- 1 Як функціонують підрозділи НРК та які завдання вони виконують на передовій?
- 2 “Це зоопарк”: у чому полягає проблема різноманітності НРК, що постачаються на фронт?
- 3 Скільки типів НРК є необхідними та які їхні ключові характеристики?
- 4 “Це найефективніший захист”: яким чином військовослужбовці захищають роботів від FPV-дронів?
- 5 “Україна – провідний виробник НРК у світі”: як очікується розвиток цієї сфери надалі?
- 6 “Проблем безліч”: що найбільше перешкоджає ефективній роботі?
- 7 Фаворит багатьох підрозділів: у чому полягають особливості НРК “Тарган”?
- 8 Доводиться ризикувати: як відбувається евакуація НРК та чому це критично важливо?
- 1 Як функціонують підрозділи НРК та які завдання вони виконують на передовій?
- 2 “Це зоопарк”: у чому полягає проблема різноманітності НРК, що постачаються на фронт?
- 3 Скільки типів НРК є необхідними та які їхні ключові характеристики?
- 4 “Це найефективніший захист”: яким чином військовослужбовці захищають роботів від FPV-дронів?
- 5 “Україна – провідний виробник НРК у світі”: як очікується розвиток цієї сфери надалі?
- 6 “Проблем безліч”: що найбільше перешкоджає ефективній роботі?
- 7 Фаворит багатьох підрозділів: у чому полягають особливості НРК “Тарган”?
- 8 Доводиться ризикувати: як відбувається евакуація НРК та чому це критично важливо?
Дрони стали вагомим інструментом для наших військових у російсько-українській війні, надаючи нові можливості для ураження супротивника, проте водночас створюючи певні виклики, особливо у сфері логістики. На сьогоднішній день важко уявити доставку продовольства та боєприпасів до передових позицій за допомогою автомобілів чи бронетехніки, адже зона ураження на фронті розширюється.
У зв’язку з цим, наземні роботизовані комплекси (НРК) набули надзвичайної важливості як логістичний ресурс. Вони дозволяють забезпечувати бійців харчуванням, водою, технічними засобами та боєприпасами. Зважаючи на те, що піхотні виходи на передовій можуть тривати тижнями, це принаймні знімає необхідність переноски провізії на весь цей період.
Крім того, НРК використовуються для порятунку поранених військовослужбовців та їх евакуації з передньої лінії. Тому не дивно, що ця галузь постійно вдосконалюється, з’являються нові рішення та підходи.
Про сучасний стан НРК, проблеми в цій сфері, труднощі в експлуатації та співпрацю з виробниками наземних роботизованих комплексів сайту 24 Каналу розповів заступник командира роти НРК 12-ї бригади “Азов” – “Юнкер”. Він також пояснив відмінності між українськими та західними НРК та анонсував цікаві нововведення, які ми скоро побачимо.
Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал до обраних джерел у Google Як функціонують підрозділи НРК та які завдання вони виконують на передовій?
Розкажіть, як ви зараз взаємодієте з наземними роботизованими комплексами (НРК)? В який час доби здійснюється найбільший обсяг роботи та які завдання ви виконуєте?
Ми функціонуємо насамперед як логістичний підрозділ. У нас підготовлені екіпажі для евакуації поранених бійців, проте 99% нашої діяльності – це все ж логістика. Ми забезпечуємо позиції продовольством, пальним, водою, необхідним обладнанням, боєкомплектом, медикаментами, холодильниками з кров’ю. Ми доставляємо абсолютно все, що потрібно на позиціях.
Наша робота організована за багаторівневою системою через опорний пункт. Більший дрон доставляє логістичні вантажі до опорного пункту, звідки менші дрони розвозять їх по інших позиціях. Ми працюємо переважно вночі, але при плануванні враховуємо особливості рельєфу.
Якщо погодні умови сприятливі, ми можемо працювати й вдень. Все залежить від ситуації: від дій противника, місцевості, погоди, наших ресурсів – існує безліч факторів. Але загалом, наша активність припадає на нічний час та несприятливі погодні умови.
“Юнкер” (зліва) з посестрою та побратимом / Фото: 12-та бригада “Азов”
Наскільки складною є ця робота, враховуючи спроби ворога переривати логістичні шляхи та очевидну “полювання” на НРК?
Це досить непросте питання, адже раніше ворог не приділяв такого значного фокусу на НРК. Загалом, кількість НРК була меншою, але зараз це стає трендовою темою, до якої прагнуть долучитися всі. Як командиру, мені не хочеться зайвий раз ризикувати своїми людьми, відправляючи їх на перехоплення FPV-дронів. Я віддаю перевагу використанню НРК.
Навіть якщо це потребує значних фінансових вкладень та часу для введення в експлуатацію, це все ж не людина. В жодному разі це не мій підрозділ. Це просто машина з електронікою, яка виконує завдання з логістики.
Ворог адаптується до наших дій. Він розуміє нашу тактику, а ми постійно модифікуємо наші методи застосування. Наш підрозділ постійно вбирає в себе досвід інших підрозділів та напрямків. Ми обмінюємося знаннями, проводимо спільні операції, інтегруємо певні напрацювання, впроваджуємо цікаві практики. Таким чином, ми комбінуємо використання рельєфу, очікуємо спаду активності FPV, застосовуємо засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) та радіоелектронної розвідки (РЕР).
Ми створили систему, де функціонує черговий оператор. Він постійно відстежує оперативну обстановку. Незалежно від моєї присутності чи присутності командира, робота не припиняється. Ми готові до будь-якого сценарію цілодобово.
“Це зоопарк”: у чому проблема різних видів НРК, які передають на фронт?
Ви використовуєте різні типи НРК. Чи може бути перевагою те, що один НРК краще підходить для певних завдань, а інший – для інших? Однак, з іншого боку, це різні НРК, і до них потрібен різний підхід. Чи ускладнює наявність різних варіантів роботу, чи навпаки її спрощує?
Наразі це створює певні складнощі, адже кількість виробників значна, і вони пропонують багато різноманітних дронів. До підрозділів, не лише нашої бригади, а й будь-якої іншої, надходять “НРКшки” від різних виробників. Це явище називають “зоопарком”. Тобто до вас потрапляє справжній “зоопарк”.
Безумовно, наявність НРК краща, ніж його відсутність. Це є базовою потребою. Однак НРК потребує введення в експлуатацію. Усі вони відрізняються за електронними компонентами. Один комплекс ми можемо підготувати до роботи за два дні, а з іншим нашим майстрам доводиться витрачати тиждень-два. За цей час вони могли б ввести в експлуатацію всі інші дрони, але натомість змушені займатися “зоопарком”.
Я не перебільшую, але майстерні НРК – це, мабуть, восьме диво світу. Там люди роблять неймовірні речі. Вони не сплять ночами, працюють над удосконаленням, шукають шляхи покращення. Таким чином, майстерні НРК є тим “сірим кардиналом”, який забезпечує основу для будь-якого підрозділу.
“Юнкер” / Фото: 12-та бригада “Азов”
Все залежить від майстерні, і мені дуже шкода моїх хлопців, коли до них надходить НРК, який потребує кількох тижнів вивчення, роздумів, як з ним працювати, а також контакту з виробником. Часто виробник не має відповіді. Тоді доводиться спілкуватися з іншими підрозділами, з’ясовувати, хто мав досвід роботи з подібними комплексами – це займає дуже багато часу.
Існують гусеничні та колісні НРК, більші та менші – всі вони по-різному підходять для різних завдань. Кожен підрозділ адаптується, формуючи певний набір дронів. Однак, якби в нашому розпорядженні був не сотня НРК, а, наприклад, 10, призначених для різних сценаріїв: для специфіки місцевості, перевезення вантажів, евакуації поранених, логістики, ударних завдань – це було б ідеально. Це дозволило б уникнути зайвих складнощів.
Наразі існує великий “зоопарк”, де комерційні інтереси переважають над забезпеченням зручності експлуатації. Ми витрачаємо значну кількість часу на ці процеси, хоча тут однозначно потрібна оптимізація. Це не лише моя думка, а й думка всіх підрозділів, що працюють з НРК.
Скільки видів НРК потрібно та які їхні основні характеристики?
