Не кажіть уже те слово – сміття / Мagnific. Ілюстративне фото
Суржик не завжди сприймається як грубий або неприродний. Інколи він настільки увійшов у звичку, що ми перестаємо його помічати, особливо у повсякденному житті.
Деякі слова суржику виявилися надзвичайно стійкими. Вони витримали випробування часом і досі присутні у мовленні українців. “Мусор” – один із таких прикладів. Розповідаємо, як його замінити, посилаючись на “Горох”.
Чому варто відмовитися від слова “мусор”?
Це слово стало частиною нашої щоденної рутини, як вдома, так і на роботі. Воно також є причиною дрібних побутових суперечок та жартів – “Хто винесе сміття?”. “Винеси сміття”, “біля смітника”, “пакет для сміття”… Такі вислови ще можна почути у багатьох українських містах.
Слово “мусор” запозичене до української мови під впливом російської. У сучасній українській літературній мові правильним є слово “сміття”.
Походить воно від праслов’янського – sъmetьje, пов’язаного з *sъmesti “змести” *sъmetti, утвореного з основи дієслова “мести”. Оскільки це слово має праслов’янське коріння, воно споріднене з багатьма слов’янськими мовами: білоруське – сме́цце, польське – śmiecie, чеське – smetí, словацьке – smet’, верхньолужицьке – smjeće, болгарське – смет.
Існує також пояснення, що іменник “сміття” походить від давнього слова “сміт”, яке означало дрібні залишки, відходи, пил, те, що обсипалося або залишилося після роботи.
Первісно “сміт” позначало дрібні частинки, полову, відходи, а згодом його значення розширилося, охопивши всі непотрібні залишки. Навіть існує слово “сміть”, яке є синонімом завірюхи чи метелиці.
Зверніть увагу й на наголос у слові. Радіоведуча Ольга Багній зазначила, що він може бути подвійним. Можна говорити:
-
“смІття” і “сміттЯ”,
-
“смІтник” і “смітнИк”.
Наголос у слові “сміття”: дивіться відео
До речі, від слова “сміття” утворилася ціла низка сучасних слів: “смітник”, “сміттєзвалище”, “сміттєвоз”, “сміттєсортування”, “сміттєпереробний завод”, “сміттєспалювальний завод”. Зверніть увагу: правильно говорити “смітник”, а не “мусорник”.
Українська мова багата на слова з цим коренем:
• смітинка;
• смітити;
• засмітити;
• засмічувати;
• сміттєвий.
Якби словом “мусор” було нормативним, українська мова не мала б такої природної системи словотворіння. Саме це ще раз підтверджує, що “сміття” – це органічне для української мови слово, яке існує в ній протягом багатьох століть.
До слова, російське “мусор” має й негативну конотацію – так називали представників правоохоронних органів, особливо під впливом популярних кримінальних фільмів 90-х років ХХ століття. Українське слово “сміття” для цього випадку не підходить.
Цікаво! У нашій мові є ще одне цікаве споріднене слово – посмітюха. Воно має кілька значень: так називають солов’я-чубатку, дитячу гру, а також вживають як лайливе слово щодо нечесної або брудної людини.
Але й саме слово “сміття” можна замінити синонімами чи уточнювальними словами. Залежно від контексту, можна сказати:
-
відходи;
-
непотріб;
-
покидьки;
-
мотлох;
-
покид;
-
лушпиння (щодо очищення овочів чи фруктів);
-
обрізки;
-
потерть.
Українська мова завжди надає можливість обрати найбільш влучне слово.
Від слова “сміття” походить і відомий вислів “не виносити сміття з хати”, що означає не розголошувати особисті чи сімейні проблеми стороннім. Цей фразеологізм існує в українській мові вже кілька століть. Також існує прикмета: не виносити сміття з оселі після заходу сонця, оскільки вважалося, що тоді гроші в домі “водитися” не будуть.
Боротьба за українську мову починається не зі складних правил, а зі звичайних побутових слів. Тому разом зі своїм побутовим непотребом, позбудьтеся й слова “мусор”. Говорімо українською!