Допомога в обмін на реформи: чому лист з Білого дому – це не про зраду, а про перемогу України 28.09.2023 10:17 Укрінформ Усе, що написано у листі, який наробив стільки шуму, – це те, чого прагне українське суспільство, те, що зробить нашу державу членом ЄС та НАТО
США відправили до Кабміну, Офісу президента, а також Міжвідомчої донорської координаційної платформи, яку створили у січні 2023 року в межах так званого “фінансового Рамштайну”, лист із детальним переліком пріоритетних реформ, які повинна провести Україна для продовження надання їй допомоги. Автор листа — заступник радника Білого дому з національної безпеки з питань міжнародної економіки Майк Пайл. Його зміст на 5 сторінках формату А4 опублікований у виданні “Українська правда”.
Коротко про ключові факти:
- Реформи розподілені у часі — на 2-6 місяців, рік і півтора року.
- Серед термінових — протягом трьох місяців — посилення незалежності Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП), включно з розширенням процесуальних повноважень, збільшення кількості слідчих Національного антикорупційного бюро (НАБУ) щонайменше на 300 осіб, перезапуск Вищої ради правосуддя та забезпечення незалежності Національного агентства з запобігання корупції (НАЗК).
- Є пункт про поновлення декларування для чиновників і відкритий реєстр, який вже фактично виконаний. Верховна Рада ухвалила відповідний закон з урахуванням вето Президента 20 вересня.
- Серед реформ, які Україна повинна виконати впродовж шести місяців – збільшення кількості суддів у Вищому антикорупційному суді (ВАКС), створення Вищого адмінсуду (ВАСУ), реформа ВАКС, зокрема перевірка на доброчесність чинних суддів.
- Пріоритети на один рік: забезпечення проведення нового конкурсу на посаду керівника Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА), перезапуск процедур добору та оцінювання суддів, реформа КСУ.
- Також передбачені лібералізація тарифів на природний газ й електроенергію, посилення Рахункової палати та Державної аудиторської служби, що має сприяти прозорим процесам під час відбудови. У цьому ж горизонті – реформа Міноборони і наближення до стандартів НАТО.
- Пріоритети на півтора року. Реорганізація Бюро економічної безпеки (БЕБ). Потрібно обмежити повноваження СБУ лише тим, що повʼязано з контррозвідкою, кібербезпекою та боротьбою з тероризмом. Здійснити реформу Міністерства стратегічних галузей і промисловості та Укроборонпрому. Завершити реформу Офісу генпрокурора й провести атестацію співробітників.
- Запровадити прозорий відбір співробітників до Нацполіції. Реформа митниці та Держприкордслужби. Започаткувати генеральні інспекції з питань відбудови.
Як згодом повідомили в посольстві США в Україні, такий крок (надсилання листа, – Ред.) був зроблений у межах “діалогу, що триває з Україною та сторонами, зацікавленими у майбутньому успіху України”.
Вранці реформи, увечері допомога, або Досить вже балачок про “зовнішнє управління”
Українці традиційно сприйняли цю новину по-різному. Одні називають згаданий лист “ультимативною забаганкою американців”, кричать про зраду й звинувачують Білий дім у цинізмі, мовляв, спершу дайте зброю, обіцяні ATACMS, а після перемоги ми розберемось із реформами. Інші — що це прагматичний і вірний підхід з боку партнерів, який спирається на принцип “змінюйся або помри”.
На чию сторону більше схиляються шальки терезів? На сторону останніх. Опитані “Укрінформом” експерти, серед яких є і дипломати, і політологи, і журналісти, в один голос кажуть, що ці реформи про можливості для України, яка прагне стати у майбутньому повноцінним членом євроатлантичної сім’ї. До слова, згідно зі “свіжим” опитування КМІС — 92% українців хочуть, щоб Україна стала членом Євросоюзу, а 89% підтримують вступ країни в НАТО.
Зрештою, таку думку розділяють і наші військові. В якості підтвердження автор цього тексту ділиться невеличким фрагментом минулорічої розмови зі своїм близьким товаришем, з яким пройшли Майдан, а нині — він у лавах ЗСУ звільняє Україну від російських загарбників на південному напрямку.
…Четвер, 23 червня 2022 року. Глави держав та урядів Європейського Союзу ухвалили рішення щодо надання Україні статусу країни-кандидата на входження до ЄС. А за кілька днів до цього — Єврокомісія передала Києву список із семи кроків для реформування. Дзвінок від Сергія.
– Вітаю, друже! Читаю, що нам дали статус кандидата?.. Офіг***ти можна! Таки немарними були жертви, на які ми йшли – від Майдану та на які йдемо зараз.
– Точно немарними! І в цьому основна заслуга твоя разом із побратимами. Дякую!
– Та… Перестань. Ми робим те, що маємо робити. Зрештою, тил зараз не менш важливий — броніки, теплики, мавіки самі себе не куплять, та й привезти їх сюда ще треба. Але от шо хочу тобі сказати: поки ми тут — ви там давайте тисніть, вимагайте від влади, бо країна має змінюватися попри війну. Коли ми переможемо, а ми сто процентів переможемо, і вернемся додому — не треба думати, що ми ще й реформами займатися будемо. Вибачай, друже, але це вже в основному ваш геморой. Не дай Боже, щось знову наламається і ми не станемо членами Євросоюзу і НАТО! Ми ж тут мочимо московських падлюк, щоб українська нація вижила, і щоб ця нація нарешті зажила краще. Тож давайте, тиловички, не підведіть, бо, бігме, дістанете по шапці!
Час для вагань минув
Політичний експерт Євген Савісько підтверджує, що Україна сама має провести повноцінні реформи, а не їх імітацію, в усіх сферах – політики, безпеки, економіки, суспільних відносин.
“Інакше ми й надалі будемо частково з вільним світом, а частково з радянсько-російським минулим. Наші союзники, і насамперед Сполучені Штати, мають знати і бачити з ким ми. Час для вагань минув”, – наголошує він.
Друга причина — фінанси. За словами експерта, уряд США не бажає надавати гроші аби їх розтринькали, розікрали та проїли, але готовий надавати, і навіть збільшувати фінансування за умови, що в Україні реформи будуть діяти і почнуть показувати ефективність та успішність.
Президенту України такий лист теж потрібен, аби змусити Верховну Ради та Кабмін прийняти низку непопулярних рішень
Третя причина — вибори Президента США, заплановані на осінь 2024 року.
“Джо Байден муситиме звітувати перед своїми виборцями, політичним та економічним істеблішментом про результати фінансової, економічної та військової допомоги Україні. Ані він, ані його команда не хочуть отримати звинувачення у нецільовому та неефективному використанні коштів американських платників податків”, – справедливо стверджує пан Савісько.
Саме тому й з'явився зараз цей документ. Є велика вірогідність, що його зміст обговорювався під час нещодавньої зустрічі Володимира Зеленського та Джо Байдена.
“Адже Президенту України такий лист теж потрібен, аби змусити Верховну Ради та Кабмін прийняти низку непопулярних рішень. Терміни цілком реалістичні. Вони стислі і це добре, адже змусять мобілізуватися чиновників та депутатів, і показати результат під загрозою звільнення та позбавлення мандатів”, – каже Євген Савісько.
У даному випадку не йдеться про якісь «забаганки» наших партнерів, чи про «зраду»
“Цей лист відображає не тільки позицію США, а також інших міжнародних партнерів України (ЄС, МВФ, країн G-7 тощо), об’єднаних в Координаційну платформу фінансових донорів України, яку іноді називають «фінансовий Рамштайн». Поки що це документ переданий для обговорення і узгодження з урядом України. Він спрямований на більш ефективне використання міжнародної допомоги, яка надається Україні, посилення громадського контролю за її використанням, стимулюванням процесу структурних і адміністративно-політичних реформ в Україні. По Міноборони, СБУ і силових структурах йдеться, зокрема, про реформи, які пов’язані з процесом євроатлантичної інтеграції України”, – розповідає голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Частина інших реформ, продовжує він, прямо чи опосередковано пов’язана з процесом європейської інтеграції України.
“У багатьох випадках йдеться про посилення громадського контролю над діяльністю різних державних установ, що сприятиме розвитку демократії в Україні, особливо в умовах війни. Врешті-решт, все це відповідає нашим інтересам. Саме тому в даному випадку не йдеться про якісь «забаганки» наших партнерів, чи про «зраду». Схожі ситуації у нас бували раніше, наприклад, коли ухвалювалось антикорупційне законодавство. Така сама ситуація, навіть набагато більш масштабна, буде в процесі переговорів про вступ України до ЄС”, – вважає політолог.
