Навчання, засноване на роботі мозку: 4-кроковий план для розвитку метапізнання в учнів середньої школи
Роздуми про власне мислення допомагають учням розвинути важливу навичку, яка сприяє їхньому академічному успіху та самостійності.
У середній школі, коли учні здобувають самостійність і несуть більшу відповідальність, настає важливий час для явного навчання метапізнанню. Середня школа часто є першою можливістю для учнів переходити з одного класу до іншого та щодня взаємодіяти з новим вчителем, який має свій власний стиль та набір очікувань. Учні також переходять від конкретного мислення до абстрактного, одночасно керуючи довгостроковими завданнями, готуючись до оцінювання, редагуючи письмові роботи та вирішуючи все складніші проблеми. Коли учням доручають навчатися, редагувати, готуватися тощо, їм потрібні інструменти для прийняття ефективних рішень щодо цих завдань та корисні стратегії для управління додатковими обов’язками.
Метапізнання є важливою частиною надання учням інструментів та стратегій, необхідних для успіху в середній школі. Робота з метапізнання найкраще використовується як регулярна класна практика, яку можна впроваджувати, називаючи її, моделюючи, надаючи учням мову для обговорення їхнього мислення та створюючи послідовні можливості для учнів взаємодіяти з цією навичкою та бачити її вплив на їхнє навчання.
Крок 1: Назвіть це
Перший крок простий; використовуйте слово “метапізнання”, щоб учні могли назвати навичку, яку вони практикують. Для учнів середньої школи мені подобається дотримуватися визначення “мислення про власне мислення” і пояснювати, що це навичка, яку можна вивчити через практику та рефлексію. Я прошу учнів розглянути запитання, які спонукають до метапізнавального мислення: Що я вже знаю про це? Чого я ще навчаюся? Звідки я знаю, що розумію? Чи працює ця стратегія для мене, і звідки я це знаю? Що я хочу зробити інакше наступного разу?
Важливо, щоб учні розуміли, що метапізнання – це роздуми як про те, що вдалося добре, так і про те, що вони хочуть покращити в майбутньому.
Крок 2: Моделювання
Учні повинні мати можливість почути, як звучить метапізнавальне мислення. Я природно обмірковую рішення щодо того, з чого почати, як підійти до завдання та яка інформація є важливою, але іноді я забуваю поділитися цим мисленням з учнями. Я роблю це видимим для учнів, пояснюючи свій процес мислення. Таким чином, вони можуть бачити приклади успіху або коли мені може знадобитися змінити свою стратегію для досягнення мети. Наприклад, видаючи нове завдання, я можу подумати вголос: “У цьому завданні є кілька компонентів. Перед тим, як почати, мені потрібно вирішити, що зробити спочатку і які матеріали мені знадобляться”.
Під час роботи над проблемою під час проекту я скажу: “Я думав, що це найкраща стратегія, але вона не дозволяє мені отримати відповідь. Я зупинюся і спробую інший підхід до цієї проблеми”. Після завершення оцінювання я можу поділитися: “Я витратив багато часу на перечитування своїх нотаток, але ця стратегія не допомогла; наступного разу я спробую створити ментальну карту змісту як частину процесу навчання”.
Явно навчіть учнів мови, необхідної для такого типу мислення. Надайте їм конкретні стартові фрази:
- Я застряг(ла), коли…
- Я спантеличений(а) через…
- Я розумію…
- Я думаю… тому що…
- Я обрав(ла) цю стратегію, тому що…
- Коли я застряг(ла), я…
- Наступного разу я планую…
- Перед тим, як почати, мені потрібно…
Іноді прохання до учнів рефлексувати здається настільки широким, що вони не знають, з чого почати. Такі керівні фрази можуть допомогти їм організувати своє мислення.
Крок 3: Короткі паузи
Практику метапізнання можна виконувати за дві-три хвилини. Ці короткі сесії допомагають учням сприймати це як частину свого навчального процесу, а не як окрему чи трудомістку діяльність.
При вивченні нового матеріалу зупиніться та попросіть учнів відповісти – усно чи письмово – на швидкі запитання чи твердження:
- Що ви щойно дізналися? Будьте конкретними.
- Які у вас запитання?
- Моя відповідь… тому що…
- Я обрав(ла) цю стратегію, тому що…
- Я все ще дивуюся…
- Я сподіваюся отримати більше вказівок щодо…
Ці паузи допомагають учням зупинитися достатньо довго, щоб помітити власне навчання, і надають мені цінну інформацію про те, як вони справляються, і чи потрібно мені коригувати своє викладання.
Ви також можете попросити учнів оцінити своє розуміння за шкалою від 1 до 5, а потім пояснити партнеру, що вони зрозуміли і чому вибрали це число.
Вихідні квитки також дають учням можливість зайнятися метапізнавальною діяльністю та інформувати вчителя про свій прогрес. Розробляючи їх навколо метапізнавального мислення, перемістіть увагу з пригадування фактів на роздуми про процес, який допоміг їм засвоїти матеріал.
Крок 4: Рефлексія оцінювання
Створюйте можливості для учнів рефлексувати над стратегіями, які вони використовували для підготовки до оцінювання, як до, так і після оцінювання. Перед оцінюванням попросіть їх розглянути, як вони планують навчатися, та визначити конкретні стратегії, які вони використовуватимуть. Після оцінювання попросіть їх переглянути свої роздуми та розглянути, які стратегії допомогли їм навчатися, а які – ні. Це дозволяє їм вирішити, що робити інакше наступного разу, і дійти висновку, що справа не обов’язково в тому, скільки часу вони витратили на навчання, а більше в розумінні того, які підходи підтримують їхнє навчання.
Мета викладання метапізнання – не змусити учнів заповнювати форми рефлексії. Ми хочемо, щоб вони розвивали власну незалежність. Коли їм дають завдання, ми сподіваємося, що вони зупиняться і подумають про те, що їм потрібно знати і робити, та про найкращий спосіб підходу до нього. Коли учні можуть озирнутися назад і сказати: “Це спрацювало!”, “Я повинен спробувати це знову” або “Це не спрацювало, спробую щось інше”, вони ростуть як самостійні учні.
Коли учні середньої школи навчаються думати про власне мислення, з часом вони зможуть робити це автоматично, без підказок вчителя. Коли вони покинуть середню школу, вони матимуть розуміння того, як вони отримували відповіді та які стратегії працюють для них найкраще.
За даними порталу: www.edutopia.org