© unsplash.com/erfan_morelli Повноцінної інформації щодо використання деяких небезпечних пластикових хімікатів досі немає у відкритому доступі, наголошують вчені.
Після року вивчення наукових звітів та національних нормативних баз даних вчені, фінансовані Норвезькою дослідницькою радою, склали список із понад 16,000 «пластмасових хімікатів» – сполук, виявлених у пластмасах або ймовірно використовуваних в них, включно із сировинними інгредієнтами та добавками, такі як стабілізатори та барвники, пише Nature.
Щонайменше 4,200 хімікатів виявились «стійкими, біоакумулятивними, мобільними та/або токсичними». Це «дуже приголомшує», каже Мартін Вагнер, токсиколог-еколог із Норвезького університету науки та технологій.
Вчені також виявили, що дані про небезпеку недоступні для понад 10,000 хімічних речовин, а для 9,000 не було загальнодоступної інформації щодо того, в яких пластиках вони використовуються.
За словами Вагнера, отримати достовірну інформацію про всі ці хімічні речовини складно, частково тому, що промисловість не завжди ділиться конфіденційною інформацією.
«Це найповніший звіт на сьогодні. Представлені цифри шокують», – коментує Бетані Карні Альмрот, екотоксиколог із Ґетеборгського університету у Швеції, яка не брала участі у дослідженні.
Звіт опубліковано напередодні наступного раунду переговорів щодо договору Організації Об’єднаних Націй про глобальне забруднення пластиком. Вчені виступають за те, щоб до договору, який стосується всіх аспектів виробництва пластику та управління відходами, включили список пластикових полімерів та хімічних речовин, що викликають стурбованість – деякі з них потрапляють у їжу, воду та навколишнє середовище, впливаючи на здоров’я людини та екосистем. Обговорення договору завершаться у Південній Кореї у грудні.
У доповіді зазначається, що хоча близько тисячі хімічних речовин регулюються глобальними зусиллями, такими як Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі, понад 3,600 не регулюються. Автори стверджують, що ці хімічні речовини занесені до «червоного списку», який має регулюватися.
Вагнер здивувався, скільки небезпечних хімічних речовин виявила команда і наскільки вони поширені. За його словами, у минулому багато дослідників та інших людей стверджували, що більшість хімічних речовин, що викликають стурбованість, були «застарілими сполуками», які більше не використовуються у виробництві пластмас. Але команда знайшла переконливі докази того, що багато хто з них все ще використовується.
«Ми виявили понад 400 хімічних речовин, що викликають занепокоєння, у всіх основних типах полімерів. Це було дивно», – додає Вагнер.
Враховуючи величезну кількість хімічних речовин, що викликають занепокоєння, і відсутність даних щодо багатьох з них, команда ділить їх на 15 груп для пріоритетних дій. До них відносяться фталати (часто використовуються для надання більшої гнучкості полівінілхлориду) та бісфеноли (використовуються для виготовлення міцного полікарбонату).
У звіті також рекомендується змусити компанії бути прозорішими щодо того, що знаходиться в їхньому пластику, щоб заповнити багато інформаційних дір.
“Неможливо пом’якшити збитки, завдані навколишньому середовищу або людям, враховуючи ці прогалини у знаннях, і абсолютно безвідповідально [з боку політиків] дозволяти цьому продовжуватися”, – говорить Карні Альмрот.
Тим часом в Американській хімічній раді (Вашингтон) просять не забувати, що пластмасові добавки «забезпечують безліч важливих переваг, які покращують функціональність і довговічність пластикових виробів, дозволяючи нам робити більше з меншими витратами».
Раніше вчені заявили, що у бутильованій воді виявлено величезну кількість нанопластику.
