Два роки тому росіяни викрали у Новій Каховці Сергія Цигіпу — українського журналіста, майора запасу. Довго про нього не було достовірної інформації, окрім відеосюжету, де викрадачі змусили Сергія розказувати якісь нісенітниці про Бучу. Аж поки «знайомі знайомих» не повідомили, що бачили його в СІЗО Сімферополя. З великими труднощами вдалося з’ясувати, що його звинувачують у шпигунстві. З того часу минули слідство, суд (прокурори вимагали 19 років позбавлення волі, засудили до 13), апеляція (що нічого не дала). Його дружина Олена прикладає усіх зусиль, щоби Сергія внесли до списків на обмін, бере участь у акціях.
ВІДЕО ДНЯ
Так, про Цигіпу та інших в’язнів сумління, розповідає артпроєкт «Будь ласка, звільніть пташок!», що вже проходив у Києві, Одесі, Дніпрі, Гаазі. Цією та іншими акціями активісти намагаються привернути увагу суспільства та влади до проблем цивільних, викрадених окупантами. Напередодні другої річниці викрадення Сергія, «ФАКТИ» поспілкувалися з Оленою Цигіпою.
Сергій та Олена Цигіпи
«Навіщо вам адвокат? У вас вже є адвокат, призначений від фсб»
— Як вам вдалося виїхати з Нової Каховки?
РЕКЛАМА
– Волонтери з Херсону організовували евакуацію у Запоріжжя, там черга була на 2 місяці. Але зателефонувала донька з Києва: «Мам, там хтось не підтвердився і є три місця, якраз вас троє. Завтра зранку формується колона, вам потрібно бути в Херсоні — вас заберуть, якщо встигнете». І так нашвидкуруч ми з 80-річною мамою Сергія та моїм сином виїхали, — розповіла Олена Цигіпа. — На жаль, довелося лишити в окупації Айса та Ципу (собака та кішка. — Авт.), прилаштували їх до рідні.
Добиралися 5 днів. Автобус ламався, у Василівці забрали в нас документи і три дні не випускали. Там величезна черга, матусі ходили до них, показували, що вони з дітками хворими — там і аутисти були, і когось везли на операцію… А коли вже доїхали до Запоріжжя і до нас зайшли вже наші, то хтось із дітей спитав: «Мамо, це наші?» А військовик: «Так, синку, це наші». Дитина: «І ми більше ніколи не побачимо машини з „зетками“?» І він так каже: «Я тобі обіцяю — ви більше ніколи не побачите машини з «зетками». Так, знаєте, аж до сліз.
РЕКЛАМА
— А коли про Сергія якісь вісті надійшли?
– У квітні 2022 року з’явився той пропагандистський сюжет. А наприкінці травня дружина людини, що із Симферопольського СІЗО повернулася до Херсона, розказала мамі Сергія, що її чоловік бачив Сергія у СІЗО під час прогулянки і чув його прізвище, коли у них там були якісь переклички. А вже влітку, коли ми були в Києві, хтось (потім з’ясувалося — з російської поліції) у тelegram написав доньці Сергія, що потрібні його документи і речі, нібито його будуть випускати. Вона була за кордоном, то ми з ним сконтактувалися. Він написав, що військовий квиток потрібний, закордонний паспорт, український. Я пояснюю, що паспорт у Сергія був при собі, бо тоді окупанти в будь який момент могли зупинити й перевірити документи, а той: «Шукайте, Сергій сказав, що вони вдома».
Подружжя Цигіпів у Новій КаховціРЕКЛАМА
За три дні у Новій Каховці зібрали якісь речі, щось із документів, пишу: «Давайте призначимо зустріч, людина принесе вам пакунок». А він став вимагати, щоб я сказала прізвище, ім'я по батькові, хто на зустріч приїде. «Навіщо вам ці дані? Ви просто в місті десь заберете пакунок». «Что вы начинаете цирк устраивать! Мы все равно его задержим и допросим». Тож ми відмовилися — невідомо, чи випустять Сергія, а людину, що наважилася зробити добру справу, підставлять.
— А як, врешті, вдалося зв’язатися із Сергієм, знайти йому адвоката?
– Знайти адвоката допомогла правозахисна організація, перший гонорар йому також вони сплатили. 276 стаття — «шпигунство», тому справа секретна, й не всі адвокати допускаються до таких. Вони повинні мати доступ до держтаємниці, дають підписку тощо. Потім я вже платила — з Міністерства реінтеграції кошти мені надійшли, робила збір через facebook. На апеляцію також від Мінреінтеграції кошти були.
Читайте також: «Взяли в полон росіяни»: на окупованій території зникла українська журналістка Вікторія Рощина
Адвокат і знайшов Сергія. Він написав купу запитів у різні міста росії, Криму — серед негативних відповідей був один лист, де не називаючи прізвище Сергія написали, що людина, про яку йдеться в запиті, «затримана фсб, зараз з'ясовують, чим і як він нашкодив російській федерації під час спеціальної військової операції». Перед Новим 2023 роком зателефонував мені адвокат, сказав що Сергія звинувачують за 276 статтею, це просто був жах для мене якийсь.
До 7 серпня 2023 адвоката не допускали до справи. Кожного разу на слідчих діях Сергій казав слідчим, що у нього є адвокат за угодою. А йому відповідали: «Навіщо вам адвокат? У вас вже є адвокат призначений від фсб безкоштовний, навіщо дружині витрачати кошти. Ви відома людина, найнятий адвокат буде лише піаритися на вашій персоні». А потім його примусили написати відмову від послуг мого адвоката. Я отримала цю відмову, відправила її на експертизу тут в Києві — вони сказали, що дійсно це рука Сергія, але написано під тиском.
Сергій за гратами
Ми билися, я писала в прокуратуру Сімферополя, Криму, в офіс омбудсмена Крима, в адвокатську палату. І лише 7 серпня на першому засіданні суду Сергій при всіх зробив заяву, що відмова підписана під тиском, катуванням, і що він вимагає свого адвоката. Лише після цього мого адвоката допустили до справи, він почав працювати із Сергієм.
— А звідки Сергій знав, що в нього є його адвокат?
– Ми не можемо розголошувати як, але нам вдалося передати. Я не спілкувалася з чоловіком взагалі. Адвокат фсбшна два рази передала записки — нейтральні: «Дякую тобі за посилки, наступного разу поклади мені цукор», — це така записка, що просто я знаю, що він живий.
Скрин пропагандистського відео. «На цьому відео видно, що на обличчі та голові Сергія є сліди побиття. Також я помітила, що він інколи підтримував праву руку, тобто вона була або зламана, або вивихнута. Коли він тримав у руці комп’ютерну мишку, то я побачила, що його середні пальці мали чорно-жовтий колір. Подумала, що їх теж могли вибити або зламати. Ми ще припустили, що в нього зламані ребра, оскільки він дуже обережно видихав повітря в деяких моментах. Ще припустили, що в нього зламане перенісся», – описує свої враження Олена.
— Тобто посилки ви мали змогу передати.
– Так, через треті руки. Через знайомих домовлялися з людьми, передавали гроші, ті вже купували потрібне для передачі й передавали. Але то вже тільки після того, як адвокат отримав відповідь, що Сергій під слідством фсб. Передачі приймають лише для тих, хто знаходиться під слідством. Тим, хто знаходяться там як люди-невидимки, щодо яких не відкриті справи, посилки не можна передати. До мене зверталися дружини і мами, які точно знають, що їхні рідні теж знаходяться в Сімферополі, але ніяких офіційних підтверджень цьому немає, і справи по них не відкриті — то їм передачі не приймають.
«Таких, як мій чоловік, там через одного — «тероризм», «шпигунство», «екстремізм»
— А як Сергій себе почуває, як з ним поводяться — є достовірна інформація?
— Він не жаліється відкрито, але кілька разів мені надсилали від нього акровірші в записках. У вірші «Полон» перше речення: «Приниження, тортури, приниження».
Фото записки від Сергія з полону
— Окрім того що Сергій в суді заявив, що він громадянин України і цей суд він не признає, є якась інформація, що саме за шпигунство йому інкримінували, в чому воно полягало?
– Адвокат інформацію по справі мені не передає — там у нього підписка про нерозголошення, він боїться й за себе й за родину. Але навіть якщо подивитися facebook, тelegram Сергія — вони відкриті для всіх — там явно видна його проукраїнська позиція. Видно пересування військової техніки, бо йому люди телефонували і надсилали зі всієї Херсонщини інформацію. Вони боялися, не знали куди можна цю інформацію надіслати, тому надсилали Сергію. Можливо, щось із видалених з телефона файлів відновили. (Сергій, зокрема, вів тelegram-канал «Майор Вихор», де викладав і відео з окупованої Нової Каховки, й інформацію про бойові дії в Україні, й корисну волонтерську інформацію. Як виявилося, канал замість підпису «Майор Вихор» чомусь деанонімізував Сергія, став називатися «Цигіпа». На питання, чи не боїться він публікувати це під боком у окупантів, Сергій відповів: «Та вже пофіг». І за кілька днів зник. – Авт.)
З перших годин вторгнення місто було окуповане, люди розгубилися. І така людина, яка б повела за собою, повинна була бути. Сергій не розгубився, згуртувався з хлопцями з муніципальної охорони і вони кілька днів патрулювали ночами, поки не оголосили комендантську годину, щоб не було мародерства.
Читайте також: В Україні сподіваються на міжнародну допомогу у звільненні викрадених у Мелітополі журналістки Ірини Левченко та її чоловіка
Як журналіст він розумів, що потрібно донести до людей правду. Бо ми дивилися «Єдині новини», там розповідали про різні міста, села, а про Нову Каховку мовчали — ніхто ж не надавав їм ніякої інформації звідси. Сергій почав зв'язуватися з телеканалами, виданнями, і йому телефонували — він розповідав, що тут відбувається, надсилав відео. Вважаю, що Сергій зробив свою справу.
— Наразі переказати кошти з України в росію не можна. А як оплачували адвоката?
– Мінреінтеграції щорічно виділяє кошти родинам полонених для оплати адвокатів. І все — більше нічим вони не допомагають ні інформаційно, ні пошуками адвокатів, ні пошуками наших рідних, нічим взагалі. Як, через кого їх передати, ми вже шукаємо самі. І, звичайно, не розкриваємо цей секрет, бо це дуже небезпечно для цього ланцюжка.
І наша влада, й ООН, Міжнародний Червоний Хрест — вони всі розводять руками і кажуть що цивільних полонених росіяни «повинні відпустити». Як достукатися до них? Вони вважають мого чоловіка цивільним, а там він — «шпион». А якщо шпигун, то це політичний в'язень. Як знайти оцей консенсус, щоб додати його у список на обмін? Я вже не знаю, в які двері стукати, куди кричати. І таких же, як мій чоловік, там через одного — «тероризм», «шпигунство», «екстремізм»…
Дружини і матері викрадених росіянами об’єдналися в громадське об’єднання «Цивільні в полоні» і проводять акції в Україні та за її межами
Ми, дружини і матері викрадених росіянами, об'єдналися в громадське об'єднання «Цивільні в полоні» й раз на місяць ходимо то в Координаційний штаб, то в офіс омбудсмена, мирні акції організовуємо і списки на кожну зустріч друкуємо, додаємо все нові прізвища. Але нам кажуть, що ми не можемо додавати цивільних на обмін і міняти цивільних на військових, тому що це порушення женевських конвенцій. Кажуть: «Якщо почнемо цивільних на військових міняти то окупанти будуть пачками людей хватати, щоб поповнювати обмінний фонд».
— А те, що він колишній військовик, майор запасу?
— Для них це не аргумент.
Як повідомляли «ФАКТИ», у списку ув’язнених медійників, складеному Європейською федерацією журналістів — 17 незаконно заарештованих росією на тимчасово окупованих територіях українців. За даними Комітету із зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Верховної Ради росія утримує в заручниках щонайменше 26 українських журналістів. Серед них — кореспондент УНІАН Дмитро Хилюк, колишня власкор «ФАКТІВ» Ірина Левченко, Сергій Цигіпа (також, до речі, неодноразово друкувався у «ФАКТАХ»), фрілансер Вікторія Рощина.