Якщо говорити про ідеальний сценарій, скількома типами НРК можна було б обмежитися? Чи можливо універсальне застосування одного типу НРК для всіх завдань, чи краще мати два, три типи?
Недарма існують гусеничні та колісні платформи. Кожна з них має свої переваги. Підрозділи можуть тривалий час перебувати на певному напрямку. Наприклад, на Костянтинівському напрямку гусеничні платформи можуть функціонувати, але колісна база все ж є кращою. Адже там більше шляхів, асфальтованих покриттів. Вам не потрібно повільно рухатися на гусеницях.
Ситуативно, нам комфортно і з колісними машинами, але там, де багато багнюки, де йдуть дощі – наявність запасної гусеничної платформи була б чудовим рішенням. Бронетехніка, яка пересувається цими маршрутами, розмиває ґрунт, створюючи непроїзні ділянки. Іноді НРК застрягають. Хоча гусенична техніка також може застрягнути, але той факт, що вона має більшу прохідність, є незаперечним. Тобто все залежить від специфіки завдань.
Щодо характеристик, їх існує багато, але я б виділив чотири основні. Перше – це тип шасі: гусеничне чи колісне. Друге – вантажопідйомність дрона. Від цього залежить його розмір, адже чим більший дрон, тим більше вантажу він може перевезти. Третє – запас ходу, і четверте – швидкість пересування. Це чотири ключові показники, а вже потім йдуть інші, не менш важливі нюанси. Але саме від цих чотирьох характеристик ми відштовхуємося в першу чергу.
“Це найкращий захист”: як військові убезпечують роботів від FPV?
Якщо вдається евакуювати пошкоджений НРК, то чи ремонтують його для подальшого використання, чи він стає джерелом запчастин для інших?
Ситуація може бути різною. Якщо ми бачимо, що основні вузли залишилися неушкодженими, то доцільно вкласти певні кошти та ресурси для відновлення працездатності цього дрона.
Однак, якщо виявляється, що все було знищено, наприклад, залишилися тільки акумулятори, то логічно використати акумулятори з цього НРК як запас для нас. Або можна інтегрувати їх як додаткові, тим самим збільшуючи запас ходу для інших НРК. Тому все залежить від ступеня пошкодження та наших поточних потреб.
Чи існують на даний момент засоби захисту НРК від FPV-дронів? Чи все залежить від майстерності оператора та спостереження?
Почнемо з того, що навіть танк на сьогоднішній день неможливо повністю захистити. На танк можна встановити системи РЕБ, і на НРК це також можливо. Однак існує низка проблем, оскільки НРК – це не танк. На танки встановлюють “мангали” (протидронові навісні конструкції з арматури та металевої сітки, – ред.), але на наш комплекс таке встановити неможливо. Він повинен бути компактним, мати високу прохідність, до того ж “мангал” насправді не забезпечує повного захисту.
У перспективі очікується впровадження систем дистанційного мінування. Буде існувати детектор, який працюватиме на основі звуку та візуальних даних, реагуючи на команду оператора. Це дозволить збивати FPV-дрони під час їхнього польоту. Це найближче майбутнє. Наразі масового поширення таких систем у підрозділах немає, але, я думаю, через пів року вони будуть однозначно.
Також функціонують турелі, які збивають FPV-дрони, але це не забезпечує захисту самого НРК. Тому найкращим захистом для НРК є тепловізійне маскування та супроводження за допомогою повітряного засобу спостереження, що дозволяє завчасно виявляти наближення FPV-дронів і вчасно маневрувати.
Якщо вдається ухилитися, це вже 90% успіху. Крім того, сама концепція НРК не передбачає, що він витримає пряме влучання. Це нерентабельно, адже чим товщим буде захисний шар, тим менше вантажу зможе перевозити цей комплекс. Таким чином, НРК повинен бути економічно вигідним, масовим і надійним. Це все. Якщо ж ми будемо оснащувати його потужнішими двигунами та посиленою бронею, то це перейде у сферу комерції, а кумулятивний боєприпас все одно знищить цей НРК.
Наземний роботизований комплекс “Тарган” / Фото: 12-та бригада НГУ
Чи здійснюєте ви евакуацію поранених за допомогою НРК? Якщо так, то як часто?
