Дата: 26 Серпня 2026 A+ A- Щоб отримувати корисні матеріали, Підписатися
Мешканка окупованого міста Токмак, що на Запоріжжі, Світлана Лой, засуджена до 15 років позбавлення волі за перекази коштів для фінансової підтримки Збройних сил України, не домоглася скасування вироку в російському апеляційному суді.
Про це інформує російське медіа “Медиазона”.
Світлана Лой. Фото: Запорізький обласний суд / телеграм
25 серпня 2026 року Перший апеляційний суд Москви провів засідання у закритому режимі, не допустивши представників ЗМІ до детального розгляду справи. Репортерів та слухачів впустили до зали лише на момент винесення рішення. Саме тоді українка виконала відому українську “Пісню про рушник” (музика Платона Майбороди, слова Андрія Малишка).
“Перед тим, як суддя зачитав постанову, громадянка України почала співати “Пісню про рушник” на слова Андрія Малишка, яка звучала у фільмі “Молоді роки” 1958 року“, – наголошується у повідомленні.
Після цього суддя залишив без змін попередній вирок для Лой. Літня жінка має провести 15 років у в’язниці за 24 перекази на підтримку України.
До розгляду апеляційної скарги Світлана перебувала під вартою у СІЗО № 6 міста Москви.
Свій 70-річний ювілей 10 червня мешканка Токмака зустріла в камері СІЗО № 1 у Сімферополі. У листах до російської правозахисниці з центру “Меморіал” Дар’ї Костроміної вона зазначала, що після винесення вироку вирішила його оскаржити, стверджуючи, що її слова були спотворені у протоколі.
“Після того, як я уважно ознайомилася з вироком, побачивши у протоколі свої висловлювання, перекручені до невпізнання, – лише тоді я ухвалила рішення подати скаргу. Я не домагаюся скорочення терміну, це не є моєю метою чи завданням, лише прагну скасування та перегляду справи“, – пояснювала Світлана у своїх листах до Дар’ї.
Перед апеляційним засіданням Лой не висловлювала великих надій на позитивне рішення суду, проте зберігала віру в диво. Жінка підкреслювала, що для неї було важливо зробити “все можливе”.
“Я не надто сподіваюся на позитивний вердикт суду. Однак, диво все ще жевріє в моїй душі. Я знаю, що мої молитви не є марними, і Бог мене не залишить“, – висловлювала надію українка.
У своїх листах Світлана ділилася, що самостійно намагалася розібратися в юридичних нюансах своєї справи, жартівливо називаючи себе “трохи адвокатом”. Свою наполегливість вона пояснювала впливом батька, який свого часу працював слідчим у прокуратурі.
“Мій батько був слідчим у прокуратурі… І я перейняла від нього певну завзятість“, – зауважувала вона.
У листуванні вона також згадувала своє рідне місто: “Мелітополь – це черешня, Херсон – це кавун, Кам’янка-Дніпровська – це помідор, яблуко. Саме такими є мої асоціації з цими містами. Абрикоси тут достигають нечасто“.
У Світлани залишився чоловік похилого віку, 1943 року народження, який має проблеми зі здоров’ям та проживає самостійно. У листуванні вона просила писати також і йому.
Згідно з версією обвинувачення, протягом січня – листопада 2024 року жінка регулярно здійснювала перекази коштів на підтримку ЗСУ. Для цього вона використовувала мобільний додаток одного з українських банків.
Загалом пенсіонерка здійснила 24 транзакції на суму 63 420 рублів, що еквівалентно 33 862,60 гривні. Зокрема, у матеріалах справи згадується переказ 1500 гривень благодійному фонду “Повернись живим”. Кошти перераховувалися в гривнях з її української пенсії, оскільки вона вважала, що має право розпоряджатися власними заощадженнями на підтримку української армії.
Ці перекази окупаційна влада розцінила як фінансову допомогу Україні та кваліфікувала як “державну зраду” (ст. 275 КК РФ). У повідомленнях російських органів також зазначалося, що Світлана дотримувалась “антиросійських поглядів”.
10 лютого 2026 року створений Росією на окупованій території так званий Запорізький обласний суд визнав Світлану “винною” та призначив їй 15 років колонії загального режиму. Після відбуття основного покарання жінці також призначили один рік обмеження волі.
“Справу по суті розглянули протягом одного засідання. Одне з попередньо призначених слухань було скасовано, оскільки Лой з невідомих причин не доставили до суду. Після оголошення вироку українка подала апеляцію“, – зазначають російські журналісти.
Лой, 1956 року народження, мешкала у місті Токмак, яке знаходиться під російською окупацією. У грудні 2023 року вона отримала російський паспорт, проте не відмовилася від українського громадянства.
Теги: донати на ЗСУ, звинувачення у держзраді, окупаційна влада, пенсіонерка, російсько-українська війна, Токмак Поділитися: Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter або ⌘+Enter.
Новини
26 Серпня 2026
На Волині та Чернігівщині дітей-сиріт “забули” поставити у чергу на житло: права поновили після втручання Омбудсмана
БФ “Право на захист” збирає заявки на здобуття Національної нагороди “Партнери впливу”
Росіяни вдарили по складу в Чернігові: є постраждалі, під завалами шукають людей
Волонтери фонду “Справжні” постраждали внаслідок атаки російського дрона в Херсоні
МВС: За роки повномасштабної війни Україні не повідомляли про потрапляння незаконної зброї до ЄС
Новини
Росіяни вдарили по складу в Чернігові: є постраждалі, під завалами шукають людей
Новини
Волонтери фонду “Справжні” постраждали внаслідок атаки російського дрона в Херсоні
Популярне
за тиждень за місяць за рік вибір редакції
- за тиждень
- за місяць
- за рік
- вибір редакції
Тексти Наталія Адамович 24 Серпня 2026
Від заперечення до демонізації: як змінювалися російські наративи про український спротив в окупації
Колонки Надія Бабинська 24 Серпня 2026
Чому я вирішила створити реєстр урядових ШІ-проєктів і до чого тут права людини
Новини 24 Серпня 2026
На засіданні в справі Мудрої згадали про ймовірний вплив на СБУ та суд
Новини 25 Серпня 2026
У ЄС відреагували на блокування реформ щодо верховенства права та боротьби з корупцією
Новини 24 Серпня 2026
Зеленський відзначив державними нагородами медійників до Дня Незалежності
Новини 24 Серпня 2026
Майже через рік після повернення з полону помер морпіх Сергій Удут
Новини 24 Серпня 2026
Зеленський привітав громадян із Днем Незалежності України
Новини 24 Серпня 2026