Відчайдушний: значення та етимологія Відчайдушний — це той, хто перебуває у стані глибокого відчаю, хто втратив будь-яку надію та спокій. Він може діяти рішуче, необдумано, йдучи на крайні заходи, оскільки відчуває, що йому нічого втрачати. Походження слова “відчайдушний” пов’язане з давньослов’янським словом “відчай”, що означає втрату надії, безнадійність. Прикметник “відчайдушний” утворився від цього іменника за допомогою суфікса “-н-” та закінчення “-ий”, що вказує на прикметникову форму. Таким чином, “відчайдушний” буквально означає “той, хто сповнений відчаю”.

Хто такий – відчайдух? / “Як козаки листа писали турецькому султану”. Ілля Рєпін

Мова часто формує образи, які не варто сприймати буквально. Вислів “відчайдух” є одним із таких прикладів. Він складається з двох добре знайомих слів, але разом вони формують абсолютно нове значення.

Кого ж слід називати відчайдухом і яке значення цього слова, розкажемо з посиланням на “Горох”.

Хто такий “відчайдух”?

Існують слова, значення яких на перший погляд здається очевидним, але при уважнішому розгляді відкривається зовсім інша історія. Саме до таких належить слово “відчайдух”. Здавалося б, це просто людина, яка перебуває у стані відчаю. Проте, насправді, відчайдух – це зовсім не про безнадійність.

Згідно зі словниками української мови, відчайдух – це хоробрий, рішучий, безстрашний чоловік (або жінка), який не боїться ризикувати та готовий діяти навіть у найскладніших ситуаціях.

Наприклад:

Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

• “Він справжній відчайдух – першим кинувся рятувати людей.”
• “Лише відчайдухи наважувалися вирушати в такі небезпечні мандрівки.”

Це слово має виразний позитивний відтінок і часто передає захоплення чи повагу до чиєїсь сміливості.

Чому ж саме “відчайдух”? На перший погляд, слово складається з двох частин: відчай та дух.

Саме тому деякі люди помилково вважають, що відчайдух – це людина, яка втратила надію. Насправді ж значення сформувалося інакше.

Мовознавці пояснюють, що відчайдух – це той, хто діє так, ніби вже не зважає на небезпеку, не стримує свій дух страхом. Тут “відчай” означає не пригніченість, а крайню рішучість, коли людина готова ризикувати заради поставленої мети. Отже, відчайдух – це не той, хто опустив руки, а той, хто знаходить у собі силу діяти.

Залежно від контексту, відчайдуха можна назвати:

• сміливцем;
• смільчаком;
• хороброю особою;
• зірвиголовою;
• шибайголовою;
• вар’ятом;
• безстрашним;
• сміливою душею;
• ризикованою людиною.

Проте саме слово “відчайдух” передає особливий відтінок – готовність ризикувати навіть тоді, коли інші не наважуються.

Якщо ви поціновуєте творчість Козака Сіромахи, то, безсумнівно, чули його пісню “Відчайдух”, яка точно описує, хто це. А якщо ні, то долучайтесь до знайомства з цим дуже влучним словом.

Пісня “Відчайдух” від Козака Сіромахи: дивіться відео

“Відчайдух” – це настільки образне слово, що його охоче використовували українські письменники. У художній літературі ним часто називали козаків, мандрівників, воїнів чи героїв, які не відступали перед обличчям небезпеки.

• Вона хотіла б побачити, як Нора і Юра з’їжджають з гори. Адже про це в домівці чуда оповідають .. Ми справді вибралися нишком обидві, щоб підглянути тих одчайдухів. (Ірина Вільде).
• Дув [Іван] у відчаї .. Пустився, як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Пустився, як той відчайдух Юра не раз пускався. (Антін Крушельницький).

І сьогодні це слово не втратило своєї виразності – воно й досі звучить яскраво та колоритно.

Отже, відчайдух — це не людина у стані відчаю, а сміливець, який не боїться ризикувати та рішуче діє навіть у найскладніших умовах. Це одне з тих українських слів, у яких прихований цілий характер. І, мабуть, саме тому воно й досі залишається одним із найвлучніших означень безстрашної людини.

Джерело