Далекобійні гібриди ракет та високоточних бомб під назвою GLSDB від тандему Boeing та Saab все ще знаходиться на шляху до України.
“Ми знаходимось на шляху виконання поставлених урядом завдань”, – лаконічно повідомив старший директор із бізнесу компанії Boeing Джим Лірі пише GlobalDefenseCorp.
Читайте також: Ситуація під Авдіївкою: після шалених втрат у техніці армія РФ перейшла до піхотних штурмів
Нагадаємо, що GLSDB – поєднання двигуна від некерованого реактивного снаряда M26 (для M270 та HIMARS) та плануючої бомби GBU-39/B, дальність ураження цілі для такого боєприпасу складає 150 км і його можливо запускати з наявних M270 та HIMARS (після оновлення програмного забезпечення).
А про передачу цього виду озброєння було повідомлено ще у лютому 2023 року у межах пакета допомоги на 2,175 млрд доларів. За ним GLSDB були включені у програму USAI, коли озброєння замовляється у виробників.
І хоча у червні цього року у Пентагоні вже уточнювали строки, що постачання GLSDB розпочнеться не раніше осені, вже почались розмови, що, мовляв, передача цього виду озброєння затримується.
Але справа в тому, що ще на початку розмов про можливу передачу GLSDB до України західні фахівці попереджали, що це не буде “швидке постачання”. Й за оцінками на рівні січня цього року темпи постачання були прогнозовані наступним чином: перші 24 ракето-бомби – через дев’ять місяців після підписання контракту, а до кінця 2024 року – до 750 одиниць GLSDB.
Тобто у будь-якому випадку основне постачання GLSDB планувалось на 2024 рік. А якщо навіть й буде оголошено про їх першу передачу, мова не буде йти про значну кількість цього виду озброєння.
І проблема тут у не будь-якій відсутності бажання, а у тому, що між зразком який пройшов випробування, виробництвом малого темпу та повномасштабним серійним виробництвом – прірви у часі та грошах.
А станом на оголошення про передачу GLSDB до України ця розробка якраз перебувала у стані зразка, який пройшов випробування. І навіть коли мова йде про наче дуже прості речі, мовляв, просто взяти два вже готових вироби та поєднати їх за допомогою адаптера. Але, окрім виготовлення самого адаптера це також потребує певної адаптації наявних частин під новий принцип застосування, нове програмне забезпечення, а головне – наявність відповідних виробничих потужностей.
І якраз це є зараз вузьким гирлом західної оборонної промисловості, прикладів якому безліч. Лише з останнього – строк модернізації 40-60 танків Leopard 2A4 збройних сил Австрії до рівня умовного Leopard 2A7 строком до 2028-2030 року.
Читайте також: Для нових штурмів на Сході рашисти вигребли навіть раритет БТР-90, і це дуже дивно