У нашій бригаді евакуація поранених за допомогою НРК не є поширеною практикою. Мені здається, це пов’язано з тим, що у нас відносно невелика кількість втрат. Наша бригада відзначається максимальним фокусом на людину, командування перебуває на одному рівні з підрозділами, а управління є більш гнучким у цьому плані. Тому евакуації трапляються, але рідко. Ми готові до таких завдань, але вони справді відбуваються дуже нечасто.
Якщо розглядати певні підрозділи штурмових бригад, які діють більш агресивно на своїх напрямках відповідальності, то у них випадки евакуації за допомогою НРК трапляються частіше. Зрозуміло, що у нас немає й значного рівня втрат від ворожих дій, проте й запитів на евакуацію мінімальна кількість.
“Україна – найбільший виробник НРК у світі”: як далі розвиватиметься сфера?
Технології невпинно розвиваються, а НРК перебувають у центрі уваги. На вашу думку, яким буде розвиток наземних роботизованих комплексів у найближчій перспективі?
Насправді, розвиток НРК значною мірою залежить від державної політики, політики Міністерства оборони, Генерального штабу та всіх управлінських відомств. Чим зумовлений успіх НРК в Україні? Адже ми є провідним виробником НРК у світі. Однак є один нюанс – ми використовуємо всі доступні компоненти.
Ми застосовуємо китайські деталі, українські шини, самостійно виготовляємо гайки, а металеві компоненти та двигуни знаходимо в Європі. Все це я наводжу як приклад, але ми справді збираємо по крихті з усього світу, створюючи високоякісні НРК за розумною ціною.
Однак, якщо ми підемо шляхом західних країн, то, на мою суб’єктивну думку, ми можемо не впоратися з цим. Адже НРК від країн НАТО коштують у середньому 60 тисяч євро. Український комплекс обходиться в діапазоні від 10 до 20 тисяч доларів. За якістю він нічим не поступається. Це підтверджується моїм досвідом та досвідом інших підрозділів.
Наш НРК є дешевшим і навіть надійнішим. Перевагою є також можливість його модернізації та ремонту в наших майстернях. Коли надходить НРК з країн НАТО, він справді вражає своєю складністю та кількістю електроніки, але й ціна його дуже висока. Для держави це стає значним фінансовим тягарем. Я вважаю, що ми не перебуваємо в такому економічному становищі, щоб масово виробляти такі дорогі НРК. До того ж, ми вже зараз створюємо їх на надзвичайно високому рівні.
Отже, подальший розвиток НРК залежатиме від обраного вектора. Безперечно, надалі ми спостерігатимемо вдосконалення ударних можливостей НРК, інтеграцію напівстаціонарних артилерійських систем на НРК. Як артилерист за фахом, я не зовсім уявляю, як це буде реалізовано, але, на мою думку, цей рубіж ми обов’язково подолаємо.
Будуть використовуватися міномети та гранатомети, і головне – вони будуть високоточними. Вони зможуть автоматично розраховувати кут, відстань, працюватимуть у єдиній системі з повітряним компонентом, і не буде потреби вручну вимірювати кути. Тобто все буде автоматизовано.
Щодо логістики, я думаю, надійність НРК буде тільки зростати. Якщо все буде складатися сприятливо, підрозділи НРК зможуть ефективніше взаємодіяти з виробниками. Ми отримуватимемо саме те, що необхідно війську. А ми, своєю чергою, будемо працювати над покращенням тактико-технічних характеристик.
І, як я вже згадував, найближчим часом з’являться системи дистанційного мінування. А в майбутньому, можливо, з’являться мобільні засоби РЕБ – хтозна. Можливо, будуть розроблені засоби пожежогасіння для НРК, або пристрої, які дозволять їм долати перешкоди, наприклад, залізничні колії. Адже НРК часто застрягають на коліях. Я думаю, що через рік наземні роботизовані комплекси будуть невпізнанними.
“Юнкер” на службі в “Азові” / Фото: соцмережі бійця
Ви спілкуєтеся з виробниками?
Однозначно. Регулярно.
Чи є вже випадки, коли вони внесли зміни у свої НРК за вашими рекомендаціями?
Так. Це стосується не лише нашої бригади чи підрозділу. Зазвичай, провідні підрозділи НРК мають свого фаворита серед виробників, з яким налагоджена тісна співпраця. Виробник знає, що підрозділ орієнтується саме на нього, а підрозділ, у свою чергу, враховує рекомендації виробника. Таким чином, відбувається синергія, і виробник адаптується до потреб певного підрозділу.
Ми надсилаємо багатьом виробникам пропозиції щодо змін, які будуть оптимальними для всіх. Це робимо ми, це роблять інші підрозділи – абсолютно всі. Виробник вносить певні корективи, іноді – ні, це залежить від конкретного виробника.
“Юнкер” (зліва) з побратимом маскують НРК / Фото: 12-та бригада “Азов”
Напевно, в цьому полягає ще одна перевага: свої НРК ми можемо вдосконалювати, а щодо НРК країн НАТО – там вже нічого не можна змінити?
У країнах НАТО уважно спостерігають за нами, прагнучи перейняти наш досвід. Їм не вистачає саме досвіду. Вони не мають досвіду ведення масштабної війни. Ми його маємо, але нам бракує технологій. Тобто вони намагаються надати нам технології та озброєння, а ми їм – свій досвід. До речі, він не є дешевшим за будь-яку техніку. Це однозначно. Адже протистояти ворогу допомагає не лише озброєння, а передусім досвід.
Я впевнений, що до наших рекомендацій прислухатимуться. Але в будь-якому випадку, співпраця з українським виробником буде завжди більш оптимальною. Він знаходиться тут, до нього можна приїхати, поспілкуватися, продемонструвати НРК, вказати на його недоліки. Миттєво отримати відповіді щодо подальших дій. Все це відбувається ефективніше з українським виробником.
“Проблем дуже багато”: що найбільше ускладнює роботу?
Напрямок НРК має величезне значення. Але які проблеми існують у нашій роботі? Чого, можливо, не вистачає, або що сьогодні ускладнює весь процес?
Як я вже зазначав, перша проблема – це надмірна різноманітність видів НРК. Кожен виробник створює щось унікальне, але майстрам підрозділів доводиться розбиратися з цим надалі.
Другий нюанс – виробник не завжди ефективно комунікує з державою у сфері закупівель. Це, зрештою, позначається на підрозділах. Кількість НРК є досить обмеженою, якщо порівнювати з кількістю підрозділів. Звісно, виробники нарощують обсяги виробництва, але на сьогоднішній день підрозділи далеко не повністю забезпечені необхідними ресурсами. Деякі підрозділи покладаються на волонтерську допомогу, інші купують за власні кошти – ситуація буває різною.
Іноді держава йде назустріч, а іноді виникає нерозуміння. У нашій бригаді з НРК ситуація складається добре. Бригада та корпус максимально сприяють тому, щоб ми мали необхідне обладнання для роботи і не зупинялися. Однак загалом проблем існує багато.
Іноді виробник не враховує потреби підрозділу. Іноді підрозділу доводиться докуповувати значну частину необхідного. Існує багато нюансів, які потребують вдосконалення.
Розкажіть, які існують шляхи отримання НРК? В основному це державні закупівлі, забезпечення чи волонтерські програми?
Станом на попередні місяці – це однозначно отримання від АЗОВ.ONE (відділ фандрейзингу бригади “Азов”, – ред.), від бригади та корпусу. Велика подяка АЗОВ.ONE, адже без їхньої допомоги ми б не впоралися. Вони зібрали кошти на значну кількість НРК “Тарган” – це наші найпопулярніші комплекси. АЗОВ.ONE дуже нас виручив у цьому плані. Отже, загалом, держава надає певну підтримку, а бригада знаходить додаткові ресурси.
Фаворит багатьох підрозділів: у чому особливості НРК “Тарган”?
Про “Тарган” я часто чую від різних підрозділів. Це НРК, який отримує найбільше позитивних відгуків. У чому його переваги?
Жоден НРК не є ідеальним, і “Тарган” не виняток. Але чому він є фаворитом багатьох підрозділів? Завдяки надійній ходовій частині, а якщо не допускати помилок, то він служить найдовше.
