У відкритому доступі можна знайти випуск №10 російського журналу “Материально-техническое обеспечение”, в якому можна зокрема знайти публікацію про досвід армії РФ у використанні танків та інших видів бронетехніки в повномасштабній війні проти України.
Базовий момент, який варто виділити з цієї публікації – практика показала, що фактична ремонтнопридатність танків армії РФ насправді у 3-5 разів нижча, аніж вказувалось у керівних документах, що в свою чергу мінімум на 15-20% подовжувало фактичний час ремонту техніки. Але цей момент, як підкреслимо від Defense Express, виявився щось на кшалт “верхівки айсберга”.
Читайте також: Росіяни ще рік назад зняли з консервації БМД-3, яких було менше 150 одиниць, але в бій досі не пустили
Танки армії РФ, ілюстративне фото довоєнних часів
Якщо конкретніше, то в згаданій публікації йдеться зокрема про те, що росіяни в плані використання бронетехніки у війні проти України виявили для себе зокрема проблему з повною відсутністю уніфікації озброєння і техніки, яка до початку вторгнення досягла “критичної межі”.
Для ілюстрації називаються приклади про те, що системи управління вогнем на Т-72 і Т-80 мають невзаємозамінні блоки, ну й також те, що парк бронетехніки армії РФ використовує одночасно аж сім типів двигунів.
Також в публікації наводиться картина по рівню неукомплектованості бронетехніки, яку окупаційні війська РФ отримували із баз зберігання. Йдеться зокрема про те, що на отриманих машинах треба було проводити заміну двигуна, заряджати акумуляторну батарею та комплектувати набір запчастин й інструментів.
При цьому фіксувались зокрема несправності по системам зв’язку, електрообладнанню, системам управління вогнем, для усунення яких доводилось запрошувати спеціалістів із ремонтних заводів, заводів-виробників та безпосередньо із баз зберігання. Всі згадані вище фактори напряму приводили до того, що підготовка отриманих з консервації танків для підготовки до бойових дій могла займати навіть 10 діб.
Приклад отриманого бойового пошкодження на Т-72Б3 армії РФ, ілюстрація з публікації журналу “Материально-техническое обеспечение” №10 за жовтень 2024 року
Також наводиться картина, які були наслідки від пошкоджень танків, залежно від характеру зовнішнього впливу. Зокрема, пробиття бронезахисту приводило до руйнування агрегатів силової установки, відмовам стабілізатора й автомата заряджання, тріщин в паливних баках й руйнування оптичних та оптико-електронних систем, та виходу із ладу засобів зв’язку.
В свою чергу, внаслідок заброневої дії кумулятивного струменю виходили з ладу екіпаж танку ну і ті вузли та агрегати, які потрапляли в зону ураження: якщо мова про порохові заряди, то слідом відбувались загоряння та вибух боєкомплекту, якщо ж мова про агрегати моторно-трансмісійного відділення, то відбувалось загоряння з подальшим вибухом паливних баків й також боєкомплекту.
Також мали місце такого роду випадки: в результаті влучання гранат з непробиттям броні та/або ударів танків об стіни будівель відбувались відмови стабілізатора, автомата заряджання та прицілів, а це в свою чергу приводило до виходу танків із ладу.
Приклад імпровізованого посилення захисту, ілюстрація з публікації журналу “Материально-техническое обеспечение” №10 за жовтень 2024 року
Крім того, фіксуються і такого роду проблеми: тепловізійний канал прицілу “Сосна-У” має час виходу на робочий режим аж 11 хвилин, що в деяких випадках невиправдано довго; оскільки не завжди є можливість ввімкнути аварійний поворот люка, то є складнощі з виходом механіка-водія із машини; ну й окрім того, погана адаптованість танків для побутових потреб екіпажів у свою чергу приводить до зниження ефективності в ході бойових дій.
Читайте також: Які проблеми з розконсервацією танків росіяни могли мати на прикладі своїх Т-80
