Посилення української протиповітряної оборони, окрім передачі західних зенітних ракетних комплексів пішло ще одним і доволі прагматичним шляхом – створення гібридів радянських ЗРК та західних ракет. Проєкт, який реалізує США, отримав назву FrankenSAM і передбачає інтеграцію до ЗРК “Бук” ракет RIM-7 Sea Sparrow, об’єднання ракети повітря-повітря AIM-9M з радянською РЛС, а також ще один, який називають найпотужнішим.
Інформація про роботи у цьому напрямі фігурувала з літа і дійсно є вкрай прагматичним шляхом вирішення проблеми із нестачею радянських ракет, яких з кожним пуском більше не стає.
Читайте також: Тунелі ХАМАС – найбільший підземний театр бойових дій в історії довжиною 500 км
Але The New York Times з власних джерел отримало інформацію, що випробування цих FrankenSAM, які тривали у США декілька місяців, у двох з трьох проєктів успішно завершені, а один тип вже поступово передають до ЗСУ.
ЗРК “Бук” з RIM-7 Sea Sparrow
Видання з посиланням на депутатку ВРУ Олександру Устінову, зазначає, що перші декілька пускових ЗРК “Бук” адаптовані до пуску RIM-7 Sea Sparrow нещодавно надійшли до України. Також вона розкрила дані щодо кількості гібридів FrankenSAM на основі “Буку” та темпи їх “виробництва”: американські фахівці переробили за місяць 5 установок, ще на черзі 17, які Україна готова надати для переобладнання.
RIM-7 Sea Sparrow
Тобто загалом мова йде про першу частину з 23, скоріш за все, самохідних вогневих установок 9А310 з можливістю запуску RIM-7 Sea Sparrow. Враховуючи доволі швидкі темпи адаптації “Бук”, якщо вони будуть збережені, то ще 17 установок, які зараз очікують своєї черги, можуть бути перероблені ще до кінця зими. А надалі цю операцію цілком можуть пройти й інші ЗРК “Бук”, що знаходяться на озброєнні ЗСУ.
Таким чином сам процес адаптації не потребує величезного часу, а у теперішніх реаліях, коли мова йде про один 9А310 менш ніж за тиждень, взагалі можуть вважатися блискавичними.
Водночас заміна штатної зенітної ракети 9М38 на RIM-7 Sea Sparrow означає, що дальність знищення аеродинамічних цілей становитиме для ЗРК “Бук” до 20 км (за деякими джерелами до 30 км) та до 15 км за висотою. Для порівняння у 9М38, яка важить втричі більше (690 кг проти 230 кг) та довша на два метри та товстіша вдвічі (5,5 метра та 400 мм проти 3,6 метра та 203 мм) дальність знищення цілей складає до 30 км. Водночас менші габарити RIM-7 Sea Sparrow цілком можуть дозволити збільшити кількість ракет на пусковій.
9А310
Шляхи адаптації 9А310 до RIM-7 Sea Sparrow також цілком можуть бути відносно простими. RIM-7 Sea Sparrow та 9М38 є ракетами з напівактивним наведенням. Тобто питання, щоб ракета могла бачити ціль, яку підсвічує РЛС 9С35 установки 9А310 ніби це базова РЛС підсвітки Mk 115, Mk 95 чи Mk 23 або РЛС винищувача. Можливо навіть припустити, що частоти та модуляції співпадають. Але цілком можливо, що мова все ж таки йде про установку нової РЛС.
AIM-9M з радянською РЛС
Ще простішим може бути FrankenSAM, бо ракета AIM-9M не потребує підсвітки цілі, бо вона має інфрачервону головку самонаведення. Тобто вся задача оператора комплексу з цією ракетою навести її на ціль, запустити головку самонаведення та здійснити пуск після того, як вона її захопить.
Тобто за своїм принципом ЗРК AIM-9M не буде сильно відрізнятися від радянської “Стріли-10”, або, що буде правильнішим для порівняння – від американського MIM-72 Chaparral. Останній з мінімально переробленими AIM-9D демонстрував дальність знищення цілей у 5 км, а за висотою до 4 км.
MIM-72 Chaparral
Питання шасі для пускової AIM-9M взагалі навряд є проблемою, бо габарити цієї ракети більш ніж помірні – вага близько 85 кг, довжина 3 метри при діаметрі 127 мм та розмаху крил 279 мм. І у США оцінювали створення комплексу ближньої дії з більш сучасною AIM-9X на Stryker MSL. Але згодом від ідеї відмовились і машина під назвою Stryker A1 M-SHORAD пішла у серію з AGM-114L Longbow Hellfire.
Тобто для самого пуску AIM-9M можливо використовувати або сучасну оптико-прицільну станцію, або навіть звичайний приціл. А ось примітка щодо об’єднання із радянською РЛС може бути ознакою того, що інформація від неї буде надходити на сам комплекс, оператор якого буде у режимі онлайн отримувати дані щодо (всі або частину) типу, курсу, висоти та швидкості цілі в автоматизованому режимі.
Таке рішення, коли пускова розгортається у потрібний бік у США реалізовано на ЗРК AN/TWQ-1 Avenger, що значно спрощує роботу оператора. Альтернативою можливо вважати інтеграцію AIM-9M до вже існуючого ЗРК, наприклад “Оси”, яка буде використовувати власну оглядову РЛС лише для пошуку цілі.
Найпотужніший FrankenSAM з Patriot
Останній тип FrankenSAM ще поки тестується, у жовтні він вже успішно пройшов перше вогневе випробування, знищивши дрон-мішень. Все що відомо, відповідно до інформації від видання – те що він об’єднує пускову та ракети від Patriot, але працює з “українськими радіолокаційними системами вітчизняного виробництва”.
Цей найпотужніший гібрид планується направити до України вже цієї зими разом з ракетами та “іншими деталями” Patriot від інших союзників.
Всі ракети Patriot, як проти аеродинамічних цілей GEM-T, так й протиракети CRI та MSE, потребують на початковому етапі радіокомандного наведення, для чого використовується РЛС AN/MPQ-53, AN/MPQ-65 або найновіша LTAMDS.
У кінетичних перехоплювачів CRI та MSE на кінцевій ділянці працює вже власна активна РЛС. У GEM-T радар весь час паралельно працює у напівактивному режимі та передає дані щодо цілі на РЛС, яка порівнює дані з ракети з власними та передає команди на ракету.
AN/MPQ-53
Водночас “відв’язати” ракету від РЛС, які є найдорожчою часткою Patriot можливо. Для цього зараз у тестовому режимі використовується система Remote Interceptor Guidance-360 (RIG-360), яка є системою передачі радіокоманд на ракету від будь-якої сучасної цифрової РЛС в принципі, або навіть просто координат цілі на високоточний GMLRS для HIMARS. Але щодо ракет для Patriot то поки відомо про роботи лише з MSE.
Водночас в Україні є сучасні РЛС власного виробництва, які цілком цифровізовані. Тобто можливо мова йде про інтеграцію пускових для Patriot, системи RIG-360 та РЛС на кшталт 80К6КС1 “Фенікс”.
Таким чином вирішується найболючіше питання, яке пов’язано з тим, що передача кожного Patriot є дуже важким кроком для партнерів через їх брак. Бо вони дійсно на “вагу золота” і на всі збройні сили США їх зараз лише 60 комплексів. Водночас передача лише пускових, заряджаючих та частини машин комплексу, без “ядра” у вигляді AN/MPQ-53 чи AN/MPQ-65, може бути значно швидшою.
Читайте також: Як РФ почала залучати зеків для роботи ВПК, а потім й інших секторів економіки