Попри те що для Кремля ядерна зброя є єдиною гарантією існування, а у свої ядерні сили Москва вливає близько 10 млрд доларів щорічно (останні публічні дані – 8,6 млрд доларів за 2021 рік), весь її збройовий ядерний комплекс тримається на доволі незначній кількості сконцентрованих об’єктів.
І у публічному звіті розвідувального управління міноборони США “Ядерні виклики. Зростаючі можливості стратегічного розвитку Конкуренти та регіональні суперники” за 2024 рік є перелік “фундаменту” російських ядерних сил – головних підприємств та установ, які відповідають за виробництво ядерних зарядів.
Читайте також: Стало відомо, що “відріже” від себе Boeing, щоб врятуватися від астрономічних збитків
Звісно почати можливо з двох найголовніших наукових ядерних центрів – Всеросійський НДІ експериментальної фізики у Сарові (Нижньогородська область) та Всеросійський НДІ технічної фізики у Снєжинську (Челябінська область).
Але центральним є “Маяк” в Озерську (Челябінська область), який відомий також під назвою “Челебинск-65”. На ньому виробляється збройовий плутоній, уран та трітій, останній необхідний для створення термоядерних зарядів. Цей об’єкт існує з 1948 року і саме в Озерську був запущений перший у СРСР промисловий атомний реактор, завдяки якому і була створена перша радянська ядерна бомба РДС-1. Зараз це розгалужений об’єкт, який складається з 7 основних заводів та ще півтора десятка підприємств.
“Маяк” у Озерську
При цьому з 2018 року ведеться будівництво нового, офіційно “дослідного” реактора. Він має замінити легководний реактор басейнового типу “Руслан”, який запустили у 1979 році та важководний реактор “Людмила” (ЛФ-2), запущений у 1987 році. Попри плани запустити новий комплекс у 2023 році наразі ще йдуть роботи з будівництва.
Новий об’єкт на “Маяку” у вересні 2023 року
Але самі ядерні заряди виробляються на двох інших підприємствах. Це “Электрохимприбор” у Лесному (раніше “Свердловск-45”) Свердловської області. А також “Приборостроительный завод Росатома” у Трьохгорному (раніше “Златоуст-36”) у Челябінській області. Водночас електронні компоненти для них постачаються з Всеросійського НДІ автоматики у Москві.
На оприлюдненій мапі розвідувального управління міноборони США також фігурує Горно-хімічний комбінат у Желєзногорську (Красноярський край), також відомий як “Красноярск-26”. Але під підписом Storage (склад, місце зберігання). Водночас відомо, що це підприємство за часи СРСР виробляло на трьох уран-графітових реакторах (два зупинені) збройовий плутоній та виводило “вироби” з експлуатації.
Горно-хімічний комбінат у Желєзногорську
Враховуючи, що саме цей об’єкт став доволі публічним через договір між США та РФ від 1993 року щодо переробки російського збройового урану у паливо для АЕС, відомо, що самі реактори та вся інфраструктура, включно із залізничними коліями, на цьому комбінаті знаходяться під землею у глибині 300 метрів у гірських породах.
Враховуючи те, що всі перелічені виробничі підприємства будувались в один і той самий період – наприкінці 40-х та у 50-х, здебільшого руками в’язнів концтаборів, скоріш за все всі основні ядерні об’єкти РФ також знаходяться на значній глибині.
Читайте також: Які ракети можуть отримати українські Sea King від Німеччини та Великої Британії