Ласкаве ставлення – це більше, ніж просто любов / Magnific. Ілюстративне фото
Чи можливо одним словом висловити “любити”, “пестити”, “оберігати” та “плекати”? Українська мова дає ствердну відповідь.
Що означає слово “леліяти”, ми роз’яснюємо, спираючись на пояснення філологині Оксани Миколаївни.
Походження та значення слова “леліяти”
Українська мова багата на слова, які передають унікальні відтінки почуттів, для яких важко знайти еквіваленти в інших мовах. Наприклад, усім відоме слово “кохати”, яке виражає специфічне почуття між чоловіком і жінкою.
Ще одне неповторне слово описує любов до дитини – лЕлія.
А дієслово “леліяти” або “леліти” має значення – оточувати ніжністю, любов’ю, турботою, дбайливо піклуватися, плекати, пестити, голубити, оберігати. Саме такою увагою батьки огортають своє немовля та дитину.
Мовознавці пов’язують його походження зі словами “люлі” чи “люляти”, тобто колисати дитину, співаючи їй колискові. Адже колискові співають саме дітям, і в багатьох таких піснях є слова “ай люлі”. Та й дитяче ложе, що підвішувалося в оселі до стелі, теж називали – люлька. Це слово знаходимо і в колисанках:
“Ой лю-люлі-люлі,
Налетіли гулі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі.”
А маленьку дитину також співзвучно називали – ляля. Батьків ж колись зверталися один до одного – лельо і леля, використовуючи лагідні форми.
У давніх слов’ян “Леля” була божеством весняної обрядовості, уособленням молодості, любові та відродження природи. Тому корінь лел- здавна асоціювався з ніжністю, турботою та життям.
Значення слова “леліяти”: перегляньте відео від Оксани Миколаївни
Як вживати слово “леліяти”?
Слово “леліяти” належить до наймелодійніших в українській мові та передає безумовну любов до власної дитини. Саме тому ми кажемо: “леліяти дитину”.
У переносному ж сенсі – дбайливо плекати почуття, думки, прагнення чи мрії: “леліяти мрію”, “леліяти надію”, “леліяти спогади”. Його також можна застосувати, описуючи свою працю, догляд за чимось – тваринами, садом чи городом.
Недарма слово “леліти” часто зустрічається в українській літературі. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Олесь та інші класики вживали його не лише стосовно дітей чи рослин, а й щодо мрій, сподівань, любові та пам’яті. Адже можна плекати не тільки когось, а й те, що дороге серцю.
- Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла. (з народної пісні).
- Любов, що кохає й найменшого брата, Собою весь світ обіймає й леліє. (Іван Франко).
- Саджанець мій росте! Бо з любов’ю вирощую, для тебе лелію. (Олесь Гончар).
Цікаво! “Леліти” не є повним синонімом слова “любити”. Любити можна без яскравих проявів, а леліти – це завжди дбати, оберігати, пестити й підтримувати. У цьому слові закладена дія, постійна увага та тепло.
Сьогодні ми часто замінюємо його словами “доглядати”, “піклуватися” або “оберігати”. Однак жодне з них не передає тієї ніжності, яку містить “леліти”. Тому варто частіше повертати це слово у своє мовлення – адже воно є одним із тих, що найкраще відображають українське відчуття любові через турботу.