Цього року свято Воскресіння Ісуса Христа припадає на 20 квітня. Великдень настає після Страсного тижня і має найбільше значення в християнській спільноті в усьому світі. Час проведення цього свята (будучи рухомим святом) було встановлено Першим Вселенським собором у Нікеї в 325 році. Воно має відбутися в першу неділю після першого повного місяця весни, після весняного рівнодення.
В українській культурі сформувалися неминущі традиції, деякі з яких передані нашими бабусями та прабабусями, а інші ми відкриваємо завдяки працям етнографів. Про відомі та маловідомі звичаї, пов’язані з Великоднем, із «ФАКТАМИ» поділилася етнограф, старший науковий співробітник експозиційного відділу Національного музею архітектури та побуту (м. Пирогова) Ніна Главацька.
Писанки символізували відродження весни і нескінченність життя.
— Кожного року Великдень припадає на інше число, але завжди в неділю, — пояснює Ніна Главацька. — Вербна неділя, Вознесіння Господнє і Трійця залежать від пасхального календаря, а Різдво, Хрещення і Благовіщення припадають на постійні дати. Воскресіння Христове знаменує перемогу добра над злом, життя над смертю, звільнення людства від гріха, рух до свободи, любові, добра і вічного життя. Згідно з біблійними розповідями, на третій день після розп’яття Ісуса жінки-мироносиці — Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова, і Саломія — прийшли до гробу Господнього, щоб намазати Його тіло пахощами, але знайшли гріб порожнім. Ангел сповістив їм Воскресіння Господнє.
ВІДЕО ДНЯ
Воскресіння Христа і жінки на гробі. Фра Анджеліко (1440 – 1442)
В Україні святкування Воскресіння Ісуса почалося наприкінці першого тисячоліття з прийняттям християнства. Це свято збігалося з язичницькими святами, які святкували рівнодення (походить від поклоніння сонцю). З часом християнський Великдень увібрав і адаптував багато давніх язичницьких традицій. Це стосується і великодніх символів — крашанок, пасок і крашанок. Ці прикрашені яйця, символізуючи сонце, почали символізувати Воскресіння Христа, небесне царство, підтримку вічного життя та присутність Бога в людському існуванні. Кожен колір писанки мав своє значення, символізував не лише весняне пробудження природи, а й вічність життя, радість Великодня, прощення.
РЕКЛАМА
Як тільки дзвонив на утреню на Великдень, селяни чи жителі міста стікалися до церкви з дітьми, бо мало хто залишався вдома. Примітно, що вислів «Христос Воскрес» має значну магічну силу в народних віруваннях. Бажаючі розбагатіти стояли в кутку церкви, тримаючи в руках срібну монету. Коли священик проголошував «Христос Воскрес», замість відповіді «Воістину Воскрес» казали: «Я маю Анталуз!». Вважалося, що це наділяло срібну монету магічними властивостями, забезпечувало повернення до власника та приносило додаткові багатства.
Пимоненко М. «Пасхальна заутреня», 1904р.
Коли священик проголошує «Христос Воскрес», замість того, щоб відповідати «Воістину Воскрес», можна загадати собі бажання, яке, як вважається, здійсниться.
РЕКЛАМА
Люди вірили, що якщо відвідати цвинтар і перехреститися з покійними батьками саме в той момент, коли «Христос Воскрес!» вперше співають у церкві, могли почути відповідь із гробу: «Воістину Воскрес!»
Після літургії біля церкви або в притворі освячують «святині»: крашанки, паски, масло, сир, порося з хроном у роті, печеню, сало, ковбаси. Крім того, до складу входять мак, ладан, сіль, часник, полин і вино, які, за повір’ям, допомагають від різних нещасть. Господині готують ці речі заздалегідь, кладуть у кошики (на Гуцульщині — дерев’яні пасківники чи доринники, або торби «бесаги», скатертини «обруси»). Кошики прикрашені вишитими рушниками, прикрашені барвінком і свічками.
Після Богослужіння люди вітають один одного зі святом і причащаються до Хрещення. Під час Хрещення прийнято цілуватись і обмінюватися крашанками чи пасками. Яйце, отримане під час першого хрещення, цінується, оскільки вважається, що воно має велику силу. Серйозним проступком вважалося не приймати писанки після Хрещення.
Після утрені літні люди відвідували могили, щоб освятити своїх покійних родичів.
РЕКЛАМА
До наших днів збереглася традиція освячувати на Великдень у церкві кошики з їжею.
Перед тим як сісти за стіл, вся родина мила руки.
На Західній Україні, повернувшись додому, господарі не відразу заходять до хати, а обходять всі будівлі в господарстві, посипаючи їх освяченою сіллю, щоб «відігнати нечисту силу». Після цього господиня заходить до хати готувати стіл, а господар іде до стайні з освяченою сіллю, щоб зустріти худобу. Господар підходить по черзі до кожної тварини, кладе їй на спину освячену сіль і каже: «Який гарний подарунок,
