«Тож беріть його зброю і стріляйте»: в Києві попрощались із бійцем-поетом Максимом Кривцовим

У столиці попрощалися з військовим і поетом Максимом Кривцовим з позивним «Далі». Віддати шану прийшли близько тисячі людей — родичі, друзі, побратими і ті, хто не знав його особисто.

ВІДЕО ДНЯ

33-річний Максим воював з 2014 року в складі ДУК ПС (67ОМБР), у вільний час на фронті писав вірші та незважаючи на складні умови, в 2023 році видав збірку «Вірші з бійниці». 7 січня 2024 року воїн шляхетно загинув, захищаючи Україну від московських загарбників. Героя відспівали у Михайлівському Золотоверхому соборі. А вже далі похоронна процесія вирушила на Майдан Незалежності.

1

«Гортаючи наше з Максимом старе листування, яке охоплює перший рік його участі у російсько-українській війні, я шукала слова, аби у цей важкий час звернутись до вас Влучні слова. Слова про те, як Максим вперше переповнився гордістю й духом, побачивши кадри звільнення Маріуполя — і вирішив стати до лав Добровольчого Українського корпусу. Про те, як він замовляв привітання для хлопців з третьої роти на радіо, яке вони слухали усі разом на околицях ДАПу, — своїми спогадами про бійця поділилася письменниця Олена Герасим’юк. — Про терикон під Авдіївкою, що схожий на Ведмежу гору, чи то б пак на пса, який приліг відпочивати, на старого чорного пса. Про дідуся, який виринав з туману просто перед їхніми позиціями і неспішно штовхав уперед старого велосипеда. Максим писав, що то сам Святий Петро кожного ранку ішов на роботу на шахту повз них. Про те, як у перший вечір на позиціях вони з хлопцями ледь не побилися, сперечаючись про Шевченка, а потім помирились, пиляючи дрова, щоб зігрітись. Про те, як у сухій землі Донбасу живе маленька комашка, яка любить передавати усім вітання. Про те, що нам треба боротись не тільки за саму цю землю, але і за людей на ній, за їхні серця, за їхній розум».

РЕКЛАМА

За її словами, Максим Кривцов залишив по собі колосальної висоти поезію, багато спогадів, листування, цікавих фактів доби, відеозаписів.

«Максим залишив нам не просто вірші та свідчення доби, а свою найпотужнішу зброю. Саме ту зброю, яка влучає не по території чи у ворога, а у людський розум та душу. Він залишив нам такі набої, які не вбивають, але проростають у м'якому ґрунті сердець залізним зерням пам'яті.

РЕКЛАМА

Коли я читала наше з Максимом старе листування, щоб звернутись до вас у цей час саме його словами, я зрозуміла — він залишив нам багато роботи. Своїм побратимам на фронті він залишив багато роботи. Історикам літератури, які будуть досліджувати і фіксувати потужний пласт мілітарної творчості очевидців, залишив дуже багато роботи. Всім, хто продовжить боротьбу навіть після Перемоги у цій війні, хто буде охороняти наші спільні цінності навіть задовго після завершення вже нашого з вами фізичного існування, залишив дуже багато роботи.

Гадаю, Максим сказав би, що зброя дана нам зараз для того, аби не зупинятись у своїх діях, аби здобути свою Перемогу, а ще для того, аби захистити крихітний паросток любові, що росте із залізного зерня його пам'яті, його звитяги та його віршів. Тож беріть його зброю і стріляйте".

РЕКЛАМА

1

Після прощання в Києві траурна процесія вирушила до Рівного — рідного міста Максима. Там його й поховають 12 січня на Алеї Слави.

Так як збірку віршів бійця-поета розкупили за день, видавництво «Наш формат» планує в лютому випустити новий тираж. Виручені кошти підуть родині та на просвітницькі книжкові проєкти для військових.

Раніше повідомлялося про загибель на фронті відомого поета та волонтера Гліба Бабіча.

Джерело

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *