До розробки системи ППО Freyja вже долучилися 13 європейських оборонних компаній. Fire Point планує завершити створення першого функціонального перехоплювача до середини 2027 року.
Коли ППО Freyja зможе перехоплювати балістику / © Associated Press
Виробник безпілотників та ракет Fire Point залучив понад десяток європейських оборонних компаній до створення проєкту протиракетної оборони Freyja. Закордонні партнери забезпечуватимуть радари, системи наведення та інші компоненти, які вже починають інтегрувати, повідомила генеральна директорка компанії Ірина Терех.
Про це інформує Reuters.
Ймовірність промаху менш як 5%: Fire Point про ППО Freyja
Офіційний старт проєкту відбувся минулого місяця в Парижі. 10 урядів та 12 оборонних підприємств, зокрема Eurosam, Leonardo, Thales і SAAB, беруть участь у розробці ППО Freyja.
Потреба в новому засобі протиповітряної оборони виникла через значний дефіцит протиракет Patriot для боротьби з балістичними ракетами, що загострився внаслідок війни між США та Іраном.
За словами очільниці Fire Point, угоди вже укладені з 13 промисловими партнерами. Базою для перехоплювача стане українська розробка FP7.X — прискорена модифікація балістичної ракети FP7. Перше успішне перехоплення цілі компанія планує здійснити до середини 2027 року.
«Наразі ми перебуваємо на найбільш напруженому і водночас найскладнішому етапі остаточного збирання всіх елементів разом із радарами спостереження, слідкуючими радарами та шукачами», — ділиться Ірина Терех.
Центром управління та інтеграції всіх систем займається норвезька компанія Kongsberg. За даними профільних ЗМІ, головку самонаведення має надати німецька Diehl Defence, розробник систем IRIS-T. У Diehl підтвердили факт переговорів з українською стороною, але утрималися від надання деталей.
Орієнтовна вартість одного перехоплювача становить менше ніж 1 млн євро — це у 4–6 разів менше, ніж вартість пострілу з Patriot.
«Ми намагаємося вмістити програму, яка зазвичай займає 20–30 років, у кілька років», — пояснює Терех.
Ірина додала, що ракета-перехоплювач вже пройшла щонайменше п’ять випробувань. Цю систему ППО створюють на базі архітектури відкритого типу, що дозволить легко змінювати комплектування — наприклад, замінювати радар Weibel на аналог від Saab. Кількість партнерів планують збільшити до 20 компаній для нарощування виробничих потужностей.
Фінансування досліджень та розробок партнери беруть на себе до моменту створення мінімально життєздатного продукту (MVP). Паралельно тривають переговори з українськими державними підприємствами.
«Ми очікуємо, що пускова установка матиме від чотирьох до шести ракет. Тож якби з однієї партії відбулося перехоплення балістичної ракети в межах MVP, це був би чудовий результат», — додала Терех.
Експерт з ракетного озброєння Норвезького інституту оборонних досліджень Фабіан Гоффман зазначає: щоб ймовірність промаху цілі з пускової установки на 4–6 ракет була нижчою за 5%, кожна ракета повинна мати точність близько 40%.
Можливу ціну в 1 млн євро за одиницю він назвав дуже низькою і вражаючою.
Ударна модифікація ракети FP7 для ураження наземних цілей вже пройшла 15 тестових запусків. Зараз триває її сертифікація Міністерством оборони України, яка має завершитися за 2–4 тижні. Перше бойове застосування цієї версії заплановане на початок осені, а більшої балістичної ракети FP9, здатної досягти Москви — на кінець осені.
Крім того, Fire Point розробляє власний двигун для крилатої ракети FP5 Flamingo.
Чому важко вразити ракетні установки РФ
Нагадаємо, після заяви президента України Володимира Зеленського про необхідність знищення російських пускових установок для зменшення ракетних ударів, радник президента Сергій Бескрестнов пояснив складнощі виконання цього завдання.
Він зазначив, що комплекси «Іскандер» не перебувають на стаціонарних позиціях, а постійно переміщуються, швидко розгортаються для запуску та одразу покидають район. Крім того, ворог здійснює запуски на відстані 140–150 км від кордону, що робить їх недосяжними для систем на кшталт HIMARS, тому удар по вже відомих локаціях є безрезультатним.
Експерт підкреслив, що для ефективного знищення мобільних установок необхідні постійне супутникове спостереження, «очі в повітрі» та високоточна далекобійна зброя, адже спіймати «Іскандер» на марші надзвичайно складно. Також складним є ураження самого виробництва цих ракет, оскільки підприємства розташовані глибоко під землею, а санкції не зупиняють процес через використання переважно російських комплектуючих та електроніки.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати