20 січня працівники ДБР та СБУ затримали екскомандувача оперативно-тактичного угруповання «Харків» бригадного генерала Юрія Галушкіна, екскомандира 125-ї окремої бригади тероборони генерал-лейтенанта Артура Горбенка та екскомандира 415-го окремого стрілецького батальйону полковника Іллю Лапіна. За офіційною інформацією, їх підозрюють у провалі оборони Харківської області під час наступу росіян у травні 2024 року. Що саме вони не підготували оборону прикордонних районів і втратили управління боєм, що призвело до втрат та захоплення кількох населених пунктів. Усі затримані не визнають своєї вини. Їм загрожує до десяти років позбавлення волі.
Ці гучні події викликали в суспільстві дуже серйозний резонанс і палку дискусію. Про наслідки «справи генералів» «ФАКТИ» поговорили з виконувачем обов’язків першого заступника начальника Генерального штабу ЗСУ у 2015−2019 роках, головним консультантом головнокомандувача ЗСУ з політичних питань у 2021−2024 роках генерал-майором запасу Віктором Назаровим.
Він не з чиїхось слів знає, що таке судове свавілля. У ніч на 14 червня 2014 року бойовики збили в небі над Луганськом Іл-76 з десантниками, які летіли на допомогу нашим військовим, оточеним в місцевому аеропорту. У листопаді 2014-го його звинуватили у службовому недбальстві, нібито він «нехтував даними розвідки про наявність у бойовиків пересувних зенітних комплексів». Судові засідання тривали аж до травня 2021 року, поки Верховний суд не поставив крапку в цій епопеї, повністю виправдавши генерала.
Назаров як ніхто розуміє, що відчувають військові, які опинилися на лаві підсудних. Під час розмови він кілька разів підкреслював, що треба провести об'єктивне розслідування зі з'ясуванням всіх факторів, що провину цих людей мають довести належним чином і що перебування їх під вартою на період слідства є ганебним для держави.
«Наслідки цих справ руйнуватимуть Збройні сили не один рік, якщо не зупинити ці процеси сьогодні»
— Вікторе Миколайовичу, ви свого часу пройшли через дуже непрості випробування. Зараз знову почалися показові затримання військових. «Справа генералів» — це про справедливість, про пошуки винних чи про цапів-відбувайлів?
ВІДЕО ДНЯ
— Завжди стою на позиції, що треба дивитися на всі процеси системно й комплексно.
Якщо аналізувати інформаційне поле, то є принаймні чотири варіанти реакції на цю подію. І вони чітко виражені.
РЕКЛАМА
Перша категорія — це люди, які засуджують подібний підхід до справ військових, оскільки вони більше обізнані в армійській службі. Друга підтримує ці затримання (там, до речі, мова йде не тільки про генералів, є багато інших посадових осіб — і ті, про яких ми знаємо, і потенційні). Третя — ті, хто думає, що має розібратися суд, тобто якщо порушив, значить, відповідай. Четверта — це ті, хто втомлений до такої міри або вже настільки роздратований, що їм просто байдуже — це якась маніпуляція чи черговий пошук цапів-відбувайлів. Мабуть, кожна з цих категорій має рацію.
Однак почнімо з історичного екскурсу. Наведу кілька прикладів. Під час Другої світової війни німці провели операцію «Меркурій». З 20 по 31 травня 1941 року їм вдалося захопити острів Крит. Зі сторони коаліційних сил було понад три з половиною тисячі загиблих, майже дві тисячі поранених і понад сімнадцять тисяч полонених. Для британців це стало серйозним стратегічним провалом, бо вони втратили велику військову базу. Однак уряд Британії нікого не покарав. Навіть питання так не ставили.
РЕКЛАМА
Другий приклад — операція «Маркет Гарден», яка відбулася з 17 по 25 вересня 1944 року на території Нідерландів. Близько семи тисяч парашутистів британської 1-ї повітряно-десантної дивізії потрапили в полон. Ця поразка потім стримувала дії союзників кілька місяців. Однак не було жодних кримінальних звинувачень та ситуативних рішень.
Якщо брати наші часи, то це раптова атака ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня минулого року. Ізраїльські військові теж не оцінили всі фактори й не врахували дані розвідки (що, до речі, закидають нашим). Вони взяли на себе повну відповідальність, визнали помилки, однак продовжують обіймати посади (лише очільник управління розвідки Генштабу армії подав заяву про відставку). Думаю, що з ними будуть розбиратися вже після закінчення війни — робити висновки та якісь системні зміни, а не просто призначати крайніх.
Таке вже було в історії Ізраїлю. Згадайте війну Судного дня 1973 року. Тоді теж був раптовий наступ, були втрати людей і частини території. Шість осіб, в тому числі начальника Генерального штабу та начальника військової розвідки, визнали відповідальними за невдачі. Їх відсторонили від посад, але мови не було про притягнення до кримінальної відповідальності.
РЕКЛАМА
Таких прикладів дуже багато в історії й Британії, і США, і інших держав. Але ми там бачимо дуже виважений підхід з об'єктивним урахуванням усіх реальних обставин.
Щодо нас, те, що трапилось, для мене особисто дежавю. Одразу згадав осінь 2014 року. Тоді всі чомусь вважали, що АТО вже закінчилась, що скоро настане мир, ми до чогось домовимося й далі заживемо довго й щасливо. Але Операція об’єднаних сил тривала аж до початку повномасштабного вторгнення. І проблеми нікуди не зникли.
Зараз у когось є надії, що Трамп дотисне путіна або нас, або хтось разом когось дотисне, і на нашу землю прийде довгоочікуваний мир.
«Свого часу мені радили: «Вікторе Миколайовичу, ходи на суди в цивільному одязі». Відповідав, що принципово буду ходити в формі, щоб всі бачили, як знущаються з військових», – розповів генерал Назаров
Читайте також: «Ніхто не проявляв під час війн більшої жорстокості й садизму, ніж росіяни», — генерал Віктор Назаров
— Це ілюзія.
— Безумовно. Може бути нова війна, до якої наші вороги більш ретельно підготуються та не будуть робити помилок, які зробили у 2022 році. Про це теж треба думати. А в нас — в особливий період! — проблеми з ефективністю роботи системи управління державою.
Є ще один важливий фактор, який треба розуміти, і без якого ми не можемо далі рухатися. Як ви будете комплектувати Збройні сили й забезпечувати кадрове зростання офіцерів, якщо це знущання бачать майбутні командувачі та командири? Якщо буде таке ставлення до військових, проблеми з часом зростатимуть. При цьому я не говорю, що не може бути відповідальності, в тому числі командирів високого рівня. Вона має бути. Але виключно згідно з законом.
Це я переходжу до суто правового погляду. Фактично від початку Антитерористичної операції у нас кажуть про переходи до принципів і стандартів НАТО. Так, у них є поодинокі випадки притягнення військовослужбовців до кримінальної відповідальності. Але це має зовсім інший характер. Якщо згадати мою справу, наші партнери неодноразово наголошували на тому, що цивільні суди не можуть приймати рішення щодо долі військовослужбовців.
Відомо, що до підслідності ДБР належить третя частина справ, які пов'язані з 19-м розділом Кримінального кодексу (військові кримінальні правопорушення). Але хто ці слідчі? Вони мають відповідний досвід і розуміють всі деталі та нюанси? Не впевнений.
Я прочитав пункти обвинувачень (зараз це все інтернетом гуляє) — це взагалі не про правосуддя. Просто набір слів, який не має жодного підґрунтя. Там немає фактів, просто якісь домисли. Мабуть, ця підозра була написана з опорою на експертизу, підготовлену в славнозвісному Київському науково-дослідному інституті судових експертиз. В моїй справі цей інститут написав три експертизи, причому вони суперечили одна одній. І саме їх поклали в основу обвинувачення, яке врешті-решт Верховний суд спростував. Тут теж, мабуть, щось написали.
Моє глибоке переконання, що цей інститут ручний. Ним керують зверху — що скажуть, те й зроблять. А там є військові експерти, хоча б колишні офіцери, які мають реальний бойовий досвід, щоб оцінювати чиїсь дії? У системі військової служби існує неписана норма, що дії відповідного керівника має оцінювати керівник його рівня й вище. Не може підлеглий або людина, яка взагалі не має уявлення про обставини подій, давати їм оцінку. На жаль, у нас відбувається саме так.
— Пряма паралель з ганебною радянською системою.
— Згодний. Ми багато говоримо про реформу судової системи, про її незалежність. Це одна з основних вимог наших європейських та американських партнерів. Однак в мене великі сумніви, що щось у цьому сегменті змінилось на краще. Як було десять років тому, так і залишилось. Гасла помінялися, а суть, на жаль, ні.
Далі. В країнах Альянсу справи про військові правопорушення розглядають військові суди, там працюють комісії, до складу яких входять досвідчені фахівці з військової справи. Саме їхні висновки та їхня експертиза є ключовими для оцінки дій людини.
В нас цього немає. Однак є багато інших важелів впливу, які торкаються честі й сприйняття військовослужбовцями своїх ролі та місця. Є Дисциплінарний статут Збройних сил. Його ніхто не скасовував, хоча він старенький. Там прописана різноманітна відповідальність військовослужбовців, в тому числі офіцерів і генералів, за якісь правопорушення. І механізмів покарань достатньо, включно з пониженням у званні та в посаді. Однак їх майже не використовують.
Тобто людей перетворили на злочинців, заперли за ґрати, за це скло в заді суду, на них надягають кайданки. І це відбувається в країні, яка бореться за своє існування, причому невідомо, як будуть розвиватися події на фронті.
На жаль, ми бачимо, як поводять себе слідчі. Як людина виходить під заставу з залу суду, а їй одразу ж вручають іншу підозру. Це свідчить про те, що вони працюють за програмою, яка їм задана.
У засобах масової інформації пройшло, що Галушкіну, крім 425 статті Кримінального кодексу (недбале ставлення до військової служби), інкримінують 429 статтю (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю). Щоб якось її притягнути, доліпили частину 5 статті 27 (види співучасників). З правового погляду це просто нонсенс. Мабуть, в них настільки немає реальних фактів, які можна покласти в основу обвинувачення, що вони вже чіпляються за все, що завгодно, щоб тільки людину закрити й не дати можливості вийти під заставу. Коли роблять таке зі своїми військовими, це ганьба для держави.
І я знов таки підкреслюю, що я зараз не ставлю питання, вони винні чи ні. Але в нас є 62 стаття Конституції («ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь»), є 17 стаття Кримінального процесуального кодексу України (презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини), де чітко написано, що «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою». Також необхідно згадати й частину 1 статті 43 Кримінального кодексу України, згідно з якою не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації. Тобто мова йде про бойовий імунітет, зокрема військовослужбовців. І чому ми цього не дотримуємося?
«Коли роблять таке зі своїми військовими, це ганьба для держави», – сказав генерал Назаров
А астрономічні суми застави?
— Експерти пишуть, що це має сенс, коли розглядають економічні злочини, а в інших випадках це знущання.
— Що це за підхід? Хто захоче йти на ці посади? Хто захоче керувати армією?
Ті люди, які наразі аплодують і радіють, що судять генералів, через три дні заспокояться, їм буде байдуже, що відбувається. А наслідки цих справ руйнуватимуть Збройні сили не один рік, якщо не зупинити ці процеси сьогодні.
Читайте також: «Ми не зможемо перемогти з тим підходом до війни, який бачимо зараз», — Герой України Василь Бурмеч
«Декларуємо одне, а робимо зовсім інше»
— Коли тривала ваша історія, колишній командувач армії США в Європі генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес та відомий американський військовий експерт Філліп Карбер написали: «Цивільна криміналізація дій командування у бойових операціях дає жахливий сигнал військовим про нерішучість на полі бою, яка веде до самознищення».
— Це правда. Загибель людей і втрати території завжди відбуваються на війні. На то вона й війна.
— А хто за цими процесами стоїть? Є якісь припущення?
— Якби знав достеменно, то сказав би. Здогадуюсь, звісно, але треба мати докази.
— Кремлівські пропагандисти в захваті, що в Україні судять експредставників вищого військового командування.
— Вони ж розуміють, що це підриває бойовий дух і спроможності Збройних сил України. В кремлі раді цьому. Вони точно задумаються, як далі провокувати такі історії, щоб наша армія не була ані стабільною, ані стійкою.
Третій момент, на який я хотів би звернути увагу. Коли Галушкіну вручили другу підозру? В День соборності України. Просто вдумайтесь у це. Відбувається національне свято, яке є символом єдності, яку ми всюди декларуємо, — і при цьому робимо такі речі. Це провали не тільки з погляду права, а й ідеологічні. І відсутність системного бачення. Якщо такі рішення приймають, неважливо де й хто, це свідчить лише про емоції. Про щось інше мова не йде.
Знову повторюю, що у військових не може бути індульгенції під час війни. Вони мають відповідати за свої дії. Але треба дослідити всі факти, всі обставини й роль і місце кожного в цій ситуації.
У багатьох є сумніви в якості й правдивості висновків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, де нещодавно звільнили директора Рувіна, який керував цим закладом з 2011 року та виконував, як на мене, будь-які замовлення. Призначили на його місце іншого. Побачимо, як воно далі буде. Але те, що зараз відбувається, не додає оптимізму щодо об’єктивності судових експертиз. Вони ж, мабуть, і написали експертизи у цих справах. І продовжують це робити, так би мовити, на перспективу. Суд під тиском чи з переляку прийняв все до розгляду.
Висловлю ще одну позицію, й не тільки власну, щодо цих експертиз взагалі. В нашій країні вони перетворилися на засіб маніпуляції в будь-яку сторону. А в подібних справах — в бік обвинувачення. Експертиза набула, знаєте, такого собі статусу «священної корови». Суди на неї реагують беззастережно, наче це істина в останній інстанції. Хоча за законом це лише одне з джерел доказів, які мають рівнозначну силу.
Потім підуть численні суди. Причому якщо йдеться про події на Харківському напрямку, це мають розглядати в Харкові. На суддю будуть тиснути. Навряд чи в нього вистачить духу прийняти об'єктивне рішення. Він 150 разів подумає перед тим, як оголосити вирок. І так воно у нас по замкнутому колу ходить — декларуємо одне, а робимо зовсім інше.
— Ця історія деморалізує армію. Бригадний генерал ЗСУ Сергій Собко днями написав: «Карати за прорахунки під час війни, а особливо без глибокого аналізу, це ризиĸована стратегія, яĸа може послабити бойовий дух і ĸомандну ефеĸтивність».
— Я вам відверто скажу, що моя справа і не такі резонансні супутні справи, які теж розглядали в той час, мали дуже сильний негатив, який працював на противника ще навіть у 2022 році. Коли я був радником Залужного, бачив, хто, як і які рішення приймав. Як люди думали, що краще сказати старшому начальнику: «Доповідаю на ваші рішення». Тобто ти приймай, а я виконаю. Боюсь, що ця фраза стане нормою поведінки багатьох керівників всіх рівнів.
Читайте також: «Ми віддаємо життя за майбутнє наших дітей. Однак таких, як ми, вже майже немає. Ми закінчуємося, на жаль», — підполковник ГУР Андрій Савенко
— Секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко назвав справи проти генералів скринькою Пандори. Ветерани й чинні військові зараз намагаються захистити фігурантів справи, пишуть листи та коментарі в соцмережах. А що буде, якщо військові виставлять свої рахунки владі, яка перш за все відповідає за оборону країни?
— Це буде мати спрощений характер, скажімо так. Публічних проявів не буде, бо військовослужбовцям заборонено брати участь в мітингах та демонстраціях, тим більше у воєнний час.
Що буде? Наведу простий приклад. От є в Збройних силах енна кількість бригад. І до того знайти нормального комбрига було дуже великою проблемою. А тепер на пропозиції очолити бригаду офіцер скаже: «Щоб мене потім тягали по цих судах?» І тоді почнуть ставити на ці посади кого завгодно: «Покомандуй хоч пів року». І прийдуть якісь молоді офіцери без стрижня, без досвіду — без нічого. І з кожним разом буде тільки гірше. Тому й треба робити системні висновки.
Тепер четвертий момент. От звинувачують Горбенка, що він неправильно визначив напрямок головного удару, не віддав накази, оцінив загрозу як малоймовірну. Та почекайте. Це все може бути. Але треба розібратися, чи тільки його одного це відповідальність.
Відкриємо Закон «Про основи національного спротиву». Там є хоч слово, що підрозділи територіальної оборони мають відбивати наступ противника і вести оборону на якомусь напрямку ворожого головного удару? Єдине завдання ТрО, яка наближена до цих дій, це посилення охорони та прикриття державного кордону. Крапка.
Постає питання. Якщо противник готував наступ і на тій ділянці фронту був напрямок його головного удару, то що на цьому напрямку робила бригада територіальної оборони? Ви що, дізналися про наміри напередодні чи вже в день наступу, а потім, як то кажуть, хвости заносили? Якщо доповідала розвідка, а її дані не врахував Горбенко, та щось не врахував Галушкін, а де були інші, починаючи з низів вертикалі управління і закінчуючи верхівкою?
Складається враження, що люди виконували завдання, наче десь у космічному просторі. Що біля них праворуч, ліворуч, зверху й знизу нікого не було.
А подивіться, яким чином ці бригади територіальної оборони залучають до виконання завдань. В законі чітко написано: якщо вони потрапляють в зону бойових дій, то їх можуть задіяти у складі угруповань. Причому визначення завдань здійснюється відповідно до їхнього призначення, структури та спроможності. Але бригада тероборони навряд чи призначена для оборони на головному напрямку дій противника. А тут ми бачимо якісь незрозумілі маніпуляції.
Горбенка звинувачують, що він не вжив якихось заходів з укомплектування бригади. Та почитайте закони «Про Збройні сили України» та «Про національну безпеку України». Цитую: «Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних сил України, командувачі (керівники) інших військових формувань, від яких визначений комплект сил і засобів переданий до складу об’єднаних сил, продовжують здійснювати їх укомплектування особовим складом, озброєнням, боєприпасами, військовою та спеціальною технікою, іншими матеріально-технічними засобами».
Командувач сил ТрО хоч слово сказав? Яка його роль була в цьому, як він допустив, що ця бригада неукомплектована? Це не просто ящик Пандори. Як кажуть прокурори, якщо піти цим шляхом, то вони вийдуть саме на себе. І це погано.
Щодо неврахування даних розвідки. Розвідник бригади має доповідати своєму керівництву, що «мій комбриг ігнорує і нічого не враховує». Таке було? В армії не працює так, як пишуть в цих підозрах, де просто перекручують факти. Я маю певну інформацію про хронологію подій та їхній розвиток. Звісно, не можу про це зараз говорити. Але те, що озвучено в засобах масової інформації, просто набір слів. Абсолютно бездоказове обвинувачення.
Може, там є якась таємна частина, в якій написана вся правда. Але нам про це ніхто не каже. А поки ситуація виглядає так: над Горбенком та Галушкіним є купа начальників, які повинні були відреагувати, якщо ті неправильно оцінили дії противника. Хай вони скажуть, яким чином цього прориву можна було не допустити, або уникнути, або завчасно відреагувати. На жаль, в матеріалах обвинувачення, які відомі нам зі ЗМІ, ця тема взагалі не проглядається.
Фото зроблене взимку 2014 року під час боїв біля Донецького аеропорту. Заступник командувача Високомобільних десантних військ полковник Галушкін несе пораненого з евакуаційної машини
Читайте також: «Щоб Україна вистояла в цій війні, вашій владі потрібно ухвалити дуже непопулярні рішення», — військовий аналітик Ігаль Левін
«Усе має відбуватися за буквою закону»
— Ця історія спричинила дискусію щодо відповідальності під час війни. Координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець вважає, що за такою логікою, як у слідства, половину командирів треба арештувати: «Помилки робить майже весь командний склад по всій лінії фронту».
— Може бути.
У мене виникає зустрічне питання. Ви порушили кримінальне провадження про втрату десяти квадратних кілометрів Харківської області. Хто тоді відповість за втрачені решту тисячі квадратних кілометрів Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей? Чи ми тоді пересаджаємо всіх, починаючи від генералів і закінчуючи командирами рот, тому що вони це допустили? Так відсіч ворогові — це ж справа не лише Збройних сил. Оборона — це комплекс політичних, дипломатичних, економічних, соціальних, наукових, науково-технічних, інформаційних заходів. Військові є лише частиною в цьому списку. Це треба розуміти, якщо ми ведемо мову про причинно-наслідкові зв’язки.
П’ятий момент — організаційний. Галушкін — екскомандувач оперативно-тактичного угруповання «Харків». А що таке ОТУ? Коли я ще був на посаді, ми багато разів ставили питання, що не можуть Збройні сили воювати тимчасовими структурами. Це руйнування системи управління, яке створює великі прецеденти на майбутнє і зараз працює на негативні результати. Якщо є проблеми у комбата, йому допомагає комбриг. Над комбригом є командир дивізії. Якщо той щось прогледів, або не впорався, або неправильно оцінив, є командувач корпусу або армії. І так до головнокомандувача.
Тобто хтось на якомусь етапі обов'язково ці прорахунки побачить і дасть вказівку або забезпечить, щоб воно було усунуте. Хто був у підпорядкуванні Галушкіна? Яка система управління ОТУ і яка там розвідка? За що він відповідає? Чим це визначено?
Система управління була зруйнована ще при Януковичі. З 2014 року ми її створювали дуже складно й тяжко. Вступили в нову війну — і знову ті самі граблі. Дивимось направо — у москалів дивізії, корпуси, армії. Дивимось наліво — країни НАТО теж створюють нові корпуси й дивізії. А ми кажемо, що це все неправильно, що це радянський підхід. Ну як так?
По всій вертикалі мають бути досліджені ролі та місця керівників всіх ланок управління. І тоді буде зрозуміло, чому противник там нас перехитрив, на якому етапі щось не спрацювало й чому так трапилося, що не відреагували, не змогли відбити, здали позиції або відступили. Ситуація дуже складна.
Шостий момент. Взагалі яким чином комплектувати Збройні сили? Прокрякали, вибачте за таке слово, про цей рекрутинг півтора року тому, і все. Ніяких звітів не чутно. Вийшов би міністр оборони або його заступник, який цим займається, і сказав: «Завдяки рекрутингу ми залучили до проходження служби десять мільйонів людей». Або хоча б десять тисяч. Мовчать. Мабуть, нема про що говорити.
Читайте також: «Всі, хто заробляє на війні, гірші за росіян», — колишній мер Умані Олександр Цебрій, який воює на «нулі»
Роблять нескінченні трансформації цих МСЕК та ВЛК, а проблеми не зникають. Бо всі заходи проводять не системно, а як піар-акції. Тому й немає результату. Проблема СЗЧ взагалі не вирішується.
— Офіційно в Україні 95 тисяч кримінальних справ щодо СЗЧ за майже три роки повномасштабної війни.
— Ця цифра може бути менше, а може, й більше. Уявіть, скільки це бригад! Дали можливість СЗЧшникам повертатися у стрій. І що? Які результати реалізації цього закону? Скільки повернулися? Незрозуміло.
Зараз якусь нову стратегію розробляють, як підняти привабливість військової служби. Та якщо ви будете так ставитися до військових, тягати їх в кайданках і виставляти ці мільйонні застави, навряд чи вам вдасться забезпечити комплектування Збройних сил насамперед командними кадрами. А якщо не буде командирів, то хоч скільки солдатів мобілізуєте, толку не буде. Бо без командира армія не воює. Поганий чи хороший, але на кожному рівні він має бути.
Лише з рішуче налаштованими командирами, які готові виконувати завдання й не бояться брати на себе відповідальність, можна вести мову про перехід до наступу. Головком Сирський сказав, що «виграти війну в обороні неможливо». Він закликав вступати до лав ЗСУ, щоб разом перемагати. Заклик гарний, а як його реалізувати? Якщо ми засуджуємо своїх, то розраховувати на успішне завершення війни не варто.
— Відомий аналітик Валерій Пекар прокоментував: «Під час війни арештовувати й судити військове командування можна виключно за державну зраду».
— Про це всі говорять.
Сьома частина мого аналізу. Мене дуже здивувало, коли з’явилися перші офіційні повідомлення про арешти, що СБУ та ДБР це робили за сприяння Міністерства оборони. Це просто безглуздя. Міністерство оборони було зобов'язано припинити це свавілля, ввести його в правову площину, щоб не принижували честь і гідність цих людей.
Свого часу мені радили: «Вікторе Миколайовичу, ходи на суди в цивільному одязі». Відповідав, що принципово буду ходити в формі, щоб всі бачили, як знущаються з військових.
Мене дуже сильно зачепила ця справа. Вона не сприяє нашій майбутній Перемозі, в якому вигляді вона б не була. І вона буде ще складнішою, ще більш вартісною і відтягнутою у часі, якщо в нас продовжиться таке ставлення до військових. Ця справа аж ніяк не сприяє об'єднанню наших зусиль і підтримці одне одного заради головної мети.
Є ще одне цікаве питання. Це восьма частина. У нас перед Новим роком з'явилася посада уповноваженого президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів сімей воїнів. От відбулася подія. І хоч пів слова від нього чутно? Що це за людина? Чому саме вона стала військовим омбудсменом? Вона взагалі розуміється навійськовій справі? Хоча така інституція потрібна, немає питань. Зараз пишуть законопроєкт про неї. Може, спочатку треба було створити підґрунтя, а потім призначати людину? Чи це заради піару та данина моді?
Я багато разів звертався до уповноваженого Верховної Ради зі справ людини. Там реагували, якісь відповіді приходили. Зараз мені кажуть, що військовий омбудсмен зверталась до прокуратури, де їй відповіли, що все нормально. І на цьому все. Так вона ж для того й призначена, щоб перейматися справами військових. Щоб не тягали цього комбрига, як якогось зека або серійного вбивцю.
Пам'ятаєте, як у жовтні 2015 року американці завдали авіаудару по афганському місту Кундуз і влучили у лікарню? Тоді загинули 42 людини, в тому числі співробітники міжнародної благодійної організації «Лікарі без кордонів», понад 30 осіб отримали поранення. Пентагон розслідував цю трагедію пів року. Жоден з 16 військових не був притягнутий до кримінальної відповідальності, лише до дисциплінарної — відсторонення від служби, догани й т.д. Під час розслідування і судових засідань з ними гідно поводилися. А в нас випускають під заставу і через кілька хвилин на виході з суду вручають нову підозру. І немає ніякої реакції військового омбудсмена.
Таке враження, що слідчі виконали якусь тимчасову функцію на даний конкретний момент. А далі що? Ми у своїй спільноті — чинні військові, ветерани, експерти — це все обговорюємо. Скажу одне: є загальне несприйняття.
До речі, є одне логічне запитання. Добре, хапають цих хабарників та корупціонерів. А де кримінальне провадження щодо бракованих мін, порохів і по купах інших закупівель, якими займається Міністерство оборони. Ніхто нікого не притягує до відповідальності, ніяких гучних затримань, ніякого руху. Незрозуміло, чому так відбувається.
— А може, зрозуміло.
— Так. А люди ж не дурні. От міни неякісні, не летять і не вибухають, всі про це пишуть, однак тиша. А з генералами все зрозуміло — вони винні, їх вже на поталу віддали.
Головне, що ці процеси працюють на розпорошення зусиль і протиставлення цивільного середовища військовому.
«От міни неякісні, не летять і не вибухають, всі про це пишуть, однак тиша. А з генералами все зрозуміло – вони винні, їх вже на поталу віддали», – обурюється Віктор Назаров
Дев’ятий момент. Це, скоріше, емоційна частина. Я почав з цього, що у людей різнополярні думки. А як бути з тим, що цивільні особи, які не розуміють особливості керівництва під час війни, намагаються оцінювати дії тих, хто воює в тих жахливих умовах, в яких ми опинилися? Без ресурсів, без запасів, без відповідного рівня навченості бійців, без налагодженої системи логістики. Ці особи зраділи б, якби з ними так поводились?
Я хотів би звернутися до цивільних, які закликають покарати цих генералів та полковників або будь-кого з фронту. Та нема питань. Але тоді карайте всіх — хабарників, корупціонерів, а не лише військових. Чиновники в міністерствах і відомствах роблять не меншу шкоду. Якщо ви ставите питання, що командири винні, уявіть, що це ваші брати, чоловіки, батьки. Може, ви б тоді якось по-іншому сприймали цю ситуацію й робили якісь інші висновки?
Звісно, кожен хоче, щоб в країні все відбувалося справедливо й за законом, і щоб це не було вибірковою практикою. Інакше не буде тієї єдності, яка є передумовою нашого виживання на цьому історичному відрізку. Відсутність єдності під час усіх наших попередніх визвольних змагань, починаючи з Хмельницького та Мазепи, призводила до руйнації. Нас сварили між собою, й ми самі розбігалися в різні сторони. А ворог використовував те, що від нас тут залишалося.
Ми не маємо права допустити, щоб подібне повторилося. Бо буде дуже соромно й перед собою, і перед майбутніми поколіннями. Тому всі, хто причетний до цих недолугих процесів, повинні задуматися й зупинитися. Усе має відбуватися за буквою закону. Для чого ми починали свій самозахист у 2014 році? Бо не хотіли жити в неправовій державі й перетворитися на росію, яка дедалі більше нагадує концтабір.
— У багатьох зараз є побоювання, що може так статися, що всі жертви й всі зусилля — дарма. Не дай Боже.
— Це буде просто катастрофа. І для нас, і для Європи. Однак не думаю, що така загроза є сьогодні. При цьому ще раз акцентую, що отакі невиважені кроки, як ця «справа генералів», лише додають масла у вогонь.
Читайте також: «Наразі російська армія диктує нам умови, але не вважаю, що вже настав час констатувати факт, що Україна програє», — Віктор Муженко