Водночас він підкреслив, що мова не буде йти про припинення військової допомоги Україні: “Це було б смертельно небезпечно для нашої країни, і наші міжнародні партнери таких дурниць робити не будуть. А от прив’язка частини обсягів фінансової допомоги до виконання окремих зобов’язань цілком ймовірна. Тому ставитись до цих рекомендацій треба серйозно і відповідально”.
Наскільки реалістичними є вказані у листі терміни? За словами експерта, вони — попередні, і мають узгоджуватись з урядом, Верховною Радою та іншими державними установами України.
Про припинення саме військової допомоги Україні не йтиметься
Щодо реалізації…
“Відносно простіше реалізувати суто процедурні рішення, наприклад, створення наглядових рад. Хоча і вони потребують певного часу, узгодження, конкурсних процедур. Складніше з розробкою і процедурою ухвалення законодавчих актів. Це не тільки законодавчий, а й політичний процес, який потребує узгодження різних інтересів. Власне, терміни реалізації певною мірою відображають те, які пропозиції здійснити легше, а які потребуватимуть більше часу. Також зазначу, що не всі пропозиції можна назвати гучним словом реформи. Чимало з того, що зазначено в цьому документі, це просто створення або посилення процедур громадського контролю”, – запевняє Володимир Фесенко.
Терміни для реформ цілком адекватні, головне, аби була політична воля
Ігор Рейтерович теж говорить, що не бачить тут ніякої зради або, як дехто пише, міфічного “зовнішнього управління”, хоча б з однієї очевидної причини: у листі не згадано жодної реформи, яку б Україна зараз не проводила.
“Там немає нічого принципово нового. Партнери нам просто нагадують, що ми маємо певні зобов’язання, як от перший пункт: для отримання макрофінансової допомоги від ЄС – “треба ввести по сьомому члену до наглядових рад Укренерго та Нафтогазу”. Що ж, про це говорили вже давним-давно, – наголошує пан Рейтерович. – Половина правок і проектів законів лежать у Верховній Раді. Та ж реформа СБУ розпочалася ще до широкомасштабного вторгнення РФ. Тому я цей лист назвав би певним орієнтиром, який дозволяє нам чітко зрозуміти реперні точки, на які нам слід звернути уваги, а також — яким саме чином. Деякі пункти не є ультимативними, тобто навколо них можна вести перемовини, аргументувати прийняття якогось іншого рішення, хоча загалом простір для маневру невеликий, оскільки всі ці реформи конче потрібні нашій державі для майбутньої інтеграції до ЄС та НАТО”.
Причина оприлюднення цього листа не тільки суто внутрішньо-українська, а й внутрішньо-американська.
“Це така собі відповідь демократів республіканцям, які постійно вимагають від них звітів за витрачені в Україні кошти. Демократи кажуть, що, мовляв, дивіться, ми не просто надаємо Україні гроші, а там йдуть реформи, причому йдуть успішно. Ми навіть надали Києву відповідний план на 5 сторінках, і Київ це буде робити”, – каже політолог.
Щодо термінів…
“Терміни абсолютно адекватні. Гадаю, що 1,5 року цілком достатньо для того, аби судову реформу з нуля зробити. Що вже говорити про її завершення. Тож ніякої зради тут немає. Безумовно, все це потребує політичної волі, певного напруження, внутрішніх дискусій, але в цілому ситуація очікувана, контрольована й достатньо демократична”, – запевняє експерт.
Найпростіше зі списку реалізувати все те, каже експерт, що стосується наглядових рад.
“Певною мірою це стосується навіть реформи СБУ, оскільки, як я уже згадував, були певні напрацювання до Великої війни. Їх просто треба впровадити в життя. І посилити СБУ з точки зору виконання цим органом завдань, пов’язаних з захистом нацбезпеки й оборони. Зрештою, реформа Міноборони також не є принципово складною, – вважає Ігор Рейтерович. – А от з судовою гілкою буде складніше. Саме тому в листі на завершення реформи судочинства й відводиться аж 18 місяців. Загалом же все зводиться виключно до двох моментів: політичної волі, аби ці реформи завершити, і відповідної підтримка з боку наших партнерів. Але ці речі взаємопов’язані. Буде політична воля — буде й підтримка, зокрема й фінансова”.
В України чи не вперше з’явився реальний шанс виконати те, що потрібно, власне, самій Україні
“Насправді це дуже серйозно, оскільки вперше за 19 місяців з моменту широкомасштабного вторгнення РФ, американська сторона узалежнила продовження надання Україні допомоги, необхідної для боротьби з російськими загарбниками, від проведення реформ”, – зазначив дипломат Вадим Трюхан.
