29 серпня в Україні відзначають День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Цього дня вшановують героїв, які віддали життя за свободу країни.
День пам’яті захисників: історія та значення
Свято запроваджено у 2019 році указом Президента України. Його мета – вшанувати пам’ять та героїзм військових і добровольців, які загинули, захищаючи Батьківщину. Цей день також є нагадуванням про трагічні події серпня 2014 року – так званий Іловайський котел.
29 серпня 2014 року, під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом, російські війська порушили домовленості та розстріляли колони українських військових. Цей акт був кваліфікований як воєнний злочин згідно з міжнародним гуманітарним правом. В Іловайській трагедії загинуло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, а 300 потрапили в полон.
Символом Дня пам’яті загиблих захисників є соняшник. Він уособлює українських воїнів, які віддали життя на полях Сходу, де росте безліч цих квітів.
В умовах повномасштабної війни, що триває, тисячі воїнів продовжують гинути, захищаючи Україну. Хоча точна кількість людських втрат невідома, надзвичайно важливо висловлювати вдячність кожному військовому та вшановувати їхню пам’ять.
Стаття розповість про традиції вшанування пам’яті загиблих військових в Україні.
Прощання з полеглими героями: ритуали та традиції
Щодня о 09:00 в Україні оголошується хвилина мовчання, яка дозволяє вшанувати пам’ять полеглих героїв. Традиційно 29 серпня приспускають державні прапори.
2 липня 2021 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №4636-1, що вносить зміни до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, запроваджуючи новий військовий поховальний ритуал. Ці зміни покликані підкреслити шану та повагу до загиблих захисників.
Розробка ритуалу враховувала досвід поховання військовослужбовців провідних країн світу. Детальний порядок описаний у Додатку 18 до Статуту гарнізонної та вартової служб.
Рекомендується скасовувати масові та розважальні заходи в містах під час військових поховань. У разі загибелі та поховання одночасно трьох і більше військовослужбовців оголошується День національної жалоби.
Перевезення загиблого військовослужбовця до місць прощання, вшанування та поховання здійснюється за державні кошти.
За згодою родичів під час прощання може проводитися релігійний ритуал.
Ритуал поховання поділяється на основний і повний. Повний ритуал передбачений для військових, які мають звання Героя України та є повними кавалерами ордена Богдана Хмельницького.
Важливим елементом нового ритуалу стала церемонія з державним прапором.
Церемонія з державним прапором: деталі
- Під час прощання з обох боків труни виставляються двоє чатових з почесної варти. Також присутні прапороносна група з державним прапором України та прапором Збройних Сил України або інших військових формувань.
- За труною, рівновіддалено від чатових, встановлюється портрет загиблого військовослужбовця. Ліворуч від портрета на окремій підставці розміщуються подушечки для нагород.
- Після завершення прощання, труну накривають вінком та державним прапором України.
- Труну військового перевозять до місця поховання. Там державний прапор знімають і розгортають над труною.
- Салютна команда проводить три залпи холостими патронами. З першим залпом барабанщик та сурмач виконують мелодію «Шана».
- Поховальна група складає державний прапор. Керівник почесної варти приймає його та вручає родичу зі словами: «Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, прийміть цей Прапор як символ держави, якій вірно й до кінця служив Ваш чоловік (син, батько, донька, дружина)».
Повний церемоніал відзначається особливою урочистістю: труну можуть везти на лафеті гармати, поховання супроводжує військовий оркестр, а кількість стрільців у салютній команді та почесній варті збільшується. У великих містах можлива пряма теле- та радіотрансляція церемонії, а також одночасне вшанування пам’яті загиблого в Меморіальному комплексі Міністерства оборони України.
Якщо родичі відмовляються від урочистостей на місці поховання, під час трьох залпів холостими патронами оркестр виконує Державний гімн України.
Традиції вшанування загиблих військових
Часто, коли в останню путь проводжають українського військового, люди утворюють живий коридор. Особливо це поширено в невеликих населених пунктах, де знають загиблого. Стоячи обабіч дороги, вони схиляють голови на знак пошани та вдячності.
Традиція ставати на коліна
Щоб висловити глибоку повагу, люди стають на коліна, зокрема перед родичами загиблих. Ця традиція сягає часів козацтва, коли козаки ставали на ліве коліно, підіймаючи шаблі, щоб вшанувати героїв.
Українські козаки ставали на ліве коліно та підіймали вгору шаблі для вшанування героїв.
Традиція зустрічати загиблих воїнів навколішки відродилася під час АТО і є виразом глибокої шани до полеглих.
Салютний залп на похоронах військових
Салютний залп на похоронах військових є елементом віддання почестей загиблому. Для безпеки використовуються холості патрони. В Україні звук пострілів супроводжується мелодією «Шана».
У кожному населеному пункті можуть існувати свої особливі традиції вшанування пам’яті загиблих. Наприклад, у Львові вже близько року діє міська церемонія прощання з полеглими воїнами. Містян попереджають і просять віддати шану, виходячи на вулицю під час похоронної процесії. У такі дні в місті скасовуються розважальні заходи. військових проводжають під звуки сурми з міської Ратуші, де також встановлюють інформаційну табличку з фотографією захисника.
На війні гинуть тисячі українських військових. Важливо пам’ятати про них та знати їхні історії. Раніше розповідалася історія актора та військового Юрія Феліпенка, який загинув у боях за Україну.