Відповідно до характеристик, ви можете завантажити на нього до 200 кілограмів, не більше. Якщо завантажити 400 кілограмів, то, звісно, він буде ламатися. Але якщо перевозити 200 кілограмів або менше, то він є найбільш довговічним. І в плані технічного обслуговування потребує найменшого втручання майстерні.
НРК “Тарган” / Фото: 12-та бригада “Азов”
Мені, як організатору роботи, як командиру, першочергово важливо, щоб НРК не підвів. Тобто ми можемо підвести НРК: помилка в управлінні, неуважність на дорозі, застрягання в багнюці, ураження FPV-дроном – це допустимо. Це те, що від нас не залежить.
Але коли у нас були випадки ще на Костянтинівці, біля водосховища Клебан-Бицьке, коли деякі нові НРК просто розвалилися, а моїм людям довелося їхати їх забирати – так не повинно бути.
Тоді ми не поїхали забирати такий НРК, бо це було пов’язано з великою небезпекою для особового складу. Це було занадто близько до лінії бойового зіткнення, і ми ухвалили рішення не ризикувати. Тим паче, якщо НРК сам руйнується, а мені потрібно ще й майстерню задіяти, щоб вона вигадувала якісь тимчасові рішення, щоб він не розпадався. Це був серйозний удар для нас, і приблизно наприкінці 2024 року ми активно перейшли на “Таргани”.
Безперечно, існують певні нюанси, але для мене найголовніше – щоб ходова частина не підводила моїх людей. Все інше залежить від нас, від нашої майстерності, і тоді він буде функціонувати належним чином.
Доводиться ризикувати: як евакуйовують НРК та чому це важливо робити?
Якщо покращити забезпечення у плані кількості НРК, чи зможемо ми тоді дозволити собі не ризикувати щоразу, щоб витягати зламаний та застряглий комплекс?
Я відповім дещо складніше. Уявімо, що мені надають виключно “Таргани”, щоб моїм людям не доводилося розбиратися з усім “зоопарком”. Гаразд, можна додати ще декілька видів дронів, але загалом, щоб людина могла зосередитися саме на них.
Думаю, ви розумієте, що у нас працюють звичайні люди, які розуміються на електроніці. Адже немає жодного університету для “НРКшників”. Людина приходить і на власному ентузіазмі все це налагоджує.
Я залежу від того, що моя майстерня витрачає багато часу на ремонт НРК, тому що вони різні. Якби у мене був стандартизований набір з 3 або 4 дронів, тоді людина досконало знала б кожен гвинтик, кожну гайку цього дрона, і змогла б виконувати ремонт ефективніше. Відповідно, у нас з’явилося б більше часу.
Якби ми мали більше часу, ми б розробили умовний робот “Змій” або ТОР, який, я сподіваюся, з’явиться у нас колись – і мої люди мали б час для створення платформи, яка могла б під’їхати до НРК, забрати його і транспортувати.
Але наразі мої люди зайняті поточними завданнями. Ми евакуювали дрон, вони його відновлюють. І так постійно. Відновили евакуйований дрон, а тут приїжджає інший дрон, який складно відновити. Тоді людина витрачає весь час на ремонт цього дрона. За 4 тижні він знову готовий до виїзду, а в нього згоріли двигуни – таке траплялося. Я не називатиму виробника, але якщо хтось запитає мене особисто, я дам відповідь. Я не боюся цього.
Тому, якби в моїй майстерні був певний стандартний набір дронів, і людина знала, що працює саме в цьому напрямку, тоді ми б розробили засоби для евакуації самих НРК. І не довелося б нікому нікуди їхати. А так, це просто вимушена необхідність.
Бо зараз краще ми поїдемо забирати НРК у погану погоду, але цей комплекс потім зробить 20 доставок на позицію. А якби ми його не забрали, то іншому підрозділу довелося б залучати свого водія, супровід і здійснювати 20 окремих виїздів. Тому краще один раз евакуювати НРК, ніж машина з людиною буде їздити 20 разів. Отже, доводиться ризикувати, щоб потім ризикувати менше.
Джерело: www.24tv.ua