Перший місяць нашій державі давали поблажки, розуміючи, що не до реформ, бо війна, що треба Україні допомогти вистояти і таке інше: “Але позиція окремих американських політиків, в першу чергу від радикального крила Республіканської партії, призвела до того, що, як відповідь, народився цей чіткий перелік реформ”.
Питання не в реалістичності чи нереалістичності термінів, каже дипломат, а в тому, що терміни вже стоять, і що в України просто немає ніякого іншого виходу окрім того, як в ці терміни втиснутися.
“Фактично цей лист з Білого дому є таким собі м'яким ультиматумом. Президенту Зеленському доведеться докласти надзусиль, щоби консолідувати роботу уряду і парламенту для проведення цих реформ в установлені нашими партнерами терміни. Тут ще варто зауважити й те, що йдеться не лише про ті вимоги, які висувають, власне, Сполучені Штати, а про вимоги, які стосуються нашої взаємодії з ЄС та міжнародними фінансовими організаціями”.
Володимир Зеленський та Джо Байден
Пан Трюхан вважає, що складніше буде провести реформи, які стосуються СБУ, Нацполіції та інших правоохоронних органів — того ж самого БЕБ.
“Чому? А тому, що система, як довела українська практика, абсолютно неохоче себе реформує, лише під тиском наших західних партнерів та громадськості. Щодо решти, як от наглядових рад, інших економічних питань, то з цим не повинно виникнути жодних проблем, – переконує дипломат. – Маємо розуміти, що в України чи не вперше з’явився реальний шанс виконати те, що потрібно, власне, самій Україні. Багаторічна гра в наперстки, яку так любили наші можновладці, починаючи з Кучми, вже не пройде. Зараз треба чітко демонструвати результат. Наші американські партнери стовідсотково будуть жорстко контролювати якість тих законопроектів, які будуть розроблятися, подаватися до Верховної Ради й потім ухвалюватися. І вони стовідсотково будуть видавати через недипломатичні канали чіткі індикатори, що буде вважатися проведеною реформою, а не її імітацією”.
Цей лист є промовистим, він свідчить про те, що США тепер навіть не розглядають можливості поразки України на полі бою
“Лист є насамперед проектом реформ, тому його зміст не може вважатися великою сенсацією. Адже представник Білого дому перераховує якраз ті реформи, про які українська громадськість говорить десятиріччями, які стали втілюватися в життя після перемоги Майдану 2013-2014 років, – розповідає у своєму відеоблозі публіцист Віталій Портніков. – Останнім часом багато хто піддає сумніву необхідність проведення подібних реформ, а також гальмує їх, підміняючи швидше реформаторськими гаслами, ніж реформаторськими діями. Однак те, що може відбутися, коли маєш справу з українським суспільством та українським виборцем — ніколи не втілюється в життя, коли ти маєш справу із західними кредиторами”.
А західні кредитори думають насамперед про те, щоб гроші, які вони видають від імені власних платників податків, реально йшли на економічні зміни, на демократизацію, на побудову ефективної держави, яка буде працювати для громадянина, а не для того, кого цей громадянин обирає до президентського офісу чи до парламенту.
“В ситуації, в якій опинилася Україна сьогодні, не вдасться відмовитися від реформ, якими б не були справжні бажання тих, хто знаходиться при владі в Україні, якими б не були бажання українського суспільства. Бо для того щоб вижити, просто елементарно вижити, доведеться зробити все, що пропонує нам Захід. Щоб стати, врешті-решт, звичайною цивілізованою демократичною європейською державою, – наголошує публіцист. – Державою, яка зможе вступити до Євросоюзу не тому, що їй співчувають у зв'язку з трагічною війною, а тому, що її стандарти управління й життя не відрізняються від стандартів сусідніх країн”.
А ще, на думку пана Портнікова, цей лист є промовистим й тому, що він свідчить: Сполучені Штати тепер навіть не розглядають можливості поразки України на полі бою. Там упевнені, що українська державність збережеться. А головне — бажають, щоб ця державність, як державність країни союзника США, Євросоюзу, тобто країни, яка прагне стати частиною цивілізованого світу, була державністю демократичною, цивілізованою, позбавленою корупційних механізмів, де суд не керується з кабінетів у виконавчій владі й тим більше не є знаряддям корупції і приниження.
