© Tom Bjorklund Ймовірно, вони позначали території.
Вчені заявили про те, що неандертальці і люди сучасного типу почали ховати своїх померлих родичів приблизно в один і той же час і в тому самому місці. На думку дослідників, поховання могли використовуватися для маркування територій на тлі конкуренції, що посилювалася, між двома видами, повідомляє IFLScience.
У ході дослідження вчені вивчили 17 людських поховань, виявлених у всій Євразії. В результаті вони дійшли висновку, що перші поховання з’явилися приблизно 120 тисяч років тому в районі Леванту. Після цього вони поширилися до Європи та Африки. Найраніші поховання Homo sapiens, наприклад, були знайдені в печерах Кафзех і Схул в Ізраїлі, а найдавніше поховання неандертальця – у печері Табун у цій країні.
Ще одним важливим місцем поховання стародавніх людей є печера Шанідар в Іраку. Тут було виявлено групу скелетів неандертальців, похованих приблизно 100 тисяч років тому.
Найбільш дивним є те, що жоден із видів не переніс цю практику зі своєї батьківщини. Так, люди сучасного типу вийшли з Африки, але найдавніше поховання на цьому континенті, яке належить дитині з Кенії, датується періодом лише 78 тисяч років тому. Неандертальці ж вийшли з Європи, але жодне поховання на континенті не є таким давнім, як у Леванті.
Тому автори нового дослідження дійшли висновку, що «звичай людських поховань, ймовірно, вперше з’явився в Леванті, звідки він, ймовірно, поширився на неандертальців у Європі». Вчені також зазначають, що концентрація стародавніх поховань у Леванті набагато вища, ніж у будь-якій іншій частині світу. І це важлива деталь, яка може розповісти, як і чому виникли такі практики.
В останній міжльодовиковий період сучасні люди з Африки та неандертальці з Європи мігрували до Леванту, де взаємодіяло кілька груп гомінідів. За словами дослідників, ці два види, ймовірно, «досліджували одні й самі географічні ніші, використовували схожі ресурси і, можливо, навіть [мешкали] в одних і тих же печерах» у межах цього відносно невеликого регіону.
Тому дослідники припускають, що «зростаюча частота поховань цих двох популяцій у Західній Азії пов’язана з посиленням конкуренції за ресурси та простір внаслідок прибуття цих популяцій». Тобто коли один вид почав ховати своїх покійних, інший наслідував йому, щоб заявити про свої права на землю.
Розглядаючи характеристики поховань Homo sapiens і неандертальців, дослідники виявили, що обидві групи ховали людей різного віку. Це вказує на те, що вони шанували померлих незалежно від того, були вони немовлятами, підлітками чи дорослими. Поряд із покійними також часто залишали підношення у вигляді останків тварин.
Але поховання неандертальців і Homo sapiens мали й важливі відмінності. Так, «неандертальці ховали своїх померлих в основному в печері, або в центрі печери, або біля стін», тоді як люди сучасного типу «ховали своїх померлих поза печерою — на терасі або в кам’яному укритті поблизу».
Крім того, Homo sapiens завжди клали трупи на спину в «зігнутому положенні», неандертальці ж ховали своїх померлих у різних положеннях. Неандертальці також використовували вапнякові камені, які клали біля голови покійних.
Раніше вчені заявили про те, що їм вдалося виявити один із найстаріших витворів мистецтва в Європі. Це ведмежа кістка, на яку 130 тисяч років тому неандертальці навмисно завдали надсічки.
