Готуючись до операції у Курській області, військове керівництво України розглядало кілька сценаріїв наступальний дій у найслабших місцях російської лінії: удар по Брянській області на півночі; страйк в Курській області; поєднання двох або більше сценаріїв. Головна мета полягала в тому, щоб змусити відвести війська росіян, які зосереджені на Донбасі, та створити козир для будь-яких майбутніх переговорів. Генерал Сирський тримав свої плани в секреті, ділячись ними лише з вузькою групою генералів і силовиків. Він спілкувався з президентом сам-на-сам, без його штабу. Армійська розвідка зробила значну частину роботи, а українську військову розвідку підключили лише на пізньому етапі, пише Economist.
ВІДЕО ДНЯ
Західних союзників також навмисно залишили в невіданні, стверджує джерело.
«Сирський мав дві попередні операції, зірвані Заходом. В одному випадку був організований витік росіянам, а в іншому був наказ перервати підготовку», — сказав інсайдер.
Обмеження спілкування за принципом «необхідність знати» дозволило українцям розпочати атаку до того, як росіяни зрозуміли, що відбувається.
РЕКЛАМА
«Вони зрозуміли, що щось відбувається, але, ймовірно, припустили, що нам знадобиться американський дозвіл на таку сміливу операцію».
Будучи поставленим перед фактом, Захід не заперечував.
РЕКЛАМА
Генерал Сирський ввів ворога в оману, приховавши прибуття його найбільш загартованих дивізій. У прикордонні ліси під приводом оборони від нібито російського нападу на Суми стягнули підкріплення. Водночас в українських ЗМІ з’явився наратив про швидке вторгнення росії.
«Ротація відбулася десь за півтора тижні до початку Курської операції, — згадує один з бійців ЗСУ. — Росіяни продовжували вірити, що ми просто захищали кордон».
РЕКЛАМА
Самі бійці почали підозрювати, що відбувається щось велике, на початку серпня, коли їм раптово видали спорядження: нові каски з інтегрованими навушниками, нові автомати. 80-та бригада почала підготовку до наступу другої хвилі. Генерал Сирський зберіг більшість своїх атакуючих сил для цієї другої лінії, тому, можливо, росія спочатку вважала прорив не надто серйозним. Солдати кажуть, що не повірили своєму командиру, коли той розповів їм про плани.
«Ми сміялися, — згадує рядовий Сергій. — Ми жартували, що це не 1 квітня. Командир лише посміхнувся, знаючи, що ми не здогадуємося, що на нас чекає».
Раніше повідомлялася думка оглядача про ситуацію на Курщині: росіяни вже майже в оточенні.