“Цей лист може вважатися одним з реальних результатів перебування Президента України у Сполучених Штатах, його зустрічі з Байденом, попереднього візиту до Києва держсекретаря США Блінкена, – вважає журналіст. – Це тепер та реальність, про яку я неодноразово говорив: реформи, які будуть здійснюватися навіть під час війни — допоможуть Україні в післявоєнний період мати і компетентну владу, і цивілізовану державу, і чесний суд, і незалежні медіа. Себто все те, на що українці заслуговують навіть коли вони за це не голосують”.
Не без краплі дьогтю: як Україна прийме нові ЖКГ?
Дозволимо собі спрогнозувати, що 99% рекомендацій, які містяться у листі Білого дому щодо реформування Україною судової системи, антикорупційних органів, силового, оборонного та економічного блоків тощо — переважна більшість українців вітатимуть, причому навіть ті, хто на емоціях поспішно встиг назвати це “ультимативною забаганкою ”. Інша справа — спрогнозувати реакцію на той 1% рекомендацій, що залишився. Про що йдеться? США рекомендують нам “впровадити програму лібералізації тарифів на природний газ та електроенергію”.
Як це перекласти доступною мовою?
“По-перше, рекомендація Білого дому по тарифах повністю збігається з тим, що від нас роками вимагає Міжнародний валютний фонд. А вимагає від нас МВФ, щоби ми привели ціни і тарифи на енергоносії до ринкового рівня. Україна ніколи не виконувала цей пункт: надто це було політично невигідно. Через це ми отримували від МВФ лише 40-45% від обіцяного, – розповідає економіст Олег Пендзин. – Звідси, по-друге, якщо раніше ми були менш залежні від макрофінансової допомоги, то зараз ситуація набагато гірша. Тож питання приведення тарифів на газ та електроенергію до ринкового рівня стоїть гостро”.
До квітня 2024-го по тарифах на електроенергію без змін, а от в травні…
Нині тариф на електроенергію становить – 2,64 гривні за кіловат-годину. Проте цієї вартості не вистачає, щоб покривати витрати на підтримування роботи енергетичної системи.
“Фактично ціна на електрику десь у 2,5-3 рази вища. І цю різницю (2,5-3 рази, – Ред.) доплачує “Енергоатом”. Тобто за рахунок свого прибутку, за рахунок недоплати в бюджет… З газом те саме”.
Варто нагадати, що від минулого року в Україні діє мораторій на підвищення комунальних тарифів під час воєнного стану та впродовж шести місяців після його скасування. Проте цей закон стосується тарифів на тепло, гарячу воду та газ, а от тарифів на електроенергію — ні.
“Ми ж хочемо в Європу? Хочемо. Неможливо бути одночасно і красивими, і мудрими. Європа платить за все по ринкових цінах, в Європі, перепрошую, немає такого «комунізму». Поясню на прикладі газу. У вересні минулого року європейський мешканець платив за 1000 кубів газу 2000 євро. Сьогодні за такий обсяг він платить 450 євро. А ми скільки? Десь 200 євро. А хіба європейський газ відрізняється від українського? Ні. Безумовно, в європейців вищі зарплати, немає війни”, – наголошує економіст.
Саме тому пан Пенздин прогнозує негативну реакцію з боку українців. Чи є шанси її якось пом'якшити?
“Людям дуже важко. Це правда. Будь-яке збільшення фінансового тиску на бюджет сім’ї, як правило, веде до відповідних реакцій. У Міненергетики запевнили, що кінця опалювального сезону тарифи не змінюватимуться, – звертає увагу наш співрозмовник. – Але опалювальний сезон у нас закінчується в квітні. Перегляд тарифів буде на 1 травня 2024 року. Які подальші очікування? У листі від Білого дому рекомендують це питання вирішити протягом року. Тому до квітня 2024-го все без змін, а в травні…”
А в травні наступного року можливе підняття тарифу. На яку цифру слід очікувати? Експерт каже, що це складно точно спрогнозувати, проте реальна ринкова ціна на електроенергію сьогодні — 5-6 грн.
“Можливо, наші урядовці все ж якось домовляться з партнерами, щоби не різко, а поетапно збільшувати ціну на електрику, можливо, будуть ще якісь варіанти. Втім, ще раз повторюся: якщо ми хочемо в Європу – мусимо вже зараз готуватися до того, що доведеться платити за все по ринкових цінах. До слова, та ж сама Болгарія чи країни Балтії, які вважаються найбіднішими країнами ЄС, платять за ціною ринку”, – резюмував Олег Пенздин.
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua