взаємодіє зі світом та оточуючими, можуть суттєво відрізнятися.
РАС
Розлад аутистичного спектра (РАС) — це стан, що впливає, зокрема, на соціальну комунікацію та особливості поведінки.
За словами лікарки, серед ознак, що можуть привертати увагу, варто виділити труднощі з прийняттям змін у звичному розпорядку. Дитині може бути особливо складно, коли звичний порядок дня раптом порушується.
Ще одна характерна риса — повторювані дії. Це можуть бути одноманітні рухи руками, багаторазове обертання предметів, а також прагнення розставляти іграшки чи інші речі у певному порядку або рядок.
Важливим сигналом можуть бути й особливості комунікації. Наприклад, дитина може не реагувати на своє ім’я, не використовувати або не розуміти загальноприйняті жести.
Сприйняття мовлення також може відрізнятися: деякі діти схильні розуміти сказане дуже буквально, не розпізнаючи переносного значення чи натяків.
Втім, одна окрема ознака сама по собі не свідчить про РАС. Оцінюється не одна риса поведінки, а загальна картина розвитку та комунікації.
ЗПР
ЗПР — затримка психічного розвитку. У таких випадках дитина може повільніше опановувати певні мовленнєві, моторні чи пізнавальні навички.
Однією з ознак може бути затримка мовлення. Наприклад, дитина говорить мало, або її мову важко зрозуміти через особливості вимови.
Також може спостерігатися сповільнене формування моторних і пізнавальних навичок. Водночас дитина може компенсувати труднощі іншими способами комунікації.
Іноді така дитина здається дуже спокійною або навіть пасивною — «тихою дитиною». Однак зовнішня стриманість не обов’язково означає відсутність інтересу до людей.
Навпаки, за словами лікарки, діти із затримкою розвитку можуть добре реагувати на контакт, хоча іноді вибірково. Вони можуть відповідати на ім’я, прагнути до спілкування та взаємодіяти з дорослими через власні інтереси.
Ще одна важлива відмінність: за умови своєчасної допомоги та відповідної корекції, деякі діти можуть поступово надолужити відставання у розвитку від однолітків.
СДУГ
СДУГ — синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Його часто уявляють винятково як надмірну рухливість, але насправді прояви можуть бути різноманітними. Деяким дітям складно довго перебувати на одному місці, вони постійно рухаються, встають, бігають, змінюють заняття. В інших на перший план виходить імпульсивність. Дитина може відповідати, не дочекавшись завершення запитання, перебивати співрозмовників або насилу чекати своєї черги.
Ще одна типова риса — труднощі з концентрацією. Дитина легко відволікається, швидко переключається з одного заняття на інше або може здаватися такою, що постійно «витає у хмарах».
При цьому мовлення часто залишається активним, а соціальний інтерес і прагнення до контакту з іншими людьми можуть бути добре виражені.
Чому ці стани легко сплутати
Дитячий розвиток не завжди вписується у прості категорії. Наприклад, дитина із затримкою мовлення може мало говорити, але при цьому активно прагнути до взаємодії. Дитина зі СДУГ може бути дуже товариською, але їй складно слухати співрозмовника чи вичікувати своєї черги. А при РАС на перший план можуть виступати саме особливості соціальної комунікації, повторюваної поведінки та реакції на зміни.
Водночас, у реальному житті особливості можуть комбінуватися. Тому визначати стан розвитку лише за одним пунктом зі списку, наприклад, «не відповідає на ім’я» чи «дуже активна», некоректно.
На що варто звернути увагу батькам
Найкраще спостерігати не за окремою рисою, а за загальною картиною розвитку. Чи використовує дитина мовлення для комунікації, чи прагне до взаємодії, як реагує на своє ім’я, чи використовує жести, як грається та переживає зміни, чи може зосередитися на занятті відповідно до віку, як розвиваються її рухові та пізнавальні навички.
Якщо батьків щось систематично турбує, необов’язково чекати, що «переросте». Розмова з педіатром, дитячим неврологом, психіатром або фахівцем з розвитку допоможе зрозуміти, чи є підстави для додаткового обстеження.
І найголовніше — не ставити діагноз дитині самостійно за дописами у соцмережах або чек-листами з інтернету.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати