Відомий український телепродюсер Олексій Гончаренко , відомий своєю участю в таких хітових шоу, як «Танці з зірками», «Від хлопця до леді», «Шлюб наосліп» та Національний відбір на «Євробачення», розпочав нову справу. Він взяв на себе роль творця та ведучого програми «Головна роль» («Дім»), яка досліджує життя українських акторів.
— Українські актори вже досить давно дещо «застаріли», — зауважив Олексій, нещодавно проливаючи світло на мовчання навколо конфлікту між Ротару та Меладзе. — Однак нарешті настав їхній час вийти на сцену.
В ексклюзивній розмові з «ФАКТАМИ» Олексій Гончаренко поділився спогадами про початок вторгнення, свої переживання за родину, боротьбу з депресією та відродження театральної сцени.
«Ми провели прослуховування для «Останнього героя» і мали поїхати на Філіппіни у травні 2022 року»
— Олексію, як ти справляєшся після нещодавніх складних ночей у Києві?
ВІДЕО ДНЯ
— Мені вдається спати, бо я виробив особисту стратегію ще з часів Першої світової війни. Щоночі я приймаю півпігулки снодійного і чую все лише «в одне вухо». На жаль, багато хто вже звик до неспокійних ночей. Крім того, я вірю в долю…
— Тож ви не шукаєте притулку в бомбосховищі.
РЕКЛАМА
— Я ніколи там не був. Щоправда, моя родина живе за містом, і психологічно тут легше, ніж тим, хто живе у багатоповерхівках. Мені спокійніше, коли я ближче до землі. Хоча… звісно, це лише ілюзії. Щоранку, коли я прокидаюся живим, а поруч зі мною моя родина, я розумію, що є лише один шлях уперед — жити.
— Як змінилося ваше життя за чотири роки Першої світової війни?
— Трансформації почалися ще до війни. Наразі ми стикаємося зі значною кризою. Сектор розважального телебачення, якому я присвятив своє життя, переживає важкі часи: еволюція сучасного телебачення, стимульована розвитком соціальних мереж, збіглася з воєнним часом. Таким чином, ми маємо справу з подвійною кризою.
РЕКЛАМА
— А перед великою війною…
— У нас було тринадцять проектів у розробці. Ми вже провели прослуховування на «Останнього героя» і мали поїхати на зйомки на Філіппіни у травні 2022 року. Ми також працювали над такими проектами, як «Обмін жінки», «Шлюб наосліп», «Богиня шопінгу» та «Хлопці». Мюзикл «Роксолана» планувався у співпраці з Держкіно. Війна все зруйнувала. Тим не менш, я прагну до філософського підходу. Тож з’явиться щось інше. До речі, я нарешті взявся за справи, які відкладав роками.
— Авторський проєкт «Головна роль» на каналі «Домашній»?
— Саме так. Тому що українські актори вже давно «застаріли». Ця вистава розповідає про те, що акторів визначають їхні ролі. Звідси й назва «Головна роль». Якщо актору її не призначити, ми його не впізнаємо. Ось чому моя кінцева мета — «зламати» цей бар’єр. До речі, я також почав розглядати можливість створення театрального проєкту.
— Ви самі колись виступали на сцені як актор.
РЕКЛАМА
— Це було давно. Зараз є багато молодих та цікавих акторів, яких я хочу відзначити. Паралельно з моїми телевізійними проектами я прагну стати театральним продюсером. Тому я активно шукаю нові можливості. Можливо, це відбудеться на сцені театру імені Лесі Українки, з якого я колись пішов. А якщо я не зустріну продюсера, який би розпізнав мій талант, моя місія — допомагати молодим талантам.
“Родичі з Америки щодня телефонували та закликали: їдьте”
— У 2022 році, безпосередньо перед вторгненням, ви брали участь у підготовці Національного відбору на Євробачення.
— Дійсно, і в травні ми разом з гуртом «Калуш» поїхали до Турина та здобули перемогу в пісенному конкурсі.
— Чи був у цьому політичний аспект?
— Звичайно. Однак пісня «Стефанія» вже здобула популярність ще до конкурсу. У той період ми відчували величезну підтримку з боку України з усіх боків. Це був визначний момент єдності. Ми не будемо применшувати досягнення «Калуші», але визнаємо, що на той час все не могло розгортатися інакше. Я глибоко шкодую, що цей гурт не скористався своєю перемогою.
— Що ви пережили 24 лютого?
– Два тижні тому родичі з Америки телефонували мені щодня і благали: йдіть. Я й гадки не міг, що почнеться масштабна війна. Увечері 23-го я був у кіно з друзями на прем’єрі комедії. Потім ми святкували. Однак було якесь дивне відчуття, ніби щось мало статися. Здавалося, що війна вже назріває… Вранці 24-го дружина стривожила мене словами: «Почалося». Я швидко привіз маму з Березняків до нас додому, і кілька днів ми не виходили на вулицю. Ми відчували себе ніби приклеєні до землі. У найгірших кошмарах я не міг собі такого уявити…
Олексій Гончаренко з родиною
Читайте також: «Я не милася кілька днів, не могла ні їсти, ні спати»: акторка та комік Лера Товстолес про випробування Великої війни
— Що зникло з вашого життя назавжди?
— Як і багато хто, я колись дуже цінував плани. Так було раніше. Тепер… Ми чотири роки живемо без відчуття завтрашнього дня. Це страшно, але я адаптувався. Два роки це була боротьба, але тепер я більше не чекаю закінчення війни; я не зациклююся на цьому, а просто прагну жити…
