Згідно зі статистикою Державної судової адміністрації України, потреба фінансових ресурсів для судової системи на 2026 рік оцінюється у 38,2 мільярда гривень, проте передбачений бюджетом обсяг становить лише 22,7 мільярда гривень.
Марина Барсук
Українське судочинство протягом багатьох років стикається з серйозним браком кадрів та недостатнім фінансуванням, при цьому щорічно генеруючи мільярди гривень надходжень до державного бюджету. Лише за період 2025–2026 років розбіжність між потребами правосуддя та фактичним фінансуванням сягає близько 30 мільярдів гривень.
На це звернула увагу Марина Барсук, яка є суддею-спікером Північного апеляційного господарського суду та членкинею Ради суддів України.
За її словами, суди традиційно фінансуються не за штатною чисельністю суддів, а за реально зайнятими посадами. Наслідком тисяч незаповнених вакансій є не лише кадровий дефіцит, а й суттєва багаторічна економія бюджетних коштів.
«Можливо, варто поставити запитання, скільки коштів вже було зекономлено завдяки судовій владі за роки економії на вакантних посадах?», — прокоментувала Марина Барсук.
Відповідно до даних Державної судової адміністрації України, потреба системи у фінансових ресурсах на 2026 рік становить 38,2 мільярда гривень, тоді як передбачене бюджетом фінансування складає 22,7 мільярда гривень. Це означає, що система забезпечена фінансуванням лише на 59,4%, з дефіцитом близько 15,5 мільярда гривень.
Водночас, суди самостійно забезпечують значні надходження до спеціального фонду державного бюджету. У 2025 році від сплати судового збору було отримано приблизно 5,7 мільярда гривень при запланованих 3,6 мільярда гривень, що свідчить про суттєве перевиконання плану.
«Однак держава досі не оприлюднила точну суму коштів, зекономлених завдяки багаторічним вакансіям, невиплаченим зарплатам, надбавкам та пов’язаним нарахуванням. Ця сума має бути публічно розрахована Державною судовою адміністрацією України та Міністерством фінансів», — підкреслює суддя.
Проблема загострюється через брак суддів. За підсумками 2025 року, в місцевих та апеляційних судах фактично здійснювали правосуддя 4239 суддів із 6240 визначених посад. 80 судів діяли у складі 50% і менше від необхідної кількості суддів, а у 20 місцевих судах правосуддя здійснював лише один суддя.
На думку Марини Барсук, обговорення недостатнього фінансування судової системи повинно враховувати не тільки обсяг державних витрат на правосуддя, але й суму коштів, яка була зекономлена державою через багаторічний кадровий дефіцит та системне недофінансування.
«Фактично, бюджетний розрив зараз заповнюється за рахунок тих, хто не має права на страйк, оскільки суддям це заборонено. Однак у стратегічній перспективі це призводить до руйнування третьої гілки влади», — зазначає Барсук.
Вона наголошує, що в умовах повномасштабної війни оборона залишається абсолютним пріоритетом держави. Водночас, правосуддя є основоположною державною інфраструктурою, від якої залежать захист прав громадян і бізнесу, економічна стабільність та подальша євроінтеграція України